«Шопен, Шопен!» (міжнародна назва Chopin, a Sonata in Paris – «Шопен, соната в Парижі») має другий за величиною кошторис у історії польського кіно (після екранізації Quo vadis
Сенкевича 2001 року) – 17,5 мільйонів доларів. Фільм зняв режисер Міхал Квечинський, у продюсерському доробку якого такі історичні постановки, як «Катинь» (реж. Анджей Вайда) і «Варшава 44» (реж. Ян
Комаса). Оператором працював Міхал Собоцінський (серіал AppleTV+ «Новий погляд»), а художницею-постановницею Катажина Собанська, серед робіт якої є номінований на «Оскар» фільм «Холодна
війна».
Ваговитий бюджет відчувається з перших кадрів. Фільмували у Франції, з французькими акторами (зокрема, роль короля Луї-Філіпа зіграв Ламберт Вілсон («Матриця: Воскресіння»)). Багатолюдні
костюмовані масовки, вулиці з каретами й повозами, палаци й цілі квартали, де відтворено дух епохи – все на місці.
Головна проблема таких проєктів – інтерʼєри і костюми, здається, забирають усі сили в постановочної групи, і на притомну роботу з акторами сил просто не лишається. Тож виконавці будують ролі на
дешевих мелодраматичних штампах. Квечинський цієї халепи не уникнув. Майже весь другий план у нього зливається в пістряве тло. Жінкам належить бути різного ступеню оголеності, чоловікам – просто
балакаючими вішаками під костюми. Ференц Ліст (Віктор Мьотеле) схожий на кепсько сконструйований манекен. На щастя, Жозефін де ла Бом уклала достатньо характеру в свою Жорж Санд, хоча її лінія
здається прикро недописаною. Тут є й мелодрама, і надмірні шмарклі в ліричних сценах, і явний перебір з показом наслідків сухот – весь кров і слиз обовʼязково мають бути вивергнуті на камеру, крупним
планом. У фізіологічних сценах немає нічого поганого – але за умови, якщо вони самі по собі не перетворюються на штамп. Фільм у цілому в другій половині втрачає темп, виглядає затягненим.
Кадр з фільму «Шопен, Шопен!»
Кадр з фільму «Шопен, Шопен!»
Але Квечинський мав козир, яким скористався як слід.
Шопен за життя безумовно був зіркою – піаніст-віртуоз, геніальний композитор, улюбленець королів, коханець Жорж Санд, перший ловелас і гуляка Парижу. Згорів від туберкульозу в 39 років. Чистий
рок-н-рол – живи швидко, помри молодим. Отаким от рок-героєм Квечинський його і робить. І для цього в нього є майже ідеальний актор – Ерик Кульм, який уже працював з Квечинським у драмі «Філіп».
Кульм робить Шопена легким, поривчастим, сяючим, суперечливим романтичним генієм. Ефектний профіль, великі виразні очі, заворожлива усмішка – і при цьому колосальна амплітуда станів. Що б Кульм не
грав – глибокий розпач, палку закоханість, нарцисичну байдужість, мистецьку одержимість – йому завжди віриш. В тому числі тоді, коли він в останню хвилину все з тією ж усмішкою говорить у камеру «Ось
і все» – безумовно рятуючи фінал.
Тож у Квенчинського і Кульма вийшов отакий моноспектакль «Фридерик Шопен – суперзірка». Для оновлення інтересу до замусоленого по хрестоматіях митця згодиться, а то вже немало.
Кадр з фільму «Шопен, Шопен!»
Кадр з фільму «Шопен, Шопен!»
