У реальності все складніше. І набагато цікавіше.
Продюсер – це архітектор фільму. Він бачить історію, ще коли на папері є лише ідея, і вміє уявити, як ця ідея стане емоційним досвідом для глядача. Саме продюсер вибудовує міст між творчістю й ринком, між натхненням і структурою.
У класичному розумінні продюсер – людина, що відповідає за фінанси, контракти, графіки та дедлайни. Але сучасна індустрія давно розширила рамки цього визначення. Сьогодні продюсер – це не лише той, хто організовує процес, а й той, хто формує сенси.
У Голлівуді це давно усвідомили. Там поряд із виконавчими продюсерами з’явилася окрема позиція – creative producer. Людина, яка працює поруч із режисером над художнім баченням фільму, допомагає знайти форму, тон, ритм і навіть розуміє, для кого цей фільм знімається. В Україні така роль тільки починає розвиватися. Ми виходимо з етапу, коли продюсер був «логістом» для режисера, до етапу, коли він є партнером та співавтором. І це ознака дорослішання нашої кіноіндустрії.
Освіта, яка створює архітекторів
Коли ми засновували Українську Кіношколу, одразу розуміли, що продюсерський напрям буде одним із найважливіших. І не помилилися. Більшість студентів приходять до нас, маючи досвід у маркетингу, юриспруденції чи менеджменті, але не розуміючи, як ці знання перетворити на кінематографічну компетенцію.
Наше завдання – навчити їх не просто продюсувати процес, а створювати сенси.
Сьогодні в Україні формується покоління креативних продюсерів, які не бояться брати на себе відповідальність за художню якість фільму. Це люди, які читають сценарії не лише очима фінансиста, а й очима глядача. Вони знають, що історія має потенціал, і вміють довести її до екрану. І саме тому освіта у сфері продюсування стає стратегічним питанням для розвитку всього українського кіно.
Кейс, який показав шлях
Яскравий приклад того, як працює продюсерська архітектура фільму – серіал «Вітя», який народився в стінах Української Кіношколи. Все почалося з дипломної роботи молодого режисера Максима Сусіди та команди наших студентів. Я стала продюсеркою проєкту, адже розуміла: щоб короткометражка переросла в історію, здатну заговорити до широкого глядача, потрібна якісна продюсерська стратегія — бачення, як перетворити студентський проєкт на повноцінний продукт, співпраця з партнерами та платформами та ін. Зрештою, «Вітя» став першим original–серіалом від Київстар ТБ, а нині він у топ-трійці українських серіалів на Netflix.
Цей шлях від навчального фільму до міжнародного релізу показує, що продюсер – це не просто посередник між режисером і глядачем, а рушій, який здатен провести історію через усі етапи реалізації.
Майбутнє українського кіно — продюсерське
Зараз Україна має унікальний момент. Війна зробила наші історії глибшими, гострішими, універсальнішими. Ми маємо режисерів із потужним баченням, сценаристів, які говорять мовою нової правди, акторів, яким вірять. Наступний крок – створити середовище, де ці історії можуть реалізовувати сильні продюсери. Ті, хто може будувати партнерства, мислити міжнародно, працювати з європейськими фондами, розуміти цінність команди. Ті, хто не боїться бути співтворцями, а не лише організаторами. Бо продюсер – це не тінь режисера. Це світло, що допомагає фільму стати реальністю.
Якщо режисер – це серце фільму, то продюсер – його хребет. І коли ці дві сили працюють у синергії – тоді народжується кіно, яке має шанс жити довше за фестивальну прем’єру.
В українському кіно є багато талантів. Настав час інвестувати у тих, хто вміє ці таланти збирати в систему – у продюсерів. Адже без архітектора навіть найпрекрасніший задум залишиться кресленням на папері.
Джерело: Професія, яку не видно: чому українському кіно потрібні сильні продюсери
