«Не хотілося навіть на секунду відвертатися від сцени»
– У Львові вже відбулася прем’єра постановки «Я бачу, вас цікавить пітьма» від режисера Максима Голенка в копродукції Дикого театру та Львівського театру імені Марії Заньковецької. 30 і 31 жовтня також буде прем’єра в Києві, яка матиме інший фінал, сценографію й акторський склад. Інсценізацію за вашим романом готував Олексій Доричевський, також військовий. Знаю, ви з ним зідзвонювалися, обговорювали текст. Як це було, можливо, довелося знаходити компроміс у процесі написання й ви вели певну дискусію або ні?
– У нас не було ніякої дискусії, ми зідзвонювалися через Zoom, а потім зустрічалися в Києві. Мені надзвичайно сподобалося те, як Олексій бачить мій твір, а також його підхід до того, як цей твір можна втілити на сцені. Те, що він мені розповідав, просто викликало довіру, тому я не просив читати інсценізацію та бачити її до показу.
Інсценізація за літературним твором чи його мотивами певною мірою є окремим твором, а також окремим баченням і сприйняттям літературного твору. Але не можна сказати, що інсценізація від нього відокремлена, бо це все ж таки моя історія, мої герої, мій сюжет і мій всесвіт.
Інколи людям, які дивляться екранізацію улюблених книг, здається, що хтось має показати їм зараз те кіно, яке було в їхній голові, коли вони читали книжку. Такого, звісно, не буває, і треба бути свідомим, що це бачення іншої людини, і на сцені не покажуть картинки з твоєї голови.
– Чи залучали вас у процесі репетицій?
– На етапі підготовки я лише спілкувався з акторами, навіть консультував їх, коли ми говорили про їхніх персонажів. Дуже цікавий процес, мені сподобалося. З головним героєм ми години півтори говорили. Це прям надихало – наскільки глибоко актори намагаються зрозуміти та прожити досвід цих персонажів. Також я бачив, як будують декорації, бачив ескізи костюмів, але самих репетицій не бачив.
– Як вам вистава, якщо вдалося подивитися?
– Спектакль вийшов надзвичайно вдалим, я дуже втішений. Дуже вразила сцена з похороном мами Андрія, головного героя. Щоб описати її в книзі, мені потрібно було багато сторінок, а в акторів було лише кілька хвилин на сцені. Вони зобразили все дуже майстерно, навіть не підозрюючи, що показують похорон моєї мами. Коли я побачив, як глибоко на сцені передали мій внутрішній стан, то, звісно, був вражений.
Гра акторів була дуже щирою, до того ж вони дуже сміливо й прямолінійно показували крайні почуття. Ніде не переграли, ніде не сфальшивили. Декорації також зробили фантастичні. Сама вистава вийшла дуже видовищна, насичена й динамічна. Під час перегляду мене про щось запитала донька, і я подумав: якщо зараз відповім, то пропущу момент. Мені не хотілося навіть на секунду відвертатися від сцени. Постійно хотілося дізнатися, що буде далі.
– Знаю, що «Пітьму» також хотіли екранізувати, але ви відмовилися. Чи є зараз нові пропозиції, і, якщо так, то на якому ви етапі перемовин?
– Так, нова пропозиція є, перемовини тривають. Поки що про це дуже рано говорити. На театральну постановку я погодився, бо був автор інсценізації, який мав власне бачення, що було мені близьке. А бачення, яке б мене зачепило та вразило в екранізації, не було.
Ще не вийшла «Книга Еміля», а Ілларіон Павлюк уже пише наступну
– Як виникла ідея не відкривати передзамовлення на «Книгу Еміля», поки не закриєте збір, а також зняти фрагмент відео за мотивами «Пітьми»?
– Це ідея маркетологині, яка взялася вести проєкт запуску «Книги Еміля». Ми обговорювали, щоб зробити щось разом із гуртом «Курган і Агрегат», а якщо робити щось разом, то краще навколо зборів. До того ж Амілю дуже подобалася «Пітьма».
Ми також сходили на концерт «Курган і Агрегат»: вражає те, як вони об’єднують людей, їхня енергія й та фантастична кількість коштів, які вони збирають. Тож ми в команді подумали, що треба об’єднати людей не просто навколо бажання прочитати щось цікаве, а навколо спільних ціннісних речей. Запитали в Аміля, як йому ідея, і він такий: «О, супер, піду розповім пацанам, щось придумаємо». І далі вже в них народилася ідея запустити цей ролик.
– Здається, ви дуже швидко досягли цілі збору.
– Так, це була шалена енергія, ми зібрали мільйон за 22 години. Було шкода просто закрити цей збір, тому ще два дні ми дозбирали до 1,5 мільйона. І потім вже розбили банку та закупили [дрони] DJI.
– Для тих, хто зробив передзамовлення нової книжки, буде доступна суперобкладинка з «мапою прихованих сенсів». Це певний ключ до розуміння роману?
– Суперобкладинку робили дизайнери студії «Двійка», а обкладинку – дизайнери творчої майстерні «Аґрафка». В основі ідеї «Аґрафки» лежить симетрія плям Роршаха [теcт Роршаха, де використовують зображення плям – це психодіагностичний інструмент для оцінки психічного стану людини], тож коли дизайнери «Двійки» робили суперобкладинку, вона мала перегукуватися з обкладинкою.
Джерело: Ілларіон Павлюк про умовність успіху й нову «автобіографію в жанрі фентезі». Велике інтерв’ю
