Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України
Про реформи в освіті
Освітню реформу впроваджують в умовах серйозного демографічного спаду, нагадав Оксен Лісовий. Він хоч і тенденційний, але катастрофічно підсилений війною. І в часи, коли країна в різний спосіб втрачає людей, держава повинна забезпечити чітку, якісну і прогнозовану траєкторію розвитку особистості й умови, які цей розвиток гарантують. Причому з максимально ефективним використанням обмежених ресурсів, зважаючи на економічну ситуацію, коли значна частина бюджету країни йде на оборону, а видатки формують за підтримки зовнішніх джерел.
Але реформа ця має бути ґрунтовною й охоплювати всі ланки освіти — зміни лише у вищій школі не дадуть бажаного результату.
«Це не спрацює. Якщо ми не змінюємо нічого в загальній і середній освіті, не маємо вступників на ті освітні програми, які називаємо програмами особливої підтримки: інженерні, природничі тощо; які потрібні економіці, бізнесу, оборонній сфері, багатьом іншим; з якими маємо кризу, породжену не системою освіти.
Хибно вважати, що, розширивши ворота, ми забезпечимо потік. Сьогодні в ті ворота немає охочих заходити. Чому? А тому що проблема в школі. Тому що ми втрачаємо інтерес до природничих наук, починаючи уже з базової школи, — зауважив міністр освіти. — Про що я говорю? Освіта є цілісним організмом. І ти є здоровою людиною, якщо в тебе і печінка, і легені, і опорно-руховий апарат, і нервова система — усе здорове. Якщо в тебе щось одне не працює, ти вже хвора людина, ти вже не функціонуєш. Те саме і з освітою».
При цьому Оксен Лісовий додав, що реформа загальної середньої освіти вже відбувається: закривають певні проблеми на рівні базової школи, щоб у старшу, профільну заходили вже більш підготовленими.
Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун і Тимофій Милованов під час дискусії
Також цього року запустили пілот старшої профільної школи у 30 ліцеях. Вона передбачає вибір профілю — інженерного, технологічного, природничого з обов’язковою кількістю годин, які можна добрати гуманітарними предметами. З наступного року до реформи долучаться 100 шкіл, а з 2027-го її масштабують на всі навчальні заклади, сказав міністр.
«От зайдемо в старшу профільну, змоделюємо її якісно, попри весь спротив — отримаємо хорошу школу, хороше профільне навчання, раціоналізуємо оцей поділ на професійну академічну та профтехосвіту, яка надзвичайно важлива для економіки сьогодні, яку ми теж модернізуємо, реформуємо. І далі підходимо до моменту вибору, куди піти, де здобувати вищу освіту — в Україні чи за кордоном. І от далі питання втрати людського капіталу. Тому без реформ у вищій освіті ми не досягнемо результату, не уникнемо тих криз, які нас можуть очікувати», — також зазначив міністр.
Ще одне, що повинні розуміти всі освітяни — від експертного рівня до вихователя дитячого садка, реформа — це постійна властивість освіти, освіта повинна змінюватися постійно.
«Переосмислюватись, модернізуватися, шукати нові підходи, реагувати на зовнішні виклики, ще й до того ж прогнозувати нові. У чому сьогодні складність реформ? — Ми хочемо змінити систему, яка буде давати продукт для світу, якого ми ще не розуміємо, не бачимо і який не дуже навіть здатні спрогнозувати», — сказав міністр.
Зміни, які впроваджують нині у вищій освіті, додав Оксен Лісовий, сфокусовані передовсім на модернізації менеджменту, механізмів фінансування навчання й мережі навчальних закладів.
Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України
«Колись була сильна вища освіта, радянська, десь пострадянська тяглість у ній залишилася, якесь обладнання. Мій син — фізик, навчається на обладнанні, яке він називає стимпанк. Йому подобається, є хороші викладачі, хороша школа, є що модернізувати, є навколо чого розбудовувати матеріальну базу. Але є питання, наприклад, академічного менеджменту, яке теж потребує перегляду, модернізації, усунення певних аномалій, якими ми обросли за цей період, наприклад, вічних ректорів, інші історії, що потребують усунення цілого набору різноманітних схем виживання університету, які не про освіту. Це я так делікатно називаю корупцію», — зазначив міністр.
За його словами, крім деяких успішних кейсів, в університетах ректор — здебільшого «бог, і в цій авторитарній, вертикально інтегрованій моделі без ректора ніхто не чхне і нічого не зробить».
«Це про демократію чи про відображення тої моделі, в якій зароджувалася ця система освіти, про відображення того минулого? Тому демократизація — це ті програми, які ми сьогодні напрацьовуємо з British Council, з цілим рядом наших партнерів. Тисяча академічних менеджерів проходять це навчання. Це проректори, декани, завкафедри, уже молодь, яку приводять ректори, які самі подаються на ці програми», — сказав Лісовий.
За його словами, спроби прибрати певні аномалії, системні речі, які по-різному «тягнуть униз тих, хто прагне вирватися нагору», часто викликають шалений спротив і критику.
«Наприклад, питання індикативної собівартості. Це про конкуренцію ціною. Коли різні університети — від класичного університету до Національного університету холодильних установок — готують фахівців у сфері міжнародного права, але просто за різні гроші. Відповідно, конкуруючи ціною, вони не дають зростати тим, хто робить це якісно», — окреслив проблему очільник МОН.
Кирило Говорун і Оксен Лісовий
На такий самий спротив наражається міністерство, коли об’єднує ВНЗ.
«Роздуті мережі, які не відповідають сьогоднішній і завтрашній українській демографії. І це стосується не тільки університетської, але й академічної сфери. Ефективність в академічній сфері міряється тими ж, хто створює самі дослідження, хоча робити це має ринок, наукова спільнота.
І якщо ми всі з вами розуміємо, що маємо роздуту й неефективну мережу, то чому в мене виникають проблеми щоразу, коли я починаю об’єднувати університети? Слабкі із сильними. Чому щоразу мене зносять у різних місцях? Чому протести виходять за те, щоб зберегти університет, але при цьому немає публічної дискусії, щоб з трьох університетів у містечку утворити один потужний? Але коли ми туди заходимо, маємо вигляд камікадзе, у яких летить усе», — навів приклад міністр.
І третій аспект реформи стосується механіки фінансування — запроваджують монетизацію здобуття освіти за державні кошти.
«Закон 10399, який зараз у парламенті на фінішній прямій, передбачає три моделі монетизації для талановитих пільговиків, а також часткову компенсацію тим, хто навчається на контракті з огляду на зростання вартості. Раціоналізується державне замовлення, яке стає дійсно державним замовленням на фахівців, які потрібні будуть ринку через п’ять років», — відзначив міністр.
Також він зазначив, що впроваджують індивідуальні освітні траєкторії, над якими в МОН працював нині вже колишній заступник Лісового Михайло Винницький.
Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун, Тимофій Милованов і Соня Кошкіна під час дискусії
«Закон про індивідуальні освітні траєкторії прийняли. Він потребує досить глибокої роботи на рівні міністерства, підзаконних актів і на рівні кожного окремого університету, який формує свою програмну частину. Тобто передбачається вступ на широку галузь, далі ми обираємо свої профілі, далі самі набираємо елективні курси», — зазначив Оксен Лісовий.
Ще один аспект — співпраця університету з бізнесом і наукою. Зараз, відзначає міністр, наукова і викладацька діяльність розділені й мають певний дисбаланс, який треба відрегулювати.
«Тепер ми можемо запросити бізнес на елективний курс: прочитати без обтяження його наукою, що ще гірше — фіктивною наукою, що відлякувало бізнес якоюсь роботою на кафедрі, бо ти професорсько-викладацький склад.
Чи залучити науковця, який може зайти в університет і займатися наукою без обтяження «горловими годинами», викладацьким складником і, знову ж таки, сформувати свій елективний курс. Сьогодні політики, які ми реалізовуємо, дозволяють це робити», — розповів очільник Міносвіти.
Освіта як спосіб лікування ментальної травми суспільства
Освіта — це не тільки і не стільки про ринок праці. Це перш за все про формування світогляду людини, акцентував міністр. І це єдине, що може усунути певні ментальні деформації, які виникли в нас як суспільства, що пережило кілька глибинних травм.
Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України
«Зняття із себе відповідальності й перенесення її на владу, яка забрала свого часу в цього ініціативного народу право на прийняття рішень, право на свободу, причому забрала жорстоко — з хвилями репресій, з фізичним винищенням еліт, видавлюванням їх в еміграцію, вивезенням у Сибір, що наклало на нас певні моделі поведінки, які, на жаль, не локалізуються на рівні одного покоління, а передаються з покоління в покоління, — заявив Оксен Лісовий. — Вилікувати цю історію і повернутися до нормального природного стану, високого рівня відповідальності за своє життя, яке було завжди притаманне українцям настільки, що ми навіть свою вертикаль влади постійно намагалися якось розхитати і зруйнувати, коли вона тільки зароджувалась, можна лише освітою. Тому в освіті потрібне лідерство. У цьому моя особиста мотивація прийти сюди з іншої сфери».
Університет дає перш за все світоглядну базу, яка ґрунтується на цінностях, а потім на неї нанизуються інструменти: навички, знання, інші хардові й софтові речі, каже Оксен Лісовий.
«Розберімо, що таке патріотизм? І як він повинен сформуватися в школі. Як нам навчити людину бути патріотом? Ніяк. Не можна навчити людину бути патріотом. Патріотизм — це наслідок трьох зосереджених дій педагога і середовища, в якому зростає людина.
Перше — формування ціннісних орієнтирів. Друге — формування ідентичності, яка формується в основному в гуманітарних науках, але зашити його можна наскрізно в усі дисципліни, включно з фізикою і математикою. І третє — громадянські компетенції. Де я? Вкорінення моє? Куди я хочу йти? Яким способом і якими інструментами я досягну своєї мети?
І от коли ти все це сформував у дитині, дав їй впевненість у тому, що вона вміє управляти своїми матеріальними і нематеріальними активами: культурою, територією, мовою; знає, як вона впливає на менеджмент цієї корпорації, яка називається Україна; знає, куди йти, розуміє, що свобода — це важливий аспект її особистої ефективності, що гідність — це дуже важливий складник для комфортного життя, коли мене ніхто не принижує і я, відповідно, нікого не принижую, коли довіра — це дуже важливий аспект взаємодії між людьми, — оце ціннісні орієнтири.
Отоді виникає патріотизм як наслідок сформованих цих трьох векторів», — вважає міністр і наголошує, що необхідно підтримувати й гуманітарну науку, а не виключно прикладну.
Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун і Тимофій Милованов під час дискусії
Чи вплинув на кількість студентів дозвіл виїжджати за кордон чоловікам віком 18–22 роки
За словами Оксена Лісового, МОН не спостерігає аномальної кількості відрахувань з університетів, після того як чоловікам послабили норми для виїзду за кордон. Молодь виїжджає, але є й динаміка повернення. І вона збільшуватиметься, упевнений міністр, після того як добіжить 90-денний безвізовий термін для українців на території ЄС.
«Ми розраховуємо, що буде більше свободи у в’їзді-виїзді для молоді, яка сьогодні заблокована за кордоном, у тому числі тієї молоді, яка не ухвалювала самостійного рішення до 18 років виїхати. Розуміємо, що в 10–11 класах рішення за школяра ухвалювали батьки, керуючись абсолютно природними страхами за дітей.
Діти виїхали, закінчили школу за кордоном, вступили до університетів і далі не можуть в’їхати (в Україну. — Ред.), бо вже не виїдуть назад. І це теж була проблема, бо вони залишилися там заблоковані. Це рішення розблоковує цю проблему. Побачимо, як спрацює ця політика, але я вірю в те, що це рішення приведе до певного балансу. Хтось виїде ще до 20 років, але хтось в’їде. Але це не призведе до значних втрат», — зауважив міністр.
За його словами, щоб повертати українських студентів з-за кордону, МОН почав зараховувати польську матуру (державний випускний іспит у Польщі. — Ред.) для вступу в українські університети замість НМТ. І працює над тим, щоб аналогічно зараховувати інші національні системи тестування.
Крім того, запускають так званий цілорічний вступ, нульовий курс, або підготовче відділення, куди університети можуть набирати студентів без НМТ з-за кордону, з будь-якими освітніми втратами чи розривами, готувати їх до можливості скласти мультипредметний тест й отримати бали, аби вступити до цього закладу.
Елла Лібанова і Оксен Лісовий
Що змінюється в академічній науці
На думку Оксена Лісового, від академії наук не можна вимагати результат, попередньо не інвестувавши в нього. А інвестувати наразі змоги немає. На всі наукові академії держава виділяє 11 млрд гривень, наголошує міністр. У відсотку ВВП це критично мало, якщо порівнювати з іншими країнами колишнього радянського табору. Однак МОН на цьому етапі намагається для початку змінити застарілу систему адміністрування.
«Що ми робимо? Ми розмикаємо систему, яка оцінює сама себе. І та деградація, про яку ми говоримо, відбувалась у тому числі через управлінську модель. Через те, що немає зовнішнього фактору контролю, зовнішніх критеріїв оцінювання.
Той інструмент, який ми завели сьогодні — державної атестації, він про те, кому ж давати гроші. Ми рік попрацювали над моделлю, рік — над самою державною атестацією. Випили з вас (академічної спільноти. — Ред.) усю кров. І що ми маємо? Ми маємо три мільярди на наступний рік. І на кожен наступний рік, на п’ять років до наступної атестації. Три мільярди гривень. Цього року вам дали тільки чотири мільйони. Подивимося, що формульний розподіл дасть наступного», — розповів міністр.
Таке фінансування він називає цільовим — «у результат і ефективність». Оскільки гроші мають отримати безпосередньо пропорційно відділ/лабораторія і науковець, які дали результат.
«Формула, критеріальні складники, за якими оцінюємо, затверджена Кабміном. Експертний складник — 20 %, решта — критеріальність, жорсткі речі. Цими лінійками важко міряти гуманітарну, соціальну або фундаментально-природничу науку. Але, однак, є хардовий складник: скільки грошей грантових залучено, скільки є публікацій і в яких квартилях (категорія наукових журналів. — Ред.) — це кількісні речі, яких не обдуриш. Прозорі правила на столі, і всі бачать, куди треба прагнути для того, щоб отримувати більше грошей», — пояснив Лісовий.
За результатами атестації, відзначає він, 43 % інституцій отримали категорію А і більше коштів; категорія Б отримує додаткові кошти, але менші. Третя категорія залишається без додаткових грошей і мусить подумати, як покращити результати й уникнути ліквідації. Четверта категорія не атестована з відповідними наслідками.
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий і ректор Університету митної справи та фінансів Дмитро Бочаров
Джерело: Оксен Лісовий: «Перемога у війні без розвитку освіти не буде перемогою»
