Організатори Київського тижня критики продовжують оголошення лайнапу 9-го фестивалю, який відбудеться з 16 до 22 жовтня 2025 року.
Окрім уже частково оприлюдненої міжнародної програми, оголосили ще 11 стрічок, які покажуть на кіноогляді.
До секції «Фокус: Україна – Данія» потрапили шість стрічок. Це добірка актуальних фільмів, які відображають кінопроцес обох країн, з його жанровими та авторськими пошуками. Програма створена у співпраці українських та данських кінокритиків.
Фільми програми «Фокус: Україна – Данія»:
«Ти – Космос» – фантастична комедія Павла Острікова (Mia Donna, «Ґолден лав»). У центрі сюжету – пригоди космічного далекобійника Андрія, який після раптового вибуху Землі лишається чи не єдиною людиною у Всесвіті. Світової прем’єра стрічки відбулась минулого року на Міжнародному кінофестивалі в Торонто.
«Пісні землі, що повільно горить» – робота Ольги Журби, учасниця Венеційського міжнародного кінофестивалю та IDFA – найважливішого світового фестивалю документалістики, володарка головного призу конкурсу «DOCU/УКРАЇНА» фестивалю Docudays UA. Це аудіовізуальний щоденник занурення України в прірву тотальної війни, який досліджує нормалізацію відчуття війни в суспільстві.
«З любов’ю з фронту»– стрічка-учасниця найбільшого в Північній Європі фестивалю документального кіно CPH:DOX, також відзначена на Docudays UA. Режисерка Аліса Коваленко знімала цей фільм після долучення до ЗСУ як відеощоденники з фронту для майбутнього дорослого сина – на випадок, якщо не вийде повернутися.
«Друга жертва» – медична драма данської режисерки Зінніні Елкінґтон. Події стрічки розгортаються навколо досвідченої нейрологині, впевненість якої підірвана нестандартним випадком у лікарні, внаслідок якого життя пацієнта опиняється під загрозою, а між персоналом розпалюється жорстоке протистояння.
«Дорога додому» – воєнна драма Шаротти Зілінґ, режисерки серіалів «Країна Лавкрафта», «Батьківщина» і «Ґрейсленд». Найкращий данський фільм року за версією Премії Данської асоціації кінокритиків «Боділ». Це історія батька, який рушає в Сирію на пошуки сина, що прийняв іслам і зник в охопленій війною країні.
Ще один фільм данської частини програми оголосять згодом.
Відбір українських картин здійснювала данська сторона – членкині Данської асоціації кінокритиків: Нанна Франк Расмуссен, Марія Монсон, а також Матільде Йоганне Крістіансен. Після показів данські кінокритики модеруватимуть обговорення з українськими творцями. Відбір данських стрічок здійснили куратори Київського тижня критики Дарія Бадьйор, Станіслав Битюцький, Сергій Ксаверов й Анна Дацюк, які також модеруватимуть обговорення.
Програма української ретроспективи цього разу має назву «Незалежне. Поетичне». На думку кураторів, українське поетичне кіно – це одночасно школа, нова хвиля та ціла традиція, яка бере початок від фільмів Олександра Довженка. У поетичного кіно в новітній Україні залишалися й залишаються послідовники, які показували можливість його еволюції. Як і канонічні фільми цієї традиції, ці стрічки, створені за часів Незалежності, не забувають про образність та поетичність і поступово стають в одну лінійку з фільмами своїх послідовників.
Фільми програми «Незалежне. Поетичне»:
«Памфір» – драма Дмитра Сухолиткого-Собчука, учасниця Каннського двотижневика режисерів, тріумфаторка Національної премії кінокритиків «Кіноколо» (5 статуеток) 2022 року й один із 10 найкращих повнометражних дебютів часів російсько-української війни за версією Спілки кінокритиків України та кураторів Київського тижня критики. Головний герой стрічки – заробітчанин, який повертається на рідну Буковину напередодні Маланки й відновлює зв’язок зі своїм неспокійним минулим.
«Вулкан» – ігровий дебют Романа Бондарчука («Редакція»). Істерн, який 2018 року представляв Україну на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах, а вдома здобув 3 «Золоті дзиґи» та 2 номінації на «Кіноколо». Історія представника ОБСЄ, що приїздить за доказами російської агресії на межу з Кримом, але внаслідок таємничих обставин зникає у степах українського півдня – в абсурдному світі провінції без логіки та законів.
«Коли падають дерева» – мелодрама Марисі Нікітюк, учасниця Берлінале, Відкриття року – 2018 за версією Премії «Кіноколо» й володарка «Золотої дзиґи» за Найкращий монтаж. Це стрічка про заборонене кохання між юною дівчиною та бандитом, а також їхню спробу втечі – від осуду родини, людей та від криміналу.
«Мамай» – історична драма 2003 року Олеся Саніна, який пізніше створив свої гучні роботи «Довбуш» і «Поводир». Це історія кохання між козаком і татарською жінкою, створена на основі двох народних переказів 15-16 століття – українського та кримськотатарського.
«Молитва за гетьмана Мазепу» – останній фільм Юрія Іллєнка («Білий птах з чорною ознакою»), учасник Берлінале 2002 року. Це стрічка про протистояння російського правителя Пєтра І та українського гетьмана Івана Мазепи, який турбує переможця Полтавської битви навіть після своєї смерті – вставши з могили. У картині знялися легендарні актори Богдан Ступка та Людмила Єфименко, а одну зі своїх ранніх ролей виконує В’ячеслав Довженко («Будинок “Слово”: Нескінчений роман», «Кіборги»).
«Голод 33» – повнометражний дебют Олеся Янчука («Таємний щоденник Симона Петлюри», «Нескорений»), перший ігровий фільм про Голодомор 1932-1933 років. Знята за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь», картина демонструє злочини сталінського режиму на прикладі однієї української родини.
