Про найпоширеніші міфи щодо створення заповідних територій розповідає Богдан Кученко, фахівець зі збереження екосистем ГО “Екодія”, співавтор посібника «Створення заповідних територій: вигоди для громад».
Міф 1. У громади заберуть землю
Цей страх виникає через радянську практику «закритих угідь для еліти». Але сьогодні модель природоохоронних територій інша. Земля не вилучається для приватного використання, а навпаки зберігається у власності громади й захищається від забудови, розорювання чи суцільних рубок.
Наприклад, після створення національних парків «Холодний яр» і «Нобельський» території залишилися відкритими для місцевих жителів і туристів. Тобто природоохоронний статус – це спосіб зберегти землю для всіх, а не забрати її.
Міф 2. Люди втратять роботу
Багато мешканців громад бояться, що після заповідання зникнуть робочі місця. Частково це може бути правдою: інтенсивні та шкідливі практики (суцільні рубки чи видобуток корисних копалин) можуть бути обмежені. Але натомість з’являються нові можливості. Адміністрації нацпарків створюють десятки робочих місць, фінансованих із держбюджету.
Також розвивається туризм: приміром, у травні 2025 року парк «Сколівські Бескиди» прийняв понад 20 тисяч відвідувачів, ставши найпопулярнішою атракцією Львівщини.
Міф 3. Заборонять традиційні промисли
Люди часто сприймають заповідник як «тотальну заборону». Насправді сучасний підхід інший.
Наприклад, у Карпатському біосферному заповіднику та національних парках регіону зберігається полонинське господарство: випас худоби, сінокосіння, збирання грибів і ягід. Такі практики регулюються, але не забороняються, бо саме вони підтримують екосистеми в належному стані.
Міф 4. Під час війни природа «не на часі»
Третина респондентів вважає, що заповідники треба створювати після перемоги. Проте війна лише підсилює цю потребу. Втрати природних територій прискорились через бойові дії та тактику «випаленої землі».
Водночас, ліси й болота вже довели оборонне значення: вони ускладнюють просування окупантів. А для цивільних природа стає місцем психологічного відновлення.
Міф 5. Громада втратить доходи
Дехто вважає, що заповідний статус зменшить надходження до бюджету. Приклади доводять протилежне. Китайгородська громада на Хмельниччині встановила ставку податку для земель «Подільських Товтр» утричі вищу, ніж для сільгоспугідь, і в 30 разів – ніж для лісових.
Національні парки відповідають за значну частку туристичного збору, який надходить у бюджети громад. У 2024 році цей збір зріс на 23% порівняно з попереднім роком: Львівщина отримала понад 47 млн грн, Черкащина – 23,5 млн грн.
Міф 6. Заповідання коштуватиме громаді занадто дорого
18% опитаних побоюються, що громада не потягне витрати на земельну документацію. Насправді ці роботи можна профінансувати з екологічних фондів місцевих і обласних бюджетів, які наповнюються екологічним податком.
Також доступні міжнародні гранти. Наприклад, у 2020–2021 роках у межах проєкту KfW та WWF «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» були розроблені та погоджені проєкти землеустрою щодо відведення земель для постійного користування нацпарку, а також визначені межі НПП «Гуцульщина» у межах громад (оскільки понад 75% території нацпарку залишилась у їхній власності).
Міф 7. Заповідники створять проблеми з правоохоронними органами
Кожен шостий респондент боїться, що прокуратура чи суди «тиснутимуть» на громади через проблеми з охороною заповідних територій. Насправді правоохоронні органи працюють на захист земельних прав громад.
Так, у 2025 році Шишацькій громаді на Полтавщині повернули 15 гектарів заказника «Величківський», які були незаконно приватизовані. Подібні рішення ухвалювались і в інших регіонах. Якщо межі заповідних територій оформлені належним чином і громада дотримується режиму охорони, ризик проблем відсутній.
Ці та інші міфи щодо створення нових обʼєктів ПЗФ лише гальмують ухвалення важливих / необхідних рішень у громадах. Насправді заповідання не відбирає землю у громади, а захищає її від деградації. Також воно створює можливості для додаткових бюджетних надходжень, підтримує зайнятість, зокрема у сфері туризму, та відкриває доступ громади до грантів. Фактично, створюються важливі передумови для подальшого сталого розвитку громади.
Автор: Богдан Кученко, експерт із захисту екосистем
Джерело: 7 найпоширеніших міфів про створення заповідних територій в Україні
