29 серпня: день, коли соняхи схилили голови

Дата Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України обрана невипадково.

Саме в цей день 2014 року російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Героїчні українські воїни тоді зазнали великих втрат через підступність і віроломність російського агресора.

Іловайськ у перший рік Війни за незалежність був стратегічно важливим містом. Боротьба за нього тривала від початку серпня 2014 року, одночасно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер — Хрустальний).

У ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулося найбільше вторгнення зс рф на схід України — дев’ятьма батальйонно—тактичними групами: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів, 5 ПТРК. Окупанти увійшли на адміністративну територію України в районі населених пунктів Побєда — Берестове Старобешівського району Донецької області, з подальшим маршем у район Іловайська. На російській військовій техніці завчасно зняли або замаскували тактичні знаки та нанесли розпізнавальні позначки українських підрозділів.

До 28 серпня російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору «Б» та батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас»). Не маючи змоги їх деблокувати, українське командування пішло на переговори з ворогом, після яких росіяни надали гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак країна-терорист цинічно порушила домовленості, почавши розстрілювати наші колони із засідок.

Трагічні події розгорталися на соняшникових полях, що вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому 2019 року, коли Указом Президента України було затверджено пам’ятний день, сонях обрано його символом.

На полях із соняшником у «зеленому коридорі» під ворожим вогнем полягло 366 українських воїнів, 429 — зазнали поранень, 158 — зникли безвісти, 300 — опинилися в полоні. Але попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та подальшу боротьбу. Тому сонях — не просто нагадує про мужність наших воїнів, а й символізує життя.

У нинішній війні за незалежність ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадують та вшановують полеглих. Однак це нагода для всього суспільства разом зробити все можливе, аби пам’ять про Героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед.

Цей день також нагадує нам про те, що переговори із терористами та вбивцями означають не припинення бойових дій, а смертельну небезпеку. Сьогодні весь цивілізований світ розуміє, що росіянам довіряти не можна.

На жаль, поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі їхні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану.

Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, засновуємо іменні стипендії, проводимо різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні об’єкти в публічному просторі. Також створюються сектори військових поховань, нові військові меморіали і Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць.

Пам’ять про борців і їхні подвиги є найвищою цінністю у шкалі нашої національної ідентичності. Тому пам’ятаємо і будемо пам’ятати.