«Злочин» у Покровську: росіяни поширюють мережею черговий фейк

Російська пропагандистська машина знову намагається перевершити саму себе в жанрі кривавого трилера.

Черговий фейк зразка серпня 2025 року: у Покровську українські військові нібито вбили жінку та дитину… і все це — заради автомобіля.

Звучить як анонс третьосортного серіалу, але кремлівські «журналісти» подають це як новину. У «сюжеті» є все: страшні подробиці, емоційні акценти, вигаданий свідок. А от чого немає — це бодай якихось доказів. Ні фото, ні відео, ні незалежних підтверджень, ні навіть заяв офіційних структур. Єдиним «аргументом» стає коментар чоловіка, який представився місцевим жителем. На цьому доказова база закінчується, аплодисменти.

Класика пропагандистського жанру

Фабрика фейків працює за давно відшліфованим сценарієм:

• чим страшніший опис злочину — тим краще;
• факти не потрібні, достатньо емоцій;
• свідків не існує, але є «очевидці», яких ніхто ніколи не бачив;
• українські військові завжди виставляються як монстри, тоді як російська армія — «рятівники».

У цьому випадку використали саме таку схему: максимум жорстокості, мінімум перевірки, повна відсутність реальних джерел.

Для чого це все?

Мета очевидна:

• дискредитувати українських військових;
• відволікти від реальних злочинів, які щодня чинить російська армія;
• залякати мешканців прифронтових міст;
• нав’язати картинку, де російська окупація — «порятунок».

Простий інформаційний терор: поки світ говорить про вигадану «звірячу історію», кремль сподівається, що ніхто не помічатиме справжніх руйнувань і смертей, які приносять його ракети й дрони.

Що ми маємо?

• Новина без жодних підтверджень.
• Сюжет, написаний за методичкою ще 2014 року.
• Рівень журналістики — «чув дзвін, та не знаю де він».

російські медіа вкотре демонструють, що вигадати «звірства ЗСУ» для них простіше, ніж визнати власні злочини. А головна трагедія в тому, що за кожним таким фейком ховається справжня мета — виправдати війну та окупацію.