Далекобійний дрон українського виробництва FP-1
Десь “птахи” протиснуться над лісом, десь — по руслу річки, десь отримають від партнерів графік чергування РЛС, десь просто хибними цілями та декоями перетиснуть ППО в секторі, десь у ворога возимих ракет до ППО залишилося менше за норму і нема чим працювати.
А будь-які спроби масштабування ЗРК та РЛС гальмуються необхідністю купувати електроніку в обхід санкцій, плюс потрібна військова хімія, це головки самонаведення, де купа технологій, які коштують грошей у суміжних областях.
І виходить традиційний для Росії Трішкін каптан.
Можна довго сміятися з того, що США роками намагаються збільшити кількість перехоплювачів до “Патріотів” з 450 до 700, але хто сказав, що Москва зможе виготовити тисячі ракет до “Панцирів” та “С-400”?
Мединський, коли обіцяв воювати як із Карлом Великим?
Виробництво дронів теж дістати неможливо. “Іскандери” регочуть, ось тільки жодного заводу, який можна вирубати декілька хвилями нальотів, не існує в природі.
Далекобійний дрон українського виробництва FP-1
Бо їх збирають на десятках локацій, з імпорту з цивільного ринку і на потужностях “коаліції дронів” в ЄС. А пуски відбуваються з мобільних пускових або прямо з ділянок дороги, дрони заправляються з коліс.
Тактика Швеції для “Грипенів” помножена на те, що Україна більша за Німеччину. Ловіть там наші БПЛА-команди та гасить пожежі, бажаємо не дожити до ранку.
США намагалися зламати хуситів, які воюють саме так, і їм не вдалося. А ми ще й не хусити за рівнем і масштабами промислового виробництва, а ЄС за нами — далеко не Іран.
Вода шлях знайде. Головна наша перевага — відстані.
У нас все ближче, все на колесах, навіть паливо у заправку — все на струмках допомоги з ЄС, на грошах, які заарештовані на Заході, на фондах наших партнерів. Загалом на ідеї, що свобода — найвища цінність.
У них все на нафтогазових доходах, залізничному сполученні, за валюту зі золотовалютних резервів, що вичерпуються, на постачаннях з Ірану та Північної Кореї за золото та їжу — загалом на ідеї, що можна заробити на проблемах Москви.
Тому наша ціль — грубі гроші. Завдати ворогу максимальних збитків.
Вдарили безпілотниками по станції Сергіївка на півдні. Це лінія, що веде в обхід України, рокадна дорога, для забезпечення армії вторгнення — будували її ще з 2015 року.
Вибито підстанцію, три десятки поїздів вибилися з графіку. Це добре — ми зберігаємо кількість нарядів на півдні, сплутуючи РФ логістику, змушуючи вводити тепловози, порушувати графік поставок та ремонтувати дорогі підстанції.
Звісно, все це з прицілом на падіння постачання частин, які наступають на декількох напрямках.
Масштабна пожежа на нафтопереробному заводі в Новошахтинську Ростовської області Росії після атаки безпілотника
Новошахтинський НПЗ горів кілька днів, а потім Сили оборони додали вогню — здетонували ємності для зберігання. Ймовірно, нова тактика — бити хвилями по постраждалому об’єкту, щоб відправляти його в простій на місяці. У Сизрані понад 20 вибухів на НПЗ, чекаємо на фінальні результати.
Але основна страва була на півночі. “Усть-Луга” — гігантський кластер зі зрідження газу. Ціль на відстані 900 км — добре, дуже добре.
Виявляється, можна погрожувати НАТО і вимагати від Альянсу відступити на кордони 1995 року, а ось утримувати кілька батарей ЗРК в найбільшому порту, який забезпечує кілька відсотків експортних доходів, — уже спадають штани величі.
Уражена установка кріогенного фракціонування газового конденсату, вона ж сплітер, може коштувати 2-3 мільярди доларів. Її запустили лише восени 2024-го. Пожежа складна — росіяни туди відправили пожежний поїзд та авіацію.
Простій буде болючим, грошей на ремонти все менше, талонів на паливо все більше.
До середини осені ринок палива в РФ буде лихоманити — кожен, хто хотів коридор у Крим та бути Третім Римом, повинен платити власним гаманцем за свої ілюзії.
Це було написано в грудні 2022 року, коли ми сиділи без світла й багато хто занепав духом. Ронін цитує Роніна — таке трапляється:
“Більш ніж упевнений, що наші удари у відповідь дронами за 700 км по Енгельсу — тільки початок.
Скоро ми самі почнемо виробляти довгу руку.
Україна — не Палестина, а наші можливості дещо більші за можливості арабів, які за допомогою Ірану на території 360 кв. кілометрів утримують підземні цехи для збирання та виготовляють до 15 тисяч ракет.
Чи в Україні, чи в Східній Європі релокуємо та локалізуємо, закупимо — не важливо, але отримаємо свої ракети та свої важкі дрони”.
Так і сталося. Не кожен може дивитися в завтрашній день.
Ми не завалимо цього мамонта стратегічними бомбардуваннями, але ми можемо змусити Росію стікати як кров’ю своїми золотовалютними резервами, пришвидшуючи і маштабуючи економічні проблеми.
Атаки станції Унеча, системи насосів та великого терміналу — частина цієї стратегії.
Пожежа на нафтоперекачувальній станції «Унеча» нафтопроводу «Дружба» після удару СБС ЗСУ, знята камерою українського дрону 21.08.2025.
Джерело: Наша ціль — грубі гроші. Завдати ворогу максимальних збитків
