Критична точка: розуміння кризи
Статистика демонструє тривожну ситуацію: сьогодні лише 68% населення України має доступ до централізованого водопостачання, зокрема 1,7 мільйона дітей не мають доступу до безпечної води. У сільській місцевості ситуація ще гірша — централізоване водопостачання мають лише 26% сіл, тоді як у містах цей показник становить 97%.
Проте найбільшу тривогу викликає якість води. Третина усіх зразків питної води в Україні не відповідає національним стандартам. Для порівняння: у країнах ЄС, таких як Німеччина, рівень невідповідності становить лише 0,1%, а в Австрії — 1,0%.
Війна спровокувала погіршення ситуації з водозабезпеченням. Україна стикається з руйнуванням інфраструктури у безпрецедентних масштабах: 39 700 кілометрів водних мереж в Україні пошкоджено, а загальні збитки водного сектору складають 4,6 мільярди доларів. Найбільш постраждалі регіони відображають географію війни: Луганщина зазнала збитків на 1,6 млрд доларів, Харківщина — на 831 мільйон, Запоріжжя — на 546 мільйонів. Також значно постраждали Донецька та Херсонська області.
Попереду — складне завдання відновлення, на яке знадобиться 11,3 мільярди доларів протягом наступного десятиліття. Найбільші інвестиційні потреби стосуються очисних споруд (1,9 мільярда доларів) та мереж водопостачання (1,6 мільярда доларів), натомість витрати на електроенергію та операційні витрати складатимуть ще 2,8 мільярда доларів. Це лише підкреслює, як вплив війни на енергетичну інфраструктуру ускладнює виклики у водному секторі.
Графік 2: Пріоритети відновлення водної інфраструктури України (2025–2035)
Джерело: Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4)
Кліматичний вимір: огляд глобальних викликів
Вразливість України сягає далеко за межі безпосередньої шкоди через війну — йдеться про фундаментальні кліматичні ризики. У річках фіксують наявність токсичних речовин у концентраціях, що перевищують допустимі норми у 30–40 разів. Кліматичні експерти попереджають: без рішучих дій Україна може зіткнутися з необхідністю імпортувати питну воду вже до 2050 року. Руйнування Каховської ГЕС, через що без доступу до питної води залишився один мільйон людей, а витрати на відновлення склали 700,93 мільйона доларів, стало потужним нагадуванням про те, як несподівані катастрофи можуть миттєво підірвати водну безпеку.
Енергетична криза лише посилює кліматичні загрози. Українські системи водопостачання споживають 1,01 кВт*год/м³ енергії — майже вдвічі більше за середній показник у Європі (0,5–0,7 кВт*год/м³). Від початку повномасштабної війни вартість електроенергії зросла на 55%, вартість очисних реагентів — на 269%, а хлору — у вісім разів. Таке зростання витрат у поєднанні з замороженими тарифами призвело до того, що водоканали покривають лише 55–65% операційних витрат, тоді як у країнах ЄС забезпечується повне покриття.
Діти найбільше потерпатимуть від наслідків кризи у водному секторі
Тим часом людська ціна цієї гуманітарної кризи непропорційно впливає на дітей. У прифронтових регіонах — на Донеччині, Харківщині та Херсонщині — порушення доступу по води і санітарії у школах впливає не лише на здоров’я, а й на освіту та майбутні перспективи. Особливо складно доводиться дівчатам — відсутність належних санітарних умов може призводити до пропусків занять під час менструації.
Серед майже 281 000 людей у восьми регіонах, які нині залежать від доставки води, — безліч дітей, чиє повсякденне життя кардинально змінилося. Ці діти зростають із усвідомленням високої цінності води — це досвід, з яким не стикалися попередні покоління. Попри всю складність ситуації, саме це усвідомлення може зробити їх майбутніми захисниками водної безпеки та кліматичної стійкості, якої так потребує Україна.
Завдяки молодіжним програмам, таким як UPSHIFT від ЮНІСЕФ, молоді українці вже розробляють інноваційні рішення для водних викликів. Коли двоє представниць української молоді — Анастасія та Марта — подолали хвилювання, щоб представити Україну на Всесвітньому тижні води 2024 у Стокгольмі, вони втілили не лише сміливість, а й ту інноваційність та рішучість, які визначатимуть відновлення України.
Українська стійкість: сила попри труднощі
Попри величезні виклики, реагування України демонструє вражаючу стійкість. Нещодавня Конференція з відновлення України в Римі стала прикладом безпрецедентної готовності до підтримки — було оголошено про 10 мільярдів доларів допомоги у всіх секторах та підписано понад 200 угод. Дорожня карта з відновлення водопостачання та водовідведення Харкова, представлена як флагманська ініціатива, є прикладом підходу до відновлення України за принципом «відбудувати краще, ніж було».
Ця комплексна дорожня карта пропонує трансформаційне бачення до 2045 року з дев’ятьма стратегічними пріоритетами. Очікувані результати вражають: 80 мільйонів доларів щорічної економії, 40% енергозбереження та зменшення втрат води до менш ніж 15%. Розраховуючи на ефективність інвестицій у 173 долари на людину на рік, дорожня карта демонструє, як стратегічне планування може забезпечити максимальний вплив і сталу якість послуг.
Графік 3: Порівняння ефективності — Україна порівняно зі стандартами ЄС
Джерело: офіційні дані Уряду України, EurEau 2021, Європейська Комісія
Зусилля ЮНІСЕФ із розвитку потенціалу водоканалів — ще одна історія рішучості. У межах комплексної програми навчання вже пройшли підготовку понад 600 працівників водоканалів. Загалом цього року планується охопити 750 працівників. Учасники тренінгів стабільно високо оцінюють якість навчання.
Передові інновації: українські рішення
Українські інновації сприяють знаходженню рішень навіть у найскладніших умовах. Громадська організація WaterNet впроваджує моніторинг якості води, що є прикладом використання доказових практик, — необхідних як для оперативного реагування, так і для довгострокового наближення до стандартів ЄС. У партнерстві з ЮНІСЕФ WaterNet розробила інтерактивну онлайн-карту якості питної води по всій Україні — це важливий крок до запровадження прозорих систем моніторингу, які є ознакою сучасного управління водними ресурсами.
Завдяки візуалізації складних даних платформа робить інформацію про якість води доступною для громадськості, а також надає просторово точні аналітичні дані для стратегічного планування й ухвалення рішень.
Ілюстрація 4: Інтерактивна система картування, розроблена WaterNet, показує коливання якості води у 23 регіонах України
Такі інновації доповнюють ширші інституційні зміни. Підгрупа з питань водного сектору, офіційно створена у Римі, забезпечує критично важливу платформу для координації, необхідну для узгодження екстреного реагування з системним плануванням кроків для відновлення. Цей інституційний механізм, започаткований Мінрозвитку, очолюватимуть Посольство Франції та ЮНІСЕФ. Він має на меті створити сталу систему координації сектору та стратегічного узгодження.
Шлях уперед: відбудувати краще та екологічніше
Відновлення України створює унікальні умови для того, щоб оминути десятиліття поступових змін і одразу перейти до розбудови сучасних систем водопостачання, адаптованих до кліматичних реалій 21-го століття. У процесі наближення до стандартів ЄС через «Водну рамкову директиву» та «Директиву про питну воду» ми не просто надолужуємо — ми створюємо модель кліматично стійкого управління водними ресурсами.
Масштаб необхідних змін є значним. Для відновлення сектору WASH до 2033 року необхідно 11,3 мільярда доларів, і кожна гривня має бути інвестована стратегічно — для максимального ефекту і сталості. Це включає не лише модернізацію інфраструктури, а й комплексний розвиток потенціалу та людського капіталу для підвищення ефективності та відповідності практикам ЄС.
Останні польові оцінки показують як виклики, так і можливості. В Одесі атака дронів 30 червня знищила ремонтні майстерні, що обслуговували понад мільйон мешканців, залишивши водоканали без можливості екстреного реагування. Але ця руйнація також відкриває шлях до відбудови з використанням сучасного, енергоефективного обладнання, адаптованого до кліматичних викликів.
Так само менші водоканали, як-от у Золочеві, де через війну населення скоротилося з 38 259 до 27 383 осіб, стикаються з труднощами у підтримці послуг за умов зменшення кількості абонентів та пошкодженої інфраструктури. Водночас це створює можливості для впровадження децентралізованих, недорогих та енергоефективних рішень, які можуть стати моделлю для сільських громад по всій країні.
Євроінтеграція: рамка для трансформації
Євроінтеграційні прагнення України слугують не лише мотивацією, а й методологією для трансформації водного сектору. Хоча Україна вже досягла прогресу в гармонізації законодавства, ключовим викликом залишається його впровадження. Розрив між нинішніми показниками та нормами ЄС є значним, проте не нездоланним.
Досвід країн-членів ЄС, які приєдналися у 2000-х роках, пропонує цінні уроки. Латвія демонструє важливість єдиних методологічних підходів та інтегрованих інформаційних систем. Румунський досвід показує, як розробити комплексну нормативну базу та прозору систему інформування споживачів, а досвід Словаччини — як ризик-орієнтовані підходи та чіткий розподіл відповідальності між учасниками забезпечують ефективне управління системами.
Ці приклади показують, що успішні трансформації потребують сильних інституційних рамок, чітких механізмів звітності, інтегрованих систем моніторингу та поступового, але постійного руху до відповідності стандартам. Вони також підкреслюють важливість адаптації європейських стандартів до місцевих умов, а не сліпого копіювання без урахування національного контексту.
Бачення водного майбутнього України
Водна історія України пишеться вже сьогодні — у рішеннях, які ми ухвалюємо щодо відновлення, в інвестиційних пріоритетах та у системах, які ми обираємо будувати. Діти, зокрема 1,7 мільйона з них, які сьогодні опинилися без доступу до безпечної води, успадкують інфраструктуру, яку ми створимо у найближче десятиліття.
Ми маємо шанс зробити так, щоб цей спадок зводився не просто до відновлення систем радянського часу, а до побудови сучасної, кліматично стійкої інфраструктури, здатної підтримувати мрії та прагнення цих дітей. Завдяки стратегічному відновленню, що ставитиме у пріоритет ефективність, сталість та адаптацію до змін клімату, ми можемо трансформувати водний сектор України таким чином, щоб забезпечити надійне, безпечне та доступне водопостачання для всіх.
Джерело: Вода, яку ми залишимо після себе: як забезпечити кліматично стійке майбутнє для України
