Генеральний директор Rheinmetall AG Армін Паппергер дзвонить у дзвоник, який відкриває торгівлю на Франкфуртській фондовій біржі , 20 березня 2023 року.
Rheinmetall є лідером європейського оборонного ринку. З початку війни Росії проти України акції компанії подорожчали у 18 разів.
Обсяг інвестицій компанії ніде не називали, але завод в Унтерлюсі (Саксонія) якраз на 350 тисяч снарядів (там працюють 500 осіб) обійшовся Rheinmetall у 650 млн євро.
Це серйозна цифра: 350 тисяч важких боєприпасів — це наразі друге місце в ЄС.
Тобто не лише заводи у Британії, придбання іспанської компанії Expal Systems за 1,3 млрд євро і нові цехи в Саксонії, а й капітальні інвестиції в Україну.
Звісно, європейці не лише зволікають, щоб виграти собі час, поки їхні компанії будують на території Іспанії та Німеччини нові фабрики, здатні виготовляти щороку 300 тисяч снарядів. А й готуються посилити Україну, адже ми займаємо важливе місце в архітектурі європейської безпеки.
Бо є така думка, що європейці вже змирилися з нашою майбутньою поразкою і підкидають нам «Лео-1» зі сховищ, щоб заскочити в останній вагон.
Але ні — ми у грі.
Локацію знайшли досить безпечну. Наприклад, завод Nammo Lapua Oy у Фінляндії — це два цехи по 7,5 тис. квадратних метрів, а виробляють там добре якщо 100 тисяч снарядів.
Готові корпуси для 155-мм боєприпасів виготовлені на заводі Nammo Lapua в Састамалі, Фінляндія.
Потужності під 300 тисяч — це кілька торгових центрів, насправді маленьке містечко. Але ж потрібні і порохи, і гексоген у межах до 2 тисяч тонн, словом, це непросто і масштабно.
Утім, у нас є катакомби в Одесі, десятки закритих шахт на заході країни, інфраструктура трьох військових округів, тунелі, сховища, метро в кількох містах, де можна за роки війни непомітно побудувати фабрику під землею, яку не виколупати ядерним ударом — знайти надійне місце можна.
Тим більше, що прикрити такий об’єкт батареєю «Патріотів» та «Ірисками» — це те, що прописав нам лікар.
Гарний сигнал. Попри нашу бюрократію та неповоротку дозвільну систему в сегменті ВПК, будівництво йде.
Нас розглядають як партнера, здатного виробляти хімію, гартувати гільзи, лити чавун, випускати гексоген і мобілізаційну вибухівку — цінне придбання.
Порох для виробництва артилерійських снарядів на заводі Rheinmetall в Унтерлюссі, Німеччина, 6 червня 2023 року
Як і мають розглядати країну, здатну 10 років стримувати Москву — одиниці держав у Європі здатні на таке.
План очевидний. Відгородитися від РФ мінними полями (фіни слідом за нами вийшли з конвенції з протипіхотних мін); великою кількістю носимого протитанкового озброєння третього покоління, дешевими колісними САУ коштом гарних стволів і систем управління вогнем, що стріляють далі й точніше; з технологічною перевагою в повітрі (4 тисячі літаків) і на морі (об’єднаний флот держав ЄС має відчутну перевагу у вимпелах і технологіях) — гарна заявка на задушення у блокаді.
Тому в режиму Путіна, як у ведмедя на самокаті з гори, лише один шлях — поки вони мають досвідчений кістяк пілотів, пробують перевернути ігровий стіл, створювати загрозу Польщі та країнам Балтії, перевірити 5 статтю, розповідаючи «навіщо потрібен світ, якщо в ньому не буде Росії».
Ми ж у таких умовах стаємо більш цінним активом — у нас є досвід, як боротися з противником такого масштабу, виводячи з ладу три десятки бортів дальньої авіації, третину ЧФ і, по суті, позбавляючи танків — усі накопичені перед вторгненням машини фізично випиляні.
Саме з огляду на третій вимір і борючись проти мотивованого та ресурсного ворога, який масово використовує дрони.
Ще раз, вкотре — «новий порох», дрони, різні безпілотні системи на землі й у повітрі мають свою нішу, ефективні, це гарний паліатив, загоризонтний ПТРК, нічні бомбардувальники, «очі». Але не можна масштабувати це і сподіватися, що роти й батальйони БпЛА зможуть зламати оборону професійних армій, які мають 4 тисячі бортів бойової авіації, зі щільністю 1 до 1 по бригадах і сотнями тисяч снарядів у глибокому тилу, куди ПКС ЗС РФ не можуть дістатися.
Зенітний ракетний комплекс IRIS-T Повітряного командування ‘Захід’ Повітряних Сил ЗСУ
Ви, наприклад, уявляєте наступ малими групами з танками Т-62 на кілька дивізій поляків, нашпигованих «Джавелінами» та «Спайками», із сотнями керованих півтонних бомб з-за спини на добу й 40-50 тисяч снарядів із САУ, які стріляють далі й точніше?
Це не схоже на прогулянку, як би не надували щоки російські пропагандисти — це буде кривава м’ясорубка, ще один Пашендейль.
Як виглядав би російський марш від Селидового до Покровська десь під Сувалками. На квадроциклах й ослах, за підтримки оптоволокна й «мавіків», по пілотах яких регулярно прилітали б «Хаммери» і «Скальпи»?
І за скільки вони пройшли б ці 48 км? І чи пройшли б?
Тому плани збільшувати виробництво основного калібру НАТО і ЄС в Україні є гарною ознакою. Попри, повторю, проблеми зі строками та бюрократію.
Індустріалізація та виробництво важких боєприпасів, що дозволять утримати паритет з Москвою — одне з важливих завдань, які стоять перед нами.
Виробництво 155-мм артилерійських снарядів на заводі Rheinmetall в Унтерлюссі, Німеччина, 6 червня 2023 року
Джерело: Чому виробництво важких боєприпасів має стати важливим пріоритетом
