Другий батальйон 93-ї бригади атакував з одного флангу, “Азов” та “Вовки Да Вінчі” — з іншого.
Тих росіян, хто прорвався, накрили касетами, реактивною артилерією та скидами з дронів. Спробу бронегруп наростити прорив зупинили дронами, із втратами кількох “коробок” у росіян.
Вийшов з ладу як мінімум один батальйон 132-ої бригади, із втратами до 200 штиків. Ще приблизно 150 бійців заблоковані і, ймовірно, противник здійснює постачання їм дронами, з глибини плацдарму.
Тут варто врахувати, що у росіян теж некомплект і 400+ бійців — це і є пара батальйонів у бойовій лінії.
Ті підрозділи, що прорвалися з озброєнням, яке могли нести на собі через низини і балки або підвезти квадроциклом чи мотоциклом, були добряче пошарпані. Ті, що зараз блоковані нашими підрозділами, потребують термінової допомоги.
Але й ми тримати на лінії бойового зіткнення добре підготовлені частини довго навряд чи плануємо — під впливом оптоволокна, КАБ вони все швидше перетворюються на піхотні, постачаються на ногах, квадроциклах та мотоциклах і зазнають втрат у автомобілях постачання та тиловій техніці.
Тому це, ймовірно, буде контратака, а потім на ЛБЗ заведуть якусь із “сотих бригад”.
Воїни 42-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Але тут треба не лише купірувати прорив, а й не дати наростити його — росіяни теж знімають із відновлення боєздатності та з інших напрямків добре підготовлені підрозділи, з сильними артилерією та безпілотною компонентою.
Думаю упродовж п’яти днів у секторі відновиться жорстока битва. Але поки що ми контратакуємо і тіснимо ворога свіжими підрозділами.
Тобто, недостатньо буде відбити околиці Рубіжного, Золотий Колодязь та Кучерів Яр. Для ізоляції плацдарму малими групами відбити укріплення, взяти лобовим штурмом не тільки Никанорівку та вийти до насипу залізниці, а й просунутися глибше. Підрубати кишку і відкинути ворога за рік Казенний Торець — це не Дніпро, але для логістики та мотоциклів із квадроциклам достатньо.
Лише так можна зняти загрозу Добропіллю і прорив лінії “Новий Донбас” на широкому фронті стане неможливим, а наші частини в агломерації Марноград-Покровськ не будуть охоплені з флангу та можуть продовжувати опір ще багато місяців, за прикладом Бахмута та Часового Яру.
Зважаючи на те, що Сили оборони України зводять укріплення в найближчому тактичному тилу, а Добропілля стало ареною для ударів КАБів, противник намагається розм’якшити нашу оборону, усвідомлює важливість цього сектора як воріт для обходу одразу двох укріплених агломерацій.
Військовослужбовці 57-ї окремої моторизованої бригади імені Костя Гордієнка заряджають 152-мм гаубицю Д20 на передовій у Харківській області, 24 червня 2025 року
Те, що ворог заскочив на плечах відступаючих у систему ровів і укріплень лінії “Новий Донбас” — це не добре. Але таке вже траплялося — ворог проривав оборону, сипалися частини з нових і не обстріляних, десь росіянам вдавалося притиснутися балками або заскочити на мотоциклах.
Укріплення — це не панацея, хоча, наприклад, така проста річ як єгоза і кілки в протитанковому рові, та зручно розташований над усім цим ДЗОТ, вдало вписаний у схил висоти під кутом, роблять дива в плані стійкості для інженерної оборони.
Загалом, на сьогодні ситуацію стабілізували, але в секторі тривають важкі бої, у противника там добре підготовлені пілоти, багато нарядів артилерії та перевага в людях. Тому все тільки починається — ця битва буде багато чого вирішувати для двох напрямків на оперативному рівні, для Росії усіх означає можливий вихід на наші агломерації, тому вони кинуть на це всі сили.
Джерело: Стабілізація під Добропіллям
