Доставка електровелосипеда повітрям
Танкіст разом з трьома побратимами потрапив у вороже оточення на Сіверському напрямку.
«Вони постійно нас бомбили — скиди, гази, розібрали нам вхід укриття. Двох пацанів задвохсотило, ми залишилися з Михаличем удвох. Потім нам кинули два балони газу прямо в нору і “зажигалку” (запалювальний боєприпас. — LB.ua). Ми загорілися, Михалич узявся гасити, виліз наверх, і тоді я лиш почув три скиди — і далі тиша», — розповідає військовослужбовець про те, як залишився на позиції один.
Близько тижня щодня росіяни приходили штурмувати його по одному-двоє. Поранений Танкіст відбивався. Згодом ворог замінував вхід до укриття дроном на оптоволокні.
Так військовослужбовець опинився у пастці, коли на вході на нього чатував росіянин, тоді як власна зброя вийшла з ладу. Рятівною стала остання граната: він вдало поцілив нею у дрон, так знешкодив і вибухівку, і окупанта.
«Він за той тиждень забаранив близько відділення орків. Ми довго думали, як реалізувати цю евакуацію. Врешті придумали варіант з електробайком», — розповідає Одесит.
Доставити вдалося лише з третього разу. За першим разом дрон з електробайком збили росіяни, за другим дрон не витримав навантаження і вийшов з ладу, не долетівши. За третім вирішили доставляти байк частинами до проміжного пункту, там — ближче до позиції Танкіста — його зібрали і доставили за допомогою лебідки вже до пораненого.
«Ми робили ставку на швидкість, неочікуваність і беззвучність велосипеда. І, звичайно, на хоробрість Танкіста. Прикривали його, як могли: димом, обстрілювали ворожі позиції, щоб він проїхав непоміченим», — пригадує Одесит.
За 400 метрів до позицій побратимів Танкіст підірвався на міні. Дивом дісталося лише електробайку, сам військовослужбовець цього разу майже не постраждав. Попри біль, власним ходом дістався до укриття, де його зустріла група піхоти, з якою провів наступні дні.
Згодом Танкісту доправили дроном ще один електровелосипед. Цього разу доїхав без пригод.
«Їхав він хвилин 15, але для нас це було як пів життя. Їхав і постійно кричав у радіостанцію: “Передайте, що я не орк, хай не стріляють в мене!” — пригадує Одесит.
Після цієї історії радить не ігнорувати збори, які можуть здатися дивними. Адже електробайки для евакуації Танкіста вдалося купити саме завдяки донатам.
Кров, доставлена дроном
Рік тому «Азов» створив прецедент порятунку бійця за допомогою переливання крові просто в окопі під час штурмів. Увесь процес вдалося зняти на відео.
У лютому бійцям підрозділу вдалося врятувати побратима з допомогою компонентів крові, які скинули з дрона.
«Коли ми почули, що на позиціях є поранений боєць зі сплутаною свідомістю, ще й локалізація поранення в шию, зрозуміли, що він дійсно важкий і треба рятувати зараз. На позиції скинули дві одиниці еритроцитарної маси й одну одиницю сухої плазми крові, яка заздалегідь була підігріта», — розповідає Темний, начальник медпункту.
Побратим пораненого, який надавав допомогу, пригадує, як по їхньому бліндажу працював ворог.
«Нам просто “вскрили” верхній накат, ми утрьох сиділи, і все в диму, в пилюці. Він отримав уламок у шию і руку. Тоді нам скинули кров і всі інструменти для маніпуляцій, я в окопі провів переливання. Після за ним приїхала броня, прямо під скидами», — каже Спрайт.
Машину, яка евакуювала пораненого, ворог обстріляв дорогою не раз.
«Екіпаж, який працював, теж ішов на значний ризик, але ми зробили все задля порятунку нашого бійця», — каже Темний.
За словами начальника відділення анестезіології з позивним Слон, поранення, яке отримав Червоний, здебільшого летальне.
«Раз на мільйон, можна сказати, вони можуть доїхати з позиції сюди і залишитися живими», — додає Слон.
Особливе визнання отримав бойовий медик 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, Володимир Риженко (друг «Спрайт»), якого було нагороджено премією «Найкращий європейський медик року» в категорії «Військова медицина».
За порятунок побратима в екстремальних умовах Спрайт два тижні тому отримав нагороду «Найкращий європейський медик року» в категорії «Військова медицина» Combat Medical Care Conference 2025 — найбільшої європейської конференції з військової медицини, що відбулася в Німеччині.
У квітні підрозділ 14 бригади Національної гвардії «Червона Калина» теж повідомив про успішний порятунок бійця з допомогою переливання крові, яку доставили на позиції дроном.
Троянські дрони
До хитрого трюку з введення ворога в оману вдалися бійці 54 Окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.
«Ми збили ворожий розвідувальний дрон, обмотаний червоним скотчем. Спочатку здивувалися, але згодом зрозуміли, що так вони маркують свої апарати», — розповідає Мартін, командир підрозділу.
Бійці вирішили використати цей момент: обмотали червоним скотчем свої дрони і запустили їх у бік ворожих позицій. Першим трапився бліндаж росіян, звідки їм махав руками окупант.
«Ми без вагань відправили їм цукерку — боєприпас», — згадує Мартін.
Так за тиждень підрозділ знищив десятки ворожих позицій.
Майстерна робота з тилу ворога
Унікальна операція на Сумщині у виконанні роти вогневої підтримки 39 Окремої бригади берегової охорони. Підрозділу з восьми людей вдалося частинами пронести на ворожу територію мобільний автоматичний гранатомет УАГ-40.
«Такий засіб для ефективної роботи передбачає досить близьку логістику, тобто підвіз боєприпасів і доставку. Хлопці ж проходили 3,5 км пішки, несучи це все на собі через бажання мстити ворогу за полеглих побратимів. Щоб ви могли собі уявити, там один цинк боєприпасів — це 32 гранати — важить в районі 15 кг. А для ефективної роботи тобі треба хоча б п’ять цинків на день. Скільки одна людина може пронести, враховуючи, що коли вона заходить на позицію, має нести свою амуніцію, їжу і т.д. А в перші рази вони ще й заносили саму зброю частинами», — розповідає про самовідданість побратимів Філософ, військовослужбовець 39 ОБрБО.
Наступна складність операції була в тому, що по точці роботи підрозділу ворог здійснив потужний удар.
«По нашій позиції прилетіли чотири КАБи. Але хлопці не розгубилися, хоч їм знесло укриття, вони знову відкопалися і пішли відбиватися», — пригадує Філософ.
Крім того, відходячи з ворожої території під обстрілами, вони забрали зброю із собою.
«Хоч я розумів, що буде важко, і дав добро підірвати її просто, щоб вона не дісталась противнику. Але вони її винесли — і зараз цей УАГ лежить у нас як щось історичне вже», — каже Філософ.
Як росіяни здалися в полон наземному дрону
У липні бійці Третьої штурмової заявили про перший випадок, коли вдалося полонити росіян за допомогою наземного роботизованого комплексу.
«У нас була ціль — ліквідувати живу силу противника. Вирішили спершу задіяти FPV, щоб розчистити шлях, і одразу НРК заїжджає. Ми вже були готові, НРК прибув на першу точку споряджання», — розповідають бійці підрозділу НРК NC13 з роти БПС DEUS EX MACHINA 2 штурмового батальйону.
Після перших вибухів росіяни зрозуміли, що на цьому українські військовослужбовці не збираються зупинятися, і вирішили здатися в полон.
«Побачили цей НРК і дуже швидко знайшли шматок картону, чим писати — викинули табличку “Хотим сдаться”», — пригадують військовослужбовці.
Далі полонених росіян, які йшли за вказаним “мавіком” маршрутом, зустріла група піхоти.
Російський номерний знак, що допоміг урятувати поранених
У червні під час евакуації машину 54 ОМБр з пораненими бійцями почала обстрілювати ворожа артилерія.
Водій-санітар з позивним Пегас мусив зупинитися посеред небезпечної зони, оскільки осколками пробило колесо. Намагаючись зарадити ситуації, військовослужбовець помітив на узбіччі цивільний номерний знак.
«Спочатку подумав, що це наш, але придивився й зрозумів — російський. Мені прийшла ідея: я прикріпив його на передню частину автомобіля», — розповідає Пегас.
Невдовзі в небі з’явився російський розвідувальний дрон.
«Після цього обстріл припинився. Мабуть, дрон зчитав номер і вирішив, що машина не наша. Так чи інакше, це дало мені змогу завершити ремонт і доставити поранених до пункту евакуації», — пригадує військовослужбовець.
І додає: «На війні важливо мислити швидко й творчо. Іноді навіть дрібниця, як знайдений номерний знак, може врятувати життя».
Рятівний постріл з гранатомета
Історія, як медсестра Світлана врятувала свій підрозділ від оточення в Старомайорському, також облетіла всі соцмережі.
«Коли почалася потужна атака російських окупантів з бронетехнікою і десантом, Світлана була на ротному опорному пункті. У цей момент підрозділ залишився без командира, тому Світлана взяла командування на себе. Вона по рації отримувала інструкції від комбата, який бачив поле бою з відеотрансляції, і коригувала дії всіх бійців на позиціях», — йдеться в повідомленні 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
Світлана
Спершу Світлана відбивала штурм ворога разом з побратимами. Та згодом стало зрозуміло, що вони опинилися в оточенні — група росіян зайняла будинок з тилу. Під їхнім контролем опинилися шляхи відходу і доставки боєприпасів.
Тоді Світлана взялася за гранатомет.
«Я попросила хлопців триматися і ні в якому разі не покидати своїх позицій, бо тоді точно не встоїмо. А потім узяла одноразовий гранатомет і пішла назустріч російським штурмовикам. Вони підібралися занадто близько — були всього через дві хати. Я обійшла їх і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась», — згадує бійчиня.
За кілька днів підрозділ Світлани вдалося вивести на ротацію.
«Хлопці казали: ну ти відірвана. А що було робити в той момент? Чекати, коли ворог нас усіх переб’є?» — каже вона.
За свій вчинок Світлана отримала нагороду — хрест Сухопутних військ.
Операція під завалами
Улітку 2024 року військовому хірургу Олексію Носульку довелося провести складну ампутацію кінцівок, щоб урятувати військовослужбовцю життя.
Унаслідок прильоту ворожої бомби боєць опинився глибоко під завалами будівлі в Гуляйполі. Його довго не могли дістати, вдалося розчистити лише невеликий простір, щоб пролізти до постраждалого.
Але вивільнити не вдавалося, оскільки обидві ноги військовослужбовця були затиснуті. Тоді в медслужбі бригади зрозуміли, що єдиний варіант зберегти життя бійцю — ампутувати кінцівки. Операцію виконав Олексій.
«Коли я приїхав на місце, то побачив вузький хід між бетонними плитами, які трималися на автомобільному домкраті. Біля пораненого могла розміститися лише одна людина, працювати можна було тільки лежачи», — пригадує хірург.
Удвох не поміститися. Тому першим відпрацював бригадний анестезіолог: увів бійцю знеболювальні засоби.
«Тоді виповз, звільнив місце мені. І я вже з кількома скальпелями й турнікетами поповз під завали до цього постраждалого. Він лежав на боці, і єдиним способом ампутувати ноги було різати колінні суглоби», — розповідає Олексій.
Операція давалася важко, професійні інструменти не витримували. Почала слабнути дія знеболювального, тож хірургові передали шприц з препаратом.
«З величезними труднощами мені таки вдалося ампутувати другу ногу. Після чого нас із постраждалим витягнули з цієї нори», — розповідає Олексій.
Увесь цей час була загроза і для потерпілого, і для нього, адже руїни помалу зсувалися через обстріли, що тривали зовні.
«Потім я дізнався, що керівництво бригади стягнуло до завалу всі засоби РЕБ, які змогло залучити. Завдяки цьому над нами був надійний купол, через який не змогли пробитися ворожі FPV-дрони», — ділиться хірург.
Олексій Носулько під час операції
Усі шість годин порятунку потерпілий був у свідомості. Зі слів побратимів, це далося йому важко морально. Врешті хлопця евакуювали в бригадний стабпункт, рани почистили.
«Ми обоє були повністю вкриті пилюкою і брудом. А потім перемістили пацієнта в наше відділення. Уже там з форми 100 я дізнався його імʼя. Не називатиму його з міркувань медичної етики. Знаю, що він вижив, пройшов через декілька важких операцій. Потім була тривала реабілітація, хлопчина ходить на протезах», — каже Олексій Носулько.
Джерело: Вісім історій з фронту, які вражають кмітливістю, хоробрістю та професіоналізмом українських воїнів
