Армія РФ
Військове командування противника докладає зусиль для ліквідації українських плацдармів на різних напрямках, вирівнювання лінії фронту та повної окупації Донецької області. Зустріч на Алясці додає росіянам ентузіазму в Запорізькій області, у південній частині Донбасу, а усунення з посади командувача угруповання військ противника «Север» генерал-полковника Лапіна і призначення нового, генерал-полковника Нікіфорова, пожвавить ситуацію на Слобожанщині. Є також інформація, що загони «Ахмат» отримали вказівку терміново звільнити всю Курщину та захопити максимум населених пунктів на Сумщині. Воно, звісно, – дичина, але у боротьбі за повернення політичного впливу кадирівцям легко не буде, надто сильно їх вождь бажає запхати як не козирного туза, то принаймні якогось валета в рукав Путіну перед історичною зустріччю.
Ротація Лапін-Нікіфоров також є цікавою. Кажуть, що Лапін намагався звільнитися ще у 2022-му, але вмовили залишитися.
Нікіфоров – «визволитель» Курщини, наче – в авторитеті. Лапін нічим на Харківщині себе не проявив, тому тут збіг, а сам пішов чи самого пішли – не важливо. Є також чутки, що на вихід готують командувача УВ «Днепр» генерала Теплинського, активність і досягнення котрого на Херсонщині не задовольняють останнім часом Кремль. Ще одна цікавинка: Лапін і Теплинський – несуща конструкція НГШ генерала Герасимова, котрий у вересні має звільнитися за віком. Це все, звісно, – конспірологія. Але хто зна, хто зна…
Генерал-лейтенант Євген Нікіфоров (праворуч) і Міністр оборони РФ Сергій Шойгу (в центрі)
На Куп’янському напрямку 68-а дивізія 6-ї армії завдає головного удару з плацдарму біля Дворічної на північ від Куп’янська в напрямках Дворічна – Путникове та Кам’янка – Колодязне, намагаючись з’єднатися з підрозділами, які перетнули державний кордон в районі Мілового та безуспішно намагаються просунутися на Великий Бурлук через Амбарне. Тим не менше оперативна обстановка тут залишається стабільно складною щонайменше останні діб 30: раніше ворог вклинився на напрямку Голубівка – Радьківка і намагається як розширити своє вклинення, так і максимально глибоко охопити з півночі весь Куп’янський район оборони ОСУВ «Хортиця». Штурмові групи противника зав’язали бої за північні околиці міста в районах Московка, Мирне та біля АЗС «Укравтогаз».
Для нарощування зусиль сюди прибули дві БТГр 27-ї бригади 1-ї армії. Поки що противник намагається закріпитися на північній околиці Куп’янська та здатний паралізувати логістичне забезпечення Сил оборони, які обороняються в самому місті та на схід від нього.
Вразливим місцем агресора тут є контроль над Кіндрашівкою. Якщо Сили оборони викинуть ворога з села, здобудуть можливість атакувати вздовж дороги Р79, а це, своєю чергою, доставить чимало клопотів підрозділам противника, що прорвалися до Куп’янська через Радьківку.
На Лиманському напрямку 67-а дивізія 25-ї армії прорвалася до Торського. 1243-й полк (ймовірно – мобрезерву) максимально наблизився з північного флангу до основних маршрутів логістики Сил оборони. Ці обставини зробили подальше утримання українськими підрозділами позицій у Серебрянському лісі вкрай складним завданням. 25-а армія дуже близька до повної ліквідації плацдарму Сил оборони на північному березі р. Сіверський Донець.
Швидше за все, частини 3-го корпусу Сил оборони найближчим часом будуть змушені залишити свої позиції у Серебрянському лісі та відступити за р. Чорний Жеребець. Українські підрозділи відступатимуть у бік Ямполя та намагатимуться зупинити противника на рубежі вздовж р. Чорний Жеребець.
На Покровському напрямку епіцентром подій є район на північний схід від Покровсько-Мирноградської агломерації. Противник має успіх на схід від Добропілля, де його штурмові групи вже помічені в районах Кучерового Яру, Нового Шахового, Білецького. Бої за Родинське тривають більше тижня і для противника є дуже кровопролитними. Гіпотетичний успіх, якій вимальовується в операційній зоні 51-ї армії, спонукав командування УВ противника «Центр» посилити її 39-ю бригадою 68-го корпусу (з Сахаліну) та низкою частин 2-ї та 8-ї армій. Загалом УВ «Центр» має на напрямку до 100,000 багнетів.
Занепокоєння викликає розвиток оперативної обстановки в напрямку на Добропілля. 51-а армія просувається з південного заходу та північного сходу, охоплюючи Покровськ. Чітко прослідковується мета перерізати українську логістику не лише ударами БПЛА, а й фізичним контролем над маршрутом. Рух військ противника на північ ставить під загрозу перспективи оборони не лише Добропілля та Покровська, а й Дружківки та Костянтинівки, адже успіх під Добропіллям означає глибокий обхід цього району з півдня. Як тільки 51-а армія заблокує комунікації з Покровська на Добропілля, 41-а та 2-а армії розпочнуть штурм Покровська.
Вразливим місцем агресора тут є його відносно вузька оперативна побудова військ, що рухаються в напрямку на північний захід. Тили ворога в цьому напрямку також дещо відстають, тому лишити передові частини ворога без постачання є непоганим варіантом.
На Новопавлівському напрямку 36-ї бригада та 430-го полк 29-ї армії противника розширили своє вклинення на напрямках Зелений Гай – Іванівка та Піддубне – Іскра. 37-а бригада 36-ї армії хоч і з мінімальними результатами, але атакує у напрямках Мирне – Олександрград та Воскресенка – Січневе. 336-а бригада матросів-балтійців просувається на південь від Маліївки. Передові частини 5-ї ЗА намагаються захопити Темирівку, обійшли поселення своїми штурмовими групами з півдня по дорозі на Гуляйполе та просуваються у напрямку Шевченко – Комишуваха. 69-а бригада прикриття та 38-а бригада 35-ї армії понад 3 тижні атакують Малинівку, але захопити поселення повністю поки не спромоглися.
Тим не менше, противник в операційних зонах 36-ї та 29-ї армій дуже близький до захоплення району між річками Вовча та Мокрі Яли і Ворона та Вовча та виходу до адміністративного кордону Дніпропетровської та Донецької областей на ділянці Іванівка – Темирівка. Тобто ворог фактично виконає тут найближче завдання СВО – окупує південну частину Донецької області.
З тривожних дзвіночків є ще такі:
захоплення противником Степногорська (передові підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії вже намагаються там закріпитися) дозволить обстрілювати Запоріжжя, до котрого звідти – 35 км;
від Юнаківки чи Олексіївки до Сум – 28-30 км, тобто обстрілювати місто з артилерії та РСЗВ можна вже.
Руйнування мосту між Херсоном та острівним мікрорайоном «Корабел». Який сенс захоплювати острів, котрий зі зруйнованим мостом – мишоловка? У противника і так з логістикою на островах – суцільний головний біль, а тут – цілий мікрорайон. У цьому місті згадаємо командувача УВ «Днепр» Теплинського. Зруйнований міст виглядає як непогана демонстрація рішучих намірів захопити Херсон перед бункером і бункерним, хіба ні? І карта є, звідки готувалося нападєніє…
