Один з українців, депортованих з РФ, які оголосили голодування 5 серпня в центрі утримання на грузинському кордоні.
Останніми днями ситуація з депортованими українцями стало стрімко розвиватися — 5 серпня п’ятеро з них оголосили безстрокове голодування як протест проти незаконного утримання та бездіяльності влади України та Грузії. Так, МЗС заявило, що 5 осіб повідомили їм про початок безстрокового голодування з вимогою дозволити їм перетнути кордон Грузії. Станом на 6 серпня, на 18:00, кількість тих, хто оголосив голодування, збільшилася до 15 осіб.
Як зазначив міністр закордонних справ Андрій Сибіга, у червні поточного року зросла кількість громадян України, яких російський режим депортує до кордону із Грузією. Більшість із них, це люди, які змушені були відбувати “покарання” в російських в’язницях. Частина з них не має українських документів після російської вʼязниці.
Проте, серед них є і ті, хто був депортований через відмову отримувати російський паспорт. Як повідомляла директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, якщо до 10 вересня 2025 року особа, яка проживає на окупованій території, своє правове становище не врегулює, то РФ надала собі право видворити таку особу за межі своєї території та за межі тимчасово окупованих регіонів. Так українці опиняються в буферній зоні КПП “Верхній Ларс” — ПП “Даріалі” в Грузії.
Скрин телефону
Поїхав на заробітки, а опинився у вʼязниці
Сергій Захарченко потрапив на КПП “Верхній Ларс” 7 червня 2025 року. Цьому передувала історія, довжиною у 7 років. Чоловік приїхав у 2018 році на заробітки до Росії, де, за його словами, його безпідставно звинуватили у збуті наркотиків.
“Насправді в мене не було нічого при собі, наркотики “знайшли” під час обшуку. Я не визнав провину, мене катували. Згодом російський суд усе одно виніс вирок — 7 років колонії. Покарання я відбував у Лабитнангі з 5 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року. Увесь цей час я не переставав боротися”, — каже він.
Чоловік розповів, що звертався у десятки організацій та державних інституцій, аби йому допомогли повернутися додому. У 2020 році він подавав клопотання про екстрадицію — щоб відбувати покарання в Україні, але йому було відмовлено.
Cергій Захарченко
Інших мігрантів відправляли додому, а українців тримали: місяць у “міграційній вʼязниці”
Після завершення строку ув’язнення Сергія помістили в Центр тимчасового утримання іноземців у Салехарді, де він перебував більш як місяць — до 5 червня поточного року.
Своє перебування там він асоціює з іще одним покаранням після багаторічного ув’язнення.
“Цей центр — це закрита територія, де ти не маєш права на телефон, на лист, на побачення. Твої документи забирають. І ти, доросла людина, відразу стаєш ніким — без країни, без імені, без захисту. Там не питають, хто ти, звідки, що з тобою сталося”, — каже він.
У камерах розміщували по 4 людини. Годували, на свіже повітря не виводили. Доступу до медичної допомоги не було.
“Повітря у камері було важким. Лише крізь щілини ґрат можна було вхопити ковток свіжого повітря. Через якийсь час ти вже не розумієш — ніч чи день на вулиці. Постійне очікування, невідомість, тривога… Молився, аби хоч хтось дізнався про те, що я тут. Я — живий”, — згадує Сергій.
Чоловік підкреслив, що мігрантів з інших країн відправляли додому за кошти РФ, а українців тримали і нічого не пояснювали.
“Коли когось випускали чи переводили, то я завжди просив повідомити моїх рідних, де я знаходжуся”, — сказав він.
З однією невідомості в іншу: два місяці у “буферній зоні”
5 червня 2025 року Сергія Захарченка депортували з території РФ на російсько-грузинський кордон. Вже майже два місяці — з 7 червня — він перебуває в буферній зоні між Росією та Грузією.
“Мене і двох інших чоловіків привезли на мікроавтобусі до російського кордону. Там подивилися наші документи, запитали, хто ми і звідки, а далі повезли до грузинського кордону. Там на нас вже чекали поліцейські. Вони взяли відбитки пальців. Я показав свої документи, проте вони сказали, що їм все одно і вони не пропускають мене на територію Грузії”, — розповів Сергій.
Сергія не впустили до країни, посилаючись на те, що нібито він може становити загрозу.
Проте, чоловік розповідає, що разом із ним на КПП перебувають й інші українці, які не були засуджені на території РФ, але були депортовані країною-агресором, і яких теж не пропускають далі.
“Грузія мене не впускає, хоч я українець. У мене є дійсний український внутрішній паспорт й інші документи, я не становлю жодної загрози. Тут, у буферній зоні, таких українців, як я, майже 100 осіб. Люди з Донеччини, Криму, Луганщини й інших тимчасово окупованих міст. Дехто має важкі захворювання та інвалідність”, — каже він.
Українці в пункті утримання на грузинському кордоні.
Тримають у підвалі з нелюдськими умовами
Підвал, у якому перебуває Сергій разом з іншими українцями, не обладнаний для тривалого перебування та не розрахований на таку кількість людей. На 100 людей там є 18 ліжкомісць.
За словами Сергія, “нам доводиться спати по черзі. На одному ліжку може спати одразу дві людини. Ще тут утримують 7 жінок, але їх тримають окремо й в дуже гидких умовах. Тут волога повсюди, усе мокре”.
Їжу українцям привозять волонтери. Сергій каже, що вони мають фрукти, овочі, каші й готують собі самостійно. До магазину, що є на другому поверсі будівлі, у якій їх тримають, грузинські силовики іноді супроводжують.
“Хтось має змогу отримати гроші від рідних через волонтерів і купити щось. Але, в основному, ми живі завдяки небайдужим людям”, — розповідає чоловік.
Доступу до медичної допомоги українці, які опинилися у буферній зоні на кордоні, також не мають. Не допускають до них і представників з українського консульства в Грузії. Сергій розповів, що звʼязок з консулом вдається підтримувати через електронну пошту чи мобільні месенджери.
Умови утримання в пункті для депортованих з рф українців у Грузії
“Консульство вже виготовило для нас білі паспорти для повернення додому. Багато з них вже протермінувалися і потрібно робити нові. Тепер чекаємо, поки Молдова дозволить транзит через свою країну. Загалом, за ці місяці, що я тут перебуваю, забрали до України лише 4 чоловіка, які не були раніше засуджені. Одного з них забрали 4 серпня, проте тут він просидів три місяці”, — каже Сергій.
За інформацією ГО «Захист в’язнів України» , у ніч на 21 липня депортовані з Росії українці, які тижнями живуть у підвалі, вийшли з приміщення з протестом, вимагали забезпечити мінімальні умови — зокрема, доступ до питної води. Під час цієї акції один із чоловіків у розпачі порізав собі шию, протестуючи проти нелюдського поводження та повної відсутності реакції з боку посадовців.
Сергій підтвердив цей випадок. За словами Сергія, один із депортованих намагався перерізати собі горло.
“Він купив вже квитки додому летіти, проте його не пустили. Він витратив кошти, але не зміг поїхати. Через відчай він намагався покінчити з собою”, — розповів чоловік.
А 5 серпня п’ятеро депортованих українців, яких утримують в буферній зоні, оголосили про безстрокове голодування “на знак протесту проти незаконних дій грузинських прикордонних служб та грубого порушення моїх прав”.
«Я теж долучився до цього числа протестувальників. Голодуємо з учорашнього дня», — каже Сергій.
Він повідомив, що число голодуючих росте. Їх вже 15 осіб.
Умови утримання в пункті для депортованих українців у Грузії
Чекає на повернення додому
Сергій постійно знаходиться на звяʼзку з українським консульством та правозахисниками. Чоловік каже, що написав запит до Молдови й отримав відповідь, що фактично йому не забороняється вʼїжджати на територію Молдови, проте рішення про це може прийматися з урахуванням багатьох факторів.
“Кожен день чекаю на повернення додому. Не тільки я, але й інші українці, які опинилися між двома державами, як невільники”, — сказав Сергій.
Українські консули вимагають доступу до громадян в пункті пропуску “Даріалі”
Щодо ситуації з утриманням громадян України на кордоні між РФ і Грузією LB.ua звернувся із запитом до Міністерства закордонних справ України. Ось що відповіла пресслужба МЗС:
“З другої половини червня 2025 року російська сторона активізувала депортацію громадян України через кордон з Грузією, що призвело до погіршення гуманітарної ситуації в грузинському пункті пропуску “Даріалі” на кордоні з РФ.
Завдяки заходам вжитих МЗС спільно з компетентними органами України, з кінця червня донині вже вдалося організувати виїзд 44 громадян України з буферної зони російсько-грузинського кордону.
Водночас Росія продовжила надсилати більшу кількість депортованих, що може свідчити про цілеспрямовану російську операцію. Наразі у буферній зоні пункту пропуску “Даріалі” перебувають 96 громадян України.
Нагадаємо, раніше міністр закордонних справ України Андрій Сибіга вже звертався публічно до російської сторони з закликом відправляти депортованих українських громадян безпосередньо на кордон з Україною. Наша держава готова забирати своїх людей напряму, а не в обхід через Грузію та Молдову. Станом на зараз констатуємо, що РФ ігнорує цей заклик, що також свідчить про свідоме бажання Москви створити гуманітарну кризу на російсько-грузинському кордоні.
Українці під час протесту у центрі утримання на грузинському кордоні
Більшість українських громадян, яких РФ депортує на кордон з Грузією — це люди, які попередньо притягувалися до кримінальної відповідальності. Серед них є як ті, хто відбував покарання на тимчасово окупованих територіях України та був примусово переміщений на територію РФ, так і громадяни України, які перебували на території РФ і були засуджені за вчинені там злочини.
Пункт “Даріалі” використовувався для повернення депортованих громадян України і у попередні роки. Проблема набула особливої гостроти протягом липня внаслідок значної інтенсифікації видворення Росією громадян України через цей пункт пропуску в червні, а також призупинення на певному етапі Молдовою транзиту осіб зазначеної категорії.
Громадяни України опинилися в буферній зоні грузинсько-російського кордону у вкрай складному становищі, оскільки грузинська сторона висловила готовність забезпечити організоване перевезення цих громадян до аеропорту Тбілісі лише після підтвердження молдовською стороною готовності прийняти їх в якості країни транзиту.
З метою врегулювання гуманітарних аспектів перебування громадян України у буферній зоні грузинського кордону посольство України в Грузії активно працює з грузинською стороною, залучаючи до цього процесу представництво Міжнародного Комітету Червоного Хреста, УВКБ ООН та Міжнародної організації міграції в Грузії.
5 серпня посольство України в Грузії отримало звернення від 5 громадян України, які були депортовані з території РФ та тимчасово утримуються у пункті пропуску “Даріалі”, щодо початку безстрокового голодування з вимогою дозволити їм перетнути кордон Грузії. До голодування долучаються й інші громадяни, які перебувають у цьому пункті пропуску.
МЗС із залученням посольств України в Грузії та Молдові, а також у співпраці з зацікавленими міністерствами та відомствами цих країн та України працює задля якомога швидшого вирішення цієї гуманітарної кризи.
Отримавши інформацію про початок голодування, консули посольства України в Грузії негайно вирушили на кордон для зустрічі з громадянами України в пункті пропуску “Даріалі” та звернулися до грузинської сторони з вимогою невідкладного та безперешкодного доступу. Консули перебувають на постійному звʼязку з громадянами України, які перебувають в пункті пропуску “Даріалі”, включно з тими, хто оголосив голодування.
У ці години українська сторона активно працює як з грузинськими, так і з молдовськими колегами на всіх рівнях для пошуку якомога швидшого рішення для транзиту громадян України через територію Молдови та повернення вже найближчим часом наступних груп людей з пункту пропуску “Даріалі””.
Умови утримання в пункті для депортованих українців у Грузії
