Результати голосування за законопроєкт 12414
Голосування 22 липня за скандальний закон — результат щонайменше п’яти принципових порушень Регламенту і Верховною Радою загалом, і особисто її головою Русланом Стефанчуком, підрахувала громадська ініціатива «Голка». І кожне порушення Регламенту одночасно є порушенням щонайменше трьох вимог Конституції.
Свідомі численні порушення законодавства парламентом під час прийняття законів в інтересах окремих осіб — це корупція на найвищому рівні. Вони свідчать про відмову розбудовувати правову державу не менше, ніж скандальні норми проєкту 12414, і давно не є чимось унікальним у роботі парламенту нинішнього скликання. Згадати хоча б, як народні депутати «подолали» вето Зеленського під час голосування за закон про Закарпаття. І тут Стефанчук як спікер відігравав ключову роль.
Приймати закони — це виключне повноваження Верховної Ради. І якщо закон набрав необхідну кількість голосів народних депутатів, його вважають прийнятим. Але це зовсім не означає, що парламент має право робити це з порушенням законів і Конституції.
Окрім загального принципу правової держави, який закріпили в першій статті Конституції, Основний закон має низку конкретних вимог до дій парламенту. Наприклад, у шостій статті сказано, що орган законодавчої влади здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
А про те, що органи державної влади і їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, говорить стаття 19. Щодо порядку роботи Верховної Ради, то його регламентують Конституція у 83-й статті і Регламент.
Закон «Про правовий режим воєнного стану» (ч. 1 ст. 9) додатково закріплює, що в умовах воєнного стану Президент і Верховна Рада діють виключно на підставі, у межах повноважень і в спосіб, визначені Конституцією та законами. Тож дотримання Регламенту у своїй діяльності — такий самий конституційний обов’язок ВР, як і обов’язок громадян захищати незалежність і територіальну цілісність України.
Законодавча процедура визначена Розділом IV Регламенту, і дотримуватися її обов’язково через згадані вище норми. А частина третя ст. 50 Регламенту визначає, що з питань законодавчої процедури прийняття рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур допустиме лише щодо чітко встановленого переліку питань (перенесення розгляду законопроєктів, продовження чи скорочення строків внесення альтернативних законопроєктів, пропозицій і поправок до законопроєктів, скорочення строків надання законопроєктів народним депутатам і строків розгляду законопроєктів у комітетах).
Законодавча процедура — це не просто формальність. Попри всі недоліки, її дотримання дозволяє забезпечити певний мінімальний рівень як антикорупційного, так і громадського контролю за діяльністю парламенту. І проєкт 12414 з нормами для знищення незалежності НАБУ та Спеціальної антикорупційної прокуратури взагалі не могли б прийняти, якби під час його розгляду не було кількох порушень Регламенту.
1. Правки щодо НАБУ і САП за змістом не могли включати у проєкт під час підготовки до другого читання
Відповідно до ст. 116 Регламенту, пропозиції і поправки до законопроєкту, який готують до другого читання, можуть вносити лише до того тексту законопроєкту (розділів, глав, статей, їхніх частин, пунктів, підпунктів, абзаців, речень), який прийняли за основу.
Можливий виняток, якщо необхідно виправити, уточнити, усунути помилки та/або суперечності в тексті законопроєкту. Але за двох умов:
1) ВР проголосувала за це під час розгляду в першому читанні;
2) такі пропозиції і поправки повинні відповідати предмету правового регулювання законопроекту.
У ситуації із законопроєктом 12414 ВР не приймала відповідного рішення, а правки щодо НАБУ і САП не пов’язані з початковим законопроєктом про особливості досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану.
І депутати свідомо йшли на порушення Регламенту, коли віддавали 22 липня свій голос за. Адже про порушення ст. 116 Регламенту було вказано у висновку Головного юруправління і двічі наголошував у виступах нардеп Ярослав Железняк (стенограма засідання).
Зауваження Головного юруправління до законопроєкту 12414
Дотримання згаданих вимог ст. 116 Регламенту є вкрай важливим у законотворчому процесі. Це дозволяє уникати як махінацій на кшталт даної ситуації, так і звичайних помилок, адже встановлена Регламентом процедура передбачає проведення ряду процедур (антикорекспертиза профільним Комітетом, науково-експертний аналіз тощо) лише редакції до першого читання.
Але порушення цих вимог стало буденністю і постійно відбувається як для протягування різноманітних корупціогенних змін в законодавство, так і в ролі хабарів окремим групам задля збору голосів на підтримку законопроектів.
2. Правки по НАБУ і САП було подано з порушенням встановлених строків
Та саме ст. 116 Регламенту визначає, що пропозиції і поправки до законопроєкту, який готується до другого читання, вносяться в 14-денний строк після дня прийняття законопроєкту за основу. Парламент мав право продовжити цей строк, але не робив цього.
Дотримання цієї норми є важливим, щоб уникнути як блокування підготовки проєктів безкінечним спамом поправок і пропозицій, так і для уникнення корупційних махінацій з додаванням нових норм в останній момент.
Законопроєкт 12414 було прийнято за основу 29 квітня, а пропозиції про НАБУ і САП було подано нардепом Максимом Бужанським майже через 4 місяці – 22 липня. Головну відповідальність за порушення при їх розгляді і додавання в фінальну редакцію несе Комітет з питань правоохоронної діяльності і безпосередньо заступник його голови Максим Павлюк, який призначав та проводив відповідне засідання Комітету.
Пропозиції до проєкту подані нардепом Максимом Бужанським 22.07.2025
3. Порушення строків надання законопроєкту депутатам
Відповідно до ст. 117 Регламенту, законопроєкт, підготовлений до другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи до нього надаються депутатам не пізніш як за десять днів до його розгляду на пленарному засіданні. Стаття 101 Регламенту дозволяє скорочувати цей строк, але виключно у разі визнання законопроєкту невідкладним. При цьому не допускається скорочення зазначених строків більш як наполовину.
Ці вимоги також вкрай принципові, бо є необхідними для повноцінного вивчення змісту проєктів депутатами і здійснення громадського контролю, адже проєкт не лише надається депутатам, а оприлюднюється на сайті Верховної Ради.
Але законодавча ініціатива 12414 розглядався на Комітеті вранці перед винесенням в сесійну залу і його оприлюднили буквально за п’ять хвилин до початку засідання. Тому депутати знову таки свідомо йшли на це порушення Регламенту віддаючи свій голос «За».
4. Голова верховної ради Руслан Стефанчук не зупинив порушення Регламенту
Стаття 88 Конституцій визначає, що Голова ВР здійснює повноваження в порядку, встановленому Регламентом. А стаття 48 Регламенту передбачає, що головуючий на пленарному засіданні повинен невідкладно вжити заходів для усунення порушень Регламенту, які виникли при розгляді й голосуванні питання.
Низка нардепів неодноразово заявляли про порушення Регламенту і зверталися до Руслана Стефанчука з проханням їх усунути. Але Стефанчук демонстративно відмовлявся виконувати свій прямий обов’язок.
Голова ВРУ Руслан Стефанчук
Як наслідок грубого порушення вимог Регламенту самим Стефанчуком при розгляді законопроєкту 12414, фракції Європейська Солідарність та Голос поставили питання про відсторонення Стефанчука від головування на засіданні. Але воно отримало лише 23 голоси «За», чим ще раз продемонструвало підтримку більшістю порушення вимог законодавства при роботі Парламенту.
5. ВР не мала права приймати рішення про невідкладне підписання прийнятого закону
Відразу після прийняття законопроєкту 12414, ВР за пропозицією Максима Бужанського підтримала невідкладне його підписання Головою ВР. Але ВР не мала права приймати таке рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 Регламенту, Голова парламенту підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п’яти днів з дня його подання. Підписання прийнятого закону – це частина законодавчої процедури, і згадана раніше ст. 50 Регламенту не дозволяє Верховній раді приймати рішення про одноразове відхилення від вимог цієї норми.
Пост Олександри Матвійчук, яка подала петицію з вимогою вето на сайті Офісу президента і петицію навіть не встигли оприлюднити. Таким чином інструменти цифрової демократії втрачають свій зміст
Право спікера на підписання закону не раніше ніж через два дні має критичне значення, як один із запобіжників від порушення Регламенту при прийнятті законів та підробок тексту перед поданням його на підпис Президенту.
Адже Регламент (статті 48 та 130) встановлює строк у два дні для подання нардепами заяв до Голови ВР у разі виявлення порушення Регламенту під час прийняття закону чи махінацій із текстом прийнятого закону. І до розгляду такої заяви Верховною Радою, спікеру забороняється підписувати прийнятий закон, в Парламент має право скасувати його прийняття.
У аспекті цього порушення, дуже важливо акцентувати увагу на намірах Верховної Ради при розгляді поданого Володимиром Зеленським законопроєкту, що має відкотити назад внесені проєктом 12414 зміни. Як повідомив голова ВР Руслан Стефанчук, крім іншого буде запропоновано підтримати його невідкладне підписання відразу після прийняття Парламентом.
Такі дії – це пастка. Стефанчук фактично намагається легітимізувати систематичні порушення Регламенту при роботі Верховної Ради, порушивши його у той самий спосіб, як і прийнятті проєкту 12414, але цього разу вже під виглядом виконання вимог суспільства та закордонних партнерів.
Допис Руслана Стефанчука в мережі FaceBook
Навряд хтось сумнівається, що історія з законопроєктом 12414 є наслідком бажання Президента, його Офісу та значної кількості нардепів позбавити НАБУ і САП незалежності. І всі ці люди добре розуміли, що такі наміри будуть негативно сприйняті як суспільством, так і закордонними партнерами. Тому весь їх розрахунок був на бліцкриг – організувати підписаний Президентом закон з бажаними нормами з такою швидкістю, щоб ніхто не встиг відреагувати.
Але для їх намірів була перешкода – Регламент Верховної Ради, обов’язковість дотримання якого встановлена нормами Конституції. Тому Регламент банально порушили. І не один раз, а щонайменше п’ять. Всі без виключення порушення були обов’язковим для реалізації намірів і вони в сукупності дозволили провернути оборудку за лічені години.
І кожне таке порушення Регламенту одночасно є порушенням щонайменше трьох вимог Конституції. Гарант Конституції цими порушеннями Конституції традиційно не переймався.
Прийняття законопроєкту 12414 не найбільша проблема, а лише наслідки звичного в останні роки стилю роботи Верховної Ради, яка вважає себе вищою за Конституцію і закони. І такий її стиль роботи за вказівкою з Офісу Президента і є однією з ознак встановленню диктатури і узурпації влади.
У даній історії ще і дуже показові механізми, якими більшість фактично позбавляє голосу парламентську опозицію – спочатку Голова ВР Стефанчук не виконує свої обов’язки і сам порушує Регламент, а потім більшість незаконно позбавляє депутатів від опозиції гарантованого їм права оскаржити незаконність дій ВР протягом двох днів після прийняття закону.
Заплановане на найближчі дні повернення незалежності НАБУ і САП чимала перемога суспільства. Але це майже не вплине на розвиток подій в країні загалом, якщо суспільство так саме активно не почне вимагати у Верховної Ради безумовного виконання вимог Регламенту в законотворчій діяльності. Регламент не панацея, але його дотримання створить для суспільства механізм контролю без перманентного Майдану за діями влади бодай у законотворчості.
На жаль, нардепи можуть собі дозволити безкарно порушувати Регламент і далі, бо відповідно до ст. 80 Конституції не несуть юридичної відповідальності за результати голосування. Проте, чи буде у НАБУ і САП бажання покарати винних у цій ситуації?
