Пам’ятник Пушкіну в Одесі
Хоча ще минулого липня голова Одеської обласної адміністрації підписав розпорядження про демонтаж цілої низки об’єктів, пов’язаних із російською та радянською пропагандою, більшість із них залишилися на місці. У списку було й це одеське погруддя Пушкіну. Але станом на сьогодні пам’ятник і далі стоїть – як символ того, що деколонізація тут пробуксовує.
Цієї весни активісти самостійно демонтували меморіальну дошку Пушкіну на Дерибасівській. Це зробили не органи влади, а небайдужі люди, бо чекати далі — означало б залишити місто в полоні чужої символіки.
Паралельно в Одесі сталася й бійка під час демонтажу радянської дошки, де був герб СРСР. Були травмовані, поліція відкривала кримінальні провадження. І це теж прямий наслідок саботажу: коли влада не виконує норми закону, активісти проводять демонтаж власноруч, що може породжувати певні конфлікти на місці.
Керівництво нашої держави мусить втрутитися й довести процес деколонізації в Одесі до кінця. Тому що Одеса сьогодні – місто, де російська імперська спадщина не просто нагадує про себе, а формує простір. У місті й досі стоїть Пушкін, десятки інших об’єктів, а на Одещині його пам’ятники є в Татарбунарах і Болграді, а сама область залишається рекордсменом із “пушкінізації” в Україні.
У Любашівці та селах громади навіть досі є вулиці Пушкіна – це єдині топоніми з його ім’ям, що лишилися на підконтрольних територіях.
Чому ці символи потрібно прибрати? Бо вони – не про культуру, не про літературу, а про ідеологічне підґрунтя імперії, яка нині веде війну проти нас. Пушкін став для російської держави не просто поетом, а маркером “русского міра”. Пам’ятники й назви вулиць – це не про минуле, а про сьогоднішню політику: вони формують уявлення про нормальність російської присутності тут.
Одеса заслуговує на те, щоб її простір відображав власну історію, а не чужу. І поки пам’ятник Пушкіну стоїть у центрі міста, ми не можемо говорити про справжню деколонізацію. Час діяти.
Але пушкнізація це проблеми не лише Одещини.
Де ще не демонтовано об’єкти на честь Пушкіна?
м. Київ – 1 (вулиця Костянтинівська, погруддя на фасаді будинку)
м. Київ – 2 (Януша Корчака, 60, барельєф із його зображенням)
м. Кам’янка (Черкаська область)
Сподіваюся, що цього року це питання нарешті буде вирішено остаточно.
Джерело: Пушкін у центрі Одеси: рік саботажу та імперська тінь
