Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (ліворуч) і його попередник Олаф Шольц на церемонії передачі повноважень, Берлін, 6 травня 2025 року.
Тенденція до суттєвого зниження рівня підтримки партій ХДС/ХСС і СДП, представники яких поперемінно займали крісло федерального канцлера, відколи утворили ФРН, триває від парламентських виборів 2017 року. Цей процес є прямим наслідком рішень урядів Ангели Меркель у 2005–2021 роках (зокрема, у сфері міграційної та економічної політики), економічних і соціальних проблем унаслідок російського вторгнення в Україну і відмови Німеччини від російських енергоносіїв, загального запиту на оновлення політичного ландшафту (у цей період правоцентристські християнські демократи і лівоцентристські соціал-демократи фактично реалізовували спільну програму розвитку Німеччини, створюючи враження одноманітності й безальтернативності, розмиваючи профілі й ідеї партій).
Політичні сили, які вважали себе альтернативою двом основним партіям країни, розчарували виборців протягом роботи в рамках коаліційного уряду Шольца 2021–2024 років. «Зелені» й «Вільні демократи» через абсолютно полярні позиції в ряді економічних питань мусили йти на безліч компромісів. У результаті цього найбільше постраждали саме «Вільні демократи», що опинилися за бортом федерального парламенту, — їхній рейтинг упав на понад 7 %.
Відповідно, дедалі більшу популярність здобувають радикальні праві (AfD) і ліві (Die Linke, BSW), що просувають донедавна маргінальні антиєвропейські й проросійські наративи. Ці політичні сили здебільшого орієнтуються на молодь і жителів східної частини країни, яка до 1990 року перебувала під владою комуністів. І хоча радикальні праві й ліві вкрай недружні одне до одного, вони здебільшого орієнтуються на виборця з ідентичними запитами. Серед них: припинення/скорочення виплат мігрантам/біженцям або навіть депортація частини (окрім виборців Die Linke, які більш соціально ліберальні), підвищення соціальної підтримки німецького населення, мінімальних зарплат, пенсійна реформа, відновлення постачання російського газу, скасування санкцій, примирення з Росією та припинення допомоги Україні, вихід з ЄС тощо).
Лідери Die Linke Гайді Райхіннек (ліворуч), Ян ван Акен (у центрі) й Інес Швердтнер (праворуч) прибувають на пресконференцію партії в Берліні, 24 лютого 2025 року.
Зростання популярності радикальних правих і лівих партій, які багато в чому сходяться у програмах (своєрідне підтвердження теорії підкови) і сумарно отримали на цьогорічних виборах понад 34 % голосів, свідчить про значну невдоволеність німецького суспільства та його поляризацію. Якщо уряд Мерца не зможе розв’язати хоча б частину невідкладних проблем, що турбують суспільство, під час наступного політичного циклу Німеччину, ймовірно, очікуватиме вагома політична криза і прихід до влади радикальних популістів, що матиме дуже негативні наслідки для Німеччини, України та Європи загалом.
Стримування потенційно небезпечних для країни політичних партій
На виборах до німецького Бундестагу в лютому 2025 року ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (AfD) здобула понад 20 % голосів виборців (2-ге місце). Станом на зараз ця націоналістична популістська й дедалі радикальніша партія впевнено переважає в регіонах, що входили до складу колишньої НДР, і може мати амбіції на формування уряду на наступних виборах. AfD рішуче виступає проти імміграції з мусульманських країн, вимагає драконівських обмежень, депортацій і «захисту німецької культури», а також вважає, що ЄС занадто централізований і загрожує національному суверенітету Німеччини, виступаючи за вихід із Союзу або його радикальну трансформацію. Спекулюючи на «національних інтересах» німців, партія здебільшого орієнтується на малозабезпечені верстви населення з низьким рівнем політичної культури, яким не до вподоби теперішня соціальна політика Німеччини та які вважають, що країна тягне на собі економіку об’єднаної Європи, не отримуючи нічого натомість.
Беручи участь у демократичних процесах, але дедалі більше нехтуючи демократичними принципами, AfD тяжіє до економічного й політичного співробітництва з РФ, виступає проти підтримки України на будь-якому рівні.
Прихильники AfD під час передвиборчої кампанії партії в Галле, 25 січня 2025 року.
У зв’язку з цим 2 травня Федеральне відомство з охорони Конституції Німеччини віднесло партію «Альтернатива для Німеччини» до правоекстремістських на федеральному рівні, оскільки «панівне у партії розуміння народу за етнічною та родовою ознакою не сумісне з базовим вільним демократичним порядком». Такий статус може дозволити німецьким спецслужбам застосовувати різні методи спостереження за AfD, наприклад, вербуючи інформаторів і перехоплюючи комунікації. А втім, необхідно розуміти, що будь-які потенційні санкції проти партії не означатимуть суттєвого зменшення кількості її прихильників, натомість можуть поглибити поляризацію суспільства та призвести до радикалізації його частини. Уряд Фрідріха Мерца повинен у першу чергу запобігти цьому процесу, розв’язуючи економічні й соціальні проблеми, що відновлюватиме віру в політичну спроможність традиційних партій.
Подолання енергетичної кризи
Питання енергоносіїв, безумовно, найболючіше для німецької економіки. Після російського газового шантажу у 2021 році, повномасштабного вторгнення РФ в Україну і різкого скорочення імпорту російського газу гуртова ціна електроенергії злетіла з 30–50 € за МВт/год у 2020 році до 235 € за МВт/год (у 2022–23 рр.), а у 2025-му усе ще перевищує 120 € за МВт/год. Це сильно б’є і по промисловості, і по гаманцях споживачів. Кризу також поглибила орієнтація попередніх урядів на розвиток зеленої енергетики (у 2024 році склала 59 % від загальної генерації електроенергії), яка є вкрай ненадійною: нестача вітру й сонячних днів призводить до блекаутів, під час яких ціни інколи злітали до понад 900 € за МВт/год, як у грудні 2024 року. Крім того, понад 95 % палива Німеччині доводиться імпортувати (до 2022 року здебільшого з Росії), що робить країну вразливою до будь-якого підвищення ціни. І хоча зараз імпорт частково замінено на скраплений газ зі США, його недостатньо, щоб вигідно покрити запити німецької економіки.
Американський танкер зі скрапленим газом Gas Justesen прямує з Х’юстона до порту Антверпена, 21 квітня 2025 року.
Щоб поліпшити ситуацію, уряд Мерца має на меті до 2030 року почати будувати газові електростанції, додатково закуповувати скраплений газу зі США й інших джерел, а також знизити вартість електроенергії для підприємств шляхом податкових і тарифних знижок. Мерц визнає, що відновлювана генерація потрібна, але не здатна забезпечити стабільність мережі самостійно, а також має бути ефективнішою. Тож передбачають реформи ринку підтримки зеленої енергетики: аукціони на енергонакопичення, зосередитися на інтеграції сонячної та вітрової енергії в ринкову систему. Крім того, канцлер підтримує розвиток малих модульних реакторів (SMR) і подальші розробки в галузі ядерного синтезу. При цьому поставки російського газу через «Північні потоки» виключають, що свідчить про принципову позицію в питанні солідарності з Україною.
Подолання міграційної кризи
Німеччина протягом багатьох років стикається з нерегульованою міграцією зі зростанням тиску на кордон, що турбує громадян через фінансове й соціальне навантаження та громадську безпеку. Зокрема, ФРН витрачає значні суми на Bürgergeld (соціальну допомогу), отримання якої не стимулює працевлаштування мігрантів і їхню інтеграцію в німецьке суспільство. Так, у 2023 році іноземці отримували приблизно 15,4 млрд € соціальних виплат — понад удвічі більше, ніж у 2010 році (6,9 млрд €). Мерц натомість заявив, що нові біженці більше не отримуватимуть Bürgergeld, а лише окремі передбачені виключно для них виплати.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц виступає на засіданні Бундестагу, 24 червня 2025 року.
Уряд ФРН дотримуватиметься набагато жорсткішої політики щодо нелегальної міграції, посилюючи контроль на кордонах. Уже фактично заборонили в’їзд без документів, а порушників затримують і депортують. Уряд призупинив сімейне возз’єднання для мігрантів із субсидійним статусом терміном на два роки і планує повернутися до вимоги про мінімум п’ять років для отримання німецького громадянства. Попри критику з боку судів і деяких країн ЄС, канцлер Мерц і міністр внутрішніх справ Добріндт підкреслюють, що такі заходи необхідні для захисту суспільного порядку у країні.
Підвищення обороноздатності і допомога Україні
Зміцнення військового потенціалу Німеччини в умовах російської загрози є одним із пріоритетних напрямків роботи уряду Мерца, що контрастує з політикою уряду Шольца. Мерц оголосив реформу Бундесверу, яка передбачатиме перетворення його на найсильнішу сухопутну армію Європи, з виведенням витрат понад 1 % ВВП з-під боргового гальма. Це, зокрема, дозволило профінансувати значні інвестиції в безпеку та підтримку України. До 2029–2030 років на оборону планують витрачати 3,5 % ВВП включно (з урахуванням військової інфраструктури). Частиною нової політики також є декларація про можливу участь ЄС у миротворчих операціях в Україні за підтримки США, коли запанує режим припинення вогню. ФРН готова бути частиною подібної місії, коли дійде до відновлення миру. Станом на зараз важко уявити перспективу хоча б якогось перемир’я в російсько-українській війні, однак, безумовно, така риторика є суттєвим прогресом.
Мерц прагне активно співпрацювати зі США, щоб забезпечити стабільну трансатлантичну лінію підтримки України. У перші дні на посаді він звернувся із закликом «не допустити поділу Заходу» і запевнив, що зробить усе, щоб Європа та США діяли спільно в підтримці України. Перший його візит до Парижа був присвячений рестарту франко‑німецької координації: створення спільної ради оборони, будівництво єдиної лінії стратегічної політики та посилення військово-економічного тиску на Росію. Практична підтримка України, за планом канцлера, полягатиме в забезпеченні її фінансовими засобами й одночасному значному капіталовкладенні в оборону — у Європейський оборонний фонд. Ще один ключовий крок — укладення меморандуму щодо спільного виробництва ракет і дронів в Україні «без обмежень за дальністю», тобто союзники більше не стримуватимуть потенціал української оборони. Самі ж німецькі поставки зброї Україні віднедавна засекречені, що є розумним рішенням в актуальній ситуації. Припускали, що завдяки цьому Німеччина нарешті надасть Україні ракети Taurus, однак під час візиту до Києва міністр оборони Пісторіус таку перспективу відкинув.
Президент України Володимир Зеленський і міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час пресконференції після зустрічі в Києві, 12 червня 2025 року.
Украй важливі не тільки дії Мерца як федерального канцлера, але й розуміння громадянами об’єктивної необхідності протистояння сильних держав у Європі агресивним діям РФ.
Попереду ключові (к)роки
Від уряду Мерца і ХДС/ХСС зараз залежить збереження у ФРН позицій поміркованих партій. Якщо вони зазнають у цій справі невдачі, Німеччину очікуватиме прихід до влади популістів рівня угорської партії «Фідес» Віктора Орбана. Необхідно довести ефективність нинішнього курсу країни та спроможність до сталого економічного розвитку в довгостроковій перспективі, підтримуючи статус лідера європейського регіону, який не залежить від поставок дешевого російського газу і відновлює свої промислові й оборонні потужності.
Фрідріх Мерц з початку своєї каденції переконує, що є другом України, тому розширення співпраці з Німеччиною має бути серед пріоритетів нашого уряду. Поглиблювати співробітництво вже зараз можливо у сфері ОПК (спільне виробництво дронів, ракет, бронетехніки з німецькими компаніями; інтеграція в німецько-французькі оборонні ініціативи), в економіці (участь німецьких компаній у відбудові через страхові механізми, підтримку уряду, а також приватні ініціативи; експорт зеленої енергії до Німеччини (сонячної, вітряної, водневої), що вже включено в деякі проєкти.
Важливо для нас і те, що Мерц є прихильником пришвидшеної інтеграції України в ЄС, зокрема в економічних, енергетичних структурах, долучення до безпекової ініціативи Weimar+ (нині за участі Німеччини, Франції, Польщі, Італії, Іспанії та Великої Британії) з правом голосу. Подібні тенденції свідчать, що Німеччина ставиться до України не як до периферії ЄС, а як активного партнера в новітній архітектурі безпеки Європи та перспективного енергетичного хабу.
В умовах росту рейтингів радикальних популістів у Німеччині Україна повинна демонструвати себе німецькому народу й політичному естеблішменту як перспективного економічного партнера, в якого інвестує Берлін, а не лише як реципієнта економічної, військово-технічної, гуманітарної допомоги. Потенційним кроком на шляху до такої трансформації відносин може стати формування спільного інвестиційного фонду, як зі США, проте спрямованого на побудову технологічної промисловості, а не на екстракцію природних ресурсів.
Джерело: Нова Німеччина Фрідріха Мерца: трансформація суспільства і виклики для уряду
