Окупанти передислоковують міномет.
За противника (оцінні дані): УВ «Восток» — це до 80 тисяч особового складу, 335–360 танків, до 880 ББМ, 450–460 гармат і мінометів, до 160 РСЗВ. В інтересах УВ ракетні удари завдають два ракетні дивізіони ОТРК «Іскандер».
Початком загострення ситуації слід вважати останній тиждень травня, коли командування противника на ТВД перенесло напрямок свого головного удару з Покровського на Новопавлівський і начебто почало прориватися до адміністративного кордону Донецької та Дніпропетровської областей. Ця мета не має військового значення і жодних стратегічних переваг не дає, але «прорив до кордонів Дніпропетровської області» — потужний інформаційний привід попишатися черговим вигаданим успіхом.
Ситуація в зоні відповідальності ОТУ “Донецьк” станом на кінець травня
Щоб обійти з півдня та півночі район оборони ОТУ «Донецьк» між Горіховим і Багатиром, ворожі штаби застосували один з двох своїх улюблених оперативних прийомів — удар суміжними флангами сусідніх УВ «Центр» і «Восток». З півночі в наступ пішли 90-та ТД і 137-ма ОМСБр 41-ї армії, 27-ма МСД 2-ї армії, з півдня — війська 5-ї, 29-ї та 36-ї армій. Ага, «воїни-дальнєвосточнікі». З часів боїв за Курахове тут залишилася частина військ 51-ї армії. Фактично удару на Новопавлівку завдали п’ять армій противника.
На кінець травня 27-ма дивізія противника прорвалася на околиці Новомиколаївки, атакуючи як з півдня, з позицій в Котлярівці, так і зі сходу, з боку Новоолександрівки. Передові підрозділи 90-ї дивізії вийшли на східні околиці Троїцького і просунулися на кілометр на південний схід від Горіхового. Сили оборони контратакували на схід від Олексіївки і відкинули ворога в бік Андріївки. Російська 36-та бригада 29-ї армії намагалася обійти із заходу село Багатир, звідки її вибили тиждень тому. Ворожа піхота прорвалася в північному напрямку за шосе Н15 Запоріжжя — Донецьк і зав’язала бої за Одрадне.
Командування ворога зосередилося на захопленні району Зелений Кут — Олексіївка — Багатир — Одрадне. Як і завжди там у них, «ми за цєной нє постоім!» — і в бій пішли штурмові групи зі складу бригади спецпризначення. 127-ма дивізія 5-ї армії втягнулася в запеклі бої в районі села Бурлацьке. 37-ма ОМСБр і 5-та ОТБр 36-ї армії намагалися прорватися до населеного пункту Дніпроенергія зі сходу і південного сходу. У цій частині операційної зони ворог зосередився на захопленні району Зелене Поле — Новосілка — Рівнопіль — Новопіль.
У першій декаді червня Силам оборони вдалося зняти безпосередню загрозу прориву противника в район села Комар і відкинути підрозділи 36-ї бригади в районі села Федорівка.
Військовослужбовці 57-ї окремої моторизованої бригади імені Костя Гордієнка заряджають 152 мм гаубицю Д20 на передовій у Харківській області, 24 червня 2025 року.
Ясно, що ворожий штаб дістав методичку «Ні кроку назад!» і попер уздовж східного берега річки Мокрі Яли від Дніпроенергії назад до Федорівки. Тим часом Сили оборони утримали позиції у Веселому й загрожували контратаками в лівий фланг цьому походу.
Командування на ТВД повертає з Курської області на південь Донеччини 40-ву бригаду морської піхоти ТОФ. Командування УВ «Восток» вводить в операцію частину військ 36-ї армії у сподіванні прорватися до шосе Запоріжжя — Донецьк. Війська 5-ї армії продовжили спроби захопити район Шевченко —Бурлацьке — Привільне — Вільне Поле, але Сили оборони вчепилися в позиції по рубежу Шевченко —Вільне Поле, чим ефективно перешкоджали ворожим спробам і заодно намаганням 127-ї дивізії просуватися вздовж західного берега річки Мокрі Яли.
Попри запеклий опір Сил оборони, противник, реалізуючи свою перевагу в живій силі, панування в повітрі, прорив тактичної зони оборони ОТУ «Донецьк» 36-ю бригадою 29-ї армії між селами Одрадне й Багатир у бік села Запоріжжя, захоплення Федорівки й вихід на південно-східну околицю Комара штурмових груп 36-ї армії та 40-ї бригади морської піхоти, вже в середині червня створив умови для витіснення українських підрозділів з району по обидва береги річки Вовча на рубіж Новопавлівка — Піддубне.
На середину червня 36-та армія противника успішно наступала у своїй смузі, що поставило під питання подальше утримання рубежу Комар — Олексіївка військами ОТУ «Донецьк». Наші почали відхід, вимотуючи противника, що мав тотальну перевагу в силах і засобах, ар’єргардними боями.
На кінець другої декади червня командування УВ противника «Восток» вирішило скористатися проривом своєї 36-ї бригади в напрямку Багатир — село Запоріжжя. На протилежному березі річки Вовча 114-та бригада 51-ї армії зосередилася на остаточному вичавлюванні підрозділів Сил оборони з Олексіївки, чому українська піхота люто опиралася з позицій у Багатирі та тій самій Олексіївці.
У смузі наступу 36-ї армії вороже командування ввело в операцію 336-ту бригаду морської піхоти (Балтійський флот) і решту підрозділів 40-ї бригади, котрі захопили Федорівку й Одрадне, наступаючи з півдня на північ уздовж східного берегу річки Мокрі Яли. Захопити село Комар Сили оборони ворогу не дали.
На суміжних флангах УВ «Центр» і «Восток» ситуація загострилася на ділянці Федорівка — Горіхове, з чого можна припустити, що командуванню ворога конче потрібно прорватися на рубіж Новопавлівка — Піддубне, а це означатиме повну окупацію південно-західної частини Донецької області, тобто ще один інформаційний привід попишатися «досягненням». Водночас 5-та армія загрузла в запеклих боях за фланговий район Шевченко — Бурлацьке — Привільне — Вільне Поле. Щоб вийти з ситуації, у бій відправили штурмові підрозділи 60-ї бригади, які, немов таргани, полізли на околиці Вільного Поля і здобули певний успіх.
На початок липня 5-та, 29-та, 35-та, 36-та армії, 40-ва і 336-та бригади морської піхоти, інші засоби посилення противника успішно розвивали свій наступ одразу на кількох напрямках. 36-та бригада глибоко прорвалася вздовж південного берега річки Вовча у фланг підрозділів ОТУ «Донецьк», які оборонялися на Покровському й Новопавлівському напрямках, захопила Запоріжжя, Ялту та вийшла на рубіж Зірка — Піддубне. 37-ма і 5-та танкова бригади 36-ї армії, 40-ва і 336-та ОБрМП захопили Веселе, Федорівку, Комар, Перебудову й фактично повністю район злиття річок Мокрі Яли та Вовча.
127-ма дивізія, 57-ма і 60-та бригади 5-ї армії, 69-та бригада прикриття 35-ї армії захопили фланговий район Шевченко — Бурлацьке — Привільне — Вільне Поле й успішно наступають у північно-західному й північному напрямках: 69-та бригада вийшла на рубіж Зелене Поле — Новосілка, 60-та бригада прорвалася до південної околиці Воскресенки, 127-ма дивізія просувається на захід від Федорівки.
Такий розвиток подій на Новопавлівському напрямку вирізняє його поміж інших не менш гарячих і робить найбільш загрозливим для Сил оборони з огляду і на оперативні, і на прогнозовані стратегічні наслідки.
Ситуація в зоні відповідальності ОТУ “Донецьк” на початок липня
УВ противника «Восток» фактично зруйнувало оборону ОТУ «Донецьк» на південь від річки Вовча. Ворог глибоко вклинився в нашу оборону, прорвав її тактичну зону, просувається вглиб, захоплюючи щодоби 10-12 кв. км, а ОСУВ «Хортиця» не має змоги й ресурсів зупинити його, не кажучи про стабілізацію фронту на Новопавлівському напрямку.
За оцінкою військового оглядача Костянтина Машовця, військово-політичному керівництву України вже в короткостроковій перспективі слід бути готовим до відкриття нового операційного напрямку — Павлоградського, а командуванню ОСУВ «Таврія» — подбати про свій лівий фланг, тим більше, що ворог усе активніший у районі села Малинівка Гуляйпільського напрямку, що може радикально ускладнити оперативну обстановку в Запорізькій області.
Не слід забувати про головну мету літнього наступу противника — захопити всю Донецьку область, для чого слід провести операцію із захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації, яку командування противника на ТВД може розпочати, незважаючи на проблеми з формуванням флангів такої операції на Лиманському й Торецькому напрямках.
Джерело: Новопавлівська криза
