Кишеня навпроти Свердликового по лінії Кіндратівка-Локня — це, по суті, передпілля. 4-5 км глибиною, затиснута посадками та виступом російської території. Заганяти туди важку техніку, рити капітальні опорники та тягнути єгозу ніхто і не планував.
Бо передпілля — це лінія бойової охорони, смуга спостережних пунктів, камер, очей, а не бетон та надовби.
І тому, що там прильоти дронів та артилерії не припинялися з 2022 року, а відправляти так близько до ЛБЗ колупатори та крани — це втрачати техніку. Тому ніхто не став би заганяти туди великі гарнізони — завіса кордону була, але не більше.
Наприклад, розтягнута полями Басівка, яка вже стиснута російськими кордонами та без великих водних перешкод — навіть якщо її всю залити бетоном та поставити там батальйон, пройдуть полями, обріжуть логістику, поб’ють антени пілотам та знищать гарнізон.
Тому, звісно, ніхто не буде тримати ЛБЗ по лінії кордонів. Так, евакуація з сіл — це неприємно, але, за великим рахунком, її потрібно зробити ще у 2022 році. Бо кремлівські тут використовують тактику випаленої землі — б’ють по фермах, спускають ставки, видавлюють населення, зносять вежі зв’язку, щоб викликати вихід населення.
Окупанти ведуть вогонь з 122-мм гаубиці Д-30
Значить, це треба було робити у комфортний для нас графік, а евакуйовані села мінувати та ногами і лопатами перетворювати на укріпрайони. Проте, звісно, місцеві не бажають виїжджати, допоки КАБи не почнуть падати біля магазину.
Плюс не опорними пунктами єдиними, бетоном та колючкою. Багато хто у нас вважає, що укріплення — це панацея.
Але їх обтікають на мотоциклах та баггі, сідають у просвіти між блоками на фланги, просочуються піхотою, палять сітки над норами дронами з запалювальними сумішами, розбивають КАБами з граничної дистанції — хай навіть неточними, але знов і знов, банально переорюють з землею, заважаючи евакуаціям та ротаціям.
Плюс через декілька місяців після будування укріплень війна сильно змінюється — дрони, які внаслідок полегшених батарей несуть великі заряди, запалювальні БПЛА, різноманітні північнокорейські САУ та міномети великого калібру, 60-мм північнокорейські міномети. І тепер не в усіх випадках вистачить перекритої щілини та бліндажу у два накати, потрібні системи нір, на зворотних скатах висот, металізовані сітки з великими вічками проти оптоволокна, сітки та укриття для логістики, а також система їх постійного ремонту.
Військовослужбовці ЗСУ.
До того ж не можна сказати, що це наразі прогулянка для Москви — вони штурмують великими силами, проте успіхи обмежені, а втрати великі, роти виходять з ладу за декілька днів.
Тому що атака була у те місце, де ми готувалися, і де ми можемо, маючи великий логістичний вузол в тилу, ставити дистанційно міни, перекидати пілотів з інших секторів, працювати із забудови та нарощувати з глибини резерви.
Першочергові завдання тут — вибити буксовану арту та пілотів з виносними пультами, які будуть намагатися різати нам логістику в глибині.
Так, це небезпечно, але коли б замість ловити нас біля Суджі, кремлівські зайшли сюди рік тому, було б небезпечніше.
Проте, основне: Суми поки в безпеці від штурму та вуличних боїв.
Підстав для евакуації з міста Суми наразі немає, – ОВА
Суми після російської атаки 13 квітня 2025 року.
Наскільки в безпеці може бути великий обласний центр поблизу кордону, який будуть кошмарити артилерією та дронами на оптоволокні. Херсонці не дадуть збрехати: росіяни будуть полювати навіть на машини з хлібом та швидкі.
Тому треба тверезо розраховувати свої сили, проживаючи в регіоні — коли ти не в критичній інфраструктурі, оборонці або ВПК. Найближчі місяці ситуація з безпекою може погіршитися.
Війна триває, ворог є, користуючись чисельною перевагою та перевагою в повітрі, тисне в декількох секторах. Літо 2025 буде дуже спекотним і кровопролитним.
Джерело: Щодо наступу росіян на Суми
