Парадоксально, але найбільшою перешкодою для розвитку українського книговидання до 2022 року були не внутрішні проблеми, а зовнішній тиск. Припинення співпраці з російськими видавництвами, закріплене на законодавчому рівні, стало значним драйвером росту за всю історію незалежності України.
Багато гравців ринку відзначають 2023-2024 роки як надзвичайно успішні з точки зору кількості виданих назв, накладів, кількості нових книгарень та, що найважливіше, продажів. Це свідчить про високий потенціал внутрішнього попиту.
Водночас оптимізм нівелюється новими загрозами, породженими безпосередньо військовими діями.
Ключовою проблемою є фізична безпека. Історична концентрація поліграфічних потужностей у Харкові, місті, що перебуває під постійними обстрілами, ставить під загрозу всю галузь. Згадаємо драматичний обстріл друкарні Фактор-Друк 23 травня 2024 року.
Переїзд друкарень в західні або центральні регіони є надто складним та дорогим та наразі немає даних про такі плани, а альтернативних підприємств з необхідними потужностями та досвідом в безпечних місцях просто не існує.
Є проблема з працівниками. Мобілізація та міграція призвели до гострого браку кваліфікованих фахівців. Особливо відчутною є нестача працівників, чия фізична присутність на робочому місці є критичною: друкарів, палітурників, працівників складу.
Ситуація ускладнюється неможливістю забронювати ключових працівників видавництв або фахівців вузького профілю, що ставить під загрозу безперервність процесів.
Війна загострила низку фундаментальних проблем, які стримували розвиток галузі роками. Зокрема — піратство. Ця проблема набула нового виміру. Від нелегального поширення електронних копій до прямого передруку паперових видань без дозволу — піратство завдає прямих збитків видавцям та авторам. Під час війни гроші коштують дорожче, ніж в мирний час. Відтак, кожна поцуплена піратами гривня зменшує можливості розвитку видавництв, книгарень, а для малих видавців це може бути питанням виживання. Буквально — пірати крадуть зарплати видавців, редакторів, дизайнерів, перекладачів, винагороди авторів, та податки, які сплачують легальні гравці ринку.
Доступ видавців до державних програм пільгового кредитування або альтернативних фінансових ресурсів залишається обмеженим через неможливість використання книг або нематеріальних активів у якості застави. А якщо у вас немає доступу до зовнішнього фінансування, вам важче масштабуватись. Це актуальне питання для абсолютно всіх гравців, видавництв, книгарень, друкарень.
22 найбільші видавництва згенерували 71% загальної виручки галузі. На мою думку, це здоровий розподіл як для відносно невеликого українського ринку, особливо у порівнянні з великими світовими ринками, де ті самі 70% ринку можуть контролювати 5-7 найбільших гравців. Малі гравці в свою чергу конкурують з великими в окремих нішах, які потребують спеціалізації або просто кращої гнучкості, швидкості, креативності. Але я прогнозую тренд на консолідацію ринку через потребу оптимізації витрат за рахунок масштабу бізнесу, як це працює у всьому світі.
Державна політика відіграє суттєву роль у формуванні ринкового середовища. Ухвалення Стратегії розвитку читання, сертифікати на покупку книг 18 річним, підтримана але ще впроваджена програма підтримки книгарень є позитивними стимулами для розвитку галузі. Український інститут книги (УІК) виконує важливу функцію з промоції літератури як всередині країни так і за кордоном, розробляє та реалізує програми підтримки.
Звільнення від російського впливу надало історичний шанс для розвитку галузі, проте цей потенціал обмежується як прямими наслідками війни, так і застарілими структурними вадами.
Критичними напрямками для втручання та стратегічного планування є:
- Безпека інфраструктури: Розробка державних програм підтримки релокації, захисту поліграфічних потужностей, а також страхування ризиків знищення майна.
- Людський капітал: Створення системи бронювання критично важливих фахівців та розробка програм підготовки й перекваліфікації кадрів.
- Боротьба з піратством: Впровадження дієвих механізмів захисту інтелектуальної власності на державному рівні.
- Розвиток інституцій: Стимулювання створення та розвитку інституту літературного агентства для посилення експортного потенціалу.
- Доступ до фінансів: Адаптація кредитних програм до специфіки книжкового бізнесу, зокрема для малих та середніх підприємств.
Без вирішення цих фундаментальних питань навіть за найсприятливішої ринкової кон’юнктури українська книжкова галузь ризикує залишитись у пастці низької рентабельності та обмеженого зростання. Скоординовані зусилля держави, бізнесу та професійних спільнот є ключовою умовою для перетворення поточної стійкості на довгостроковий успіх.
Джерело: Український книжковий парадокс
