Про переговори в Стамбулі
Ваші перші дні на посаді посла припали на спробу перемовин між Україною і Росією в Туреччині. Як це все відбувалось, як бачилося вам?
Ситуація змінювалася буквально кожної хвилини. Вихідних даних було мало. Ні я, ні керівництво нашої держави особливо не вірили, що президент Путін справді приїде: занадто він боягузлива особа. Крім того, ми розуміли, що Росія взагалі не хоче зараз закінчувати війну, а хоче здобути ще більше, і ми почули далі від пана Мединського (Володимир Мединський — помічник президента РФ, представник на переговорах у Туреччині. — Ред.), що вони готові завоювати ще п’ять-вісім областей. Це досить смішно, бо вони, на щастя, не можуть здобути навіть те, що від початку заявляли як цілі «спеціальної військової операції», тому що наші мужні воїни чинять справжній спротив.
Я побачив, що турецька сторона нас дуже підтримує. Американці — дуже складна ситуація. Є в оточенні президента Трампа ті, хто більш схильний до підтримки України, такі як конгресмен Ліндсі Грем, Кіт Келлог тощо, є ті, хто схильний захищати перед президентом Трампом, на мій суб’єктивний погляд, інтереси Росії. Але ми бачимо дуже сильну консолідацію лідерів провідних європейських держав, які підтримують Україну.
Отже, ситуація була динамічною, але ми витисли з неї максимум заради інтересу нашої держави, і результат — тисяча наших громадян опиняться на свободі.
Справа наліво: керівник ОПУ Андрій Єрмак, державний секретар США Марко Рубіо, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, міністр оборони України Рустем Умєров і посол України в Туреччині Наріман Джелял перед початком перемовин
Про інтереси Туреччини й України
Туреччина від початку війни визнавала нашу територіальну цілісність, не визнавала окупації. В той самий час вона має свої складні стосунки з РФ. На вашу думку, чому Путін саме цю країну обрав для перемовин? І тоді, 2022 року, і зараз?
Це, як заведено казати, «збалансована зовнішня політика Туреччини». Не можна називати Туреччину другом Росії — Туреччина плекає власний інтерес, і ми маємо скористатися цим, як цим намагається скористатися і Росія. У нас багато спільних інтересів у регіоні, на Чорному морі, у відносинах з Європою, зараз цей інтерес розширюється в безпекових, економічних питаннях.
У Путіна друзів майже немає. Китай не дуже для цього підходив, тому що Європа й Америка до нього ставляться дуже обережно. Туреччина більш зрозуміла, ближча до Європи, лідер країни має ближчі стосунки з президентом США, ніж з його попередником. Путіну потрібен майданчик для спілкування із зовнішнім світом, а серед тих країн, які ще підтримують відносини з країною-агресором, Туреччина — одна з небагатьох, з якою готові спілкуватися інші.
Але є ще геополітична компонента. Україна живе в геополітичному трикутнику Росія — Польща — Туреччина, де ми по-різному будували союзи, воювали. Польща — очевидний ворог для Росії сьогодні, отже, Туреччина єдина може виконувати посередницьку функцію.
Президент Ердоган сьогодні написав у телеграм-каналі таке: «У 81-шу річницю вигнання кримських татар з Батьківщини я зі скорботою згадую страждання, яких зазнали наші кримськотатарські брати і сестри, і благаю Бога про милість для закатованих під час поневірянь. Ми будемо продовжувати захищати права наших кримських братів і завжди стояти на їхньому боці». Такі слова прямої підтримки дуже важливі, коли Крим окупований.
Позиція Туреччини стосовно Криму дуже важлива — це одна з небагатьох країн, хто в темі, розуміється на тому, що відбувається з кримськими татарами, хоча б тому, що багато кримських татар змушені були переселитися на територію Туреччини. Не лише після Другої світової війни, а ще з часу анексії Криму Росією 1883 року, коли багато кримських татар різними хвилями переселялися в Добруджу (Румунія), Туреччину.
У Туреччині завжди підтримували національний рух кримських татар, там неймовірна особиста повага до лідера, Мустафи Джемілєва.
Ми маємо ставитися до нашого історичного сусіда з повагою, чого в Україні інколи не вистачає. Різні були періоди, ворогували, але треба, не забуваючи про факти історії, дивитися на ситуацію свіжо. Позиція Ердогана під час окупації Криму змінювалася. Якщо на початку він обережно заявляв про підтримку територіальної цілісності, то на минулорічній Кримській платформі прямо заявив, що Крим, за міжнародним правом, має повернутися до України. А під час квітневого Анатолійського форуму став називати війну війною. З урахуванням того, що він каже дипломатичною мовою, це гігантські кроки.
Виступ президента Ердогана під час відеозвернення до учасників 4-го саміту Кримської платформи.
Ми маємо військову підтримку, дипломатичну, Туреччина готова допомагати нам з розмінуванням Чорного моря, щоб забезпечити цивільне судноплавство.
Якщо ми докладемо зусиль — Туреччина з поміркованої позиції повністю перейде на нашу сторону.
Про окупований Крим
15 травня, коли в Туреччині мали початися перемовини, ми розмовляли з паном Рефатом Чубаровим, головою Меджлісу, дозвольте ввімкнути фрагмент цієї розмови.
Рефат Чубаров: Якщо є у світі людина, яка не на 100 % задоволена його (Нарімана Джеляла. — Ред.) призначенням, то це я, бо ми втрачаємо щоденно працюючого колегу. Але це жарт. Ми розуміємо, яке на ньому зараз навантаження заради того, щоб закінчити війну чи бодай досягнути перемир’я й не допустити територіальних поступок Української держави. Занепокоєння кримських татар очевидне: Крим — це наша земля.
Я дивився на обличчя лідерів країн, які 9 травня приїхали на парад на Червоній площі… Я знаю, що відбувається з нами, кримськими татарами, як мало часу в нас залишилося. Я знаю: якщо Росія буде контролювати Крим ще трохи часу, вона нас винищить. Вона нас розчавлює, вона поселила вже мільйон своїх громадян у Криму. І от я дивився на цих лідерів і бачив у кожному людину, яка підписує вердикт на вбивство кримськотатарського народу, бо вони погоджуються з тим, що робить Росія в Криму і на інших частинах окупованих земель, як вона вбиває українську націю.
Справді, є частина політиків, які ніби відкрито не підтримують політику Росії, але легітимізують російського диктатора через спілкування з ним, через відвідини Росії. Ви дипломат, мусите діяти згідно з протоколом, але ваша Батьківщина окупована, як утримувати рівновагу?
Мої близькі — в Криму, під окупацією. Для мене все це жива історія, живе життя. Але за роки окупації я навчився розуміти, що головне. Головне — перемога. Перемога потребує підтримки різних держав і компромісів. Ви думаєте, Рустему Умєрову, Сергію Кислиці й решті команди хотілося сидіти навпроти тих людей і про щось домовлятися?
Посол України в Туреччині Наріман Джелял
Дуже сумніваюся.
От і я. Але ми маємо спокійно робити свою роботу. Коли я звільнився, почав тут, у Києві, зустрічати знайомих, наприклад, пана Саїда Ісмагілова, дуже шановану в нас людину, воїна. І він обіймає мене й каже: «Я просто не розумію, як ви там витримували, нам тут простіше». А я кажу: «Про що ти кажеш, у вас тут війна, бомби, смерть». А він каже: «Ні, у нас була перевага, тому що ми могли вбивати нашого ворога, а ви мали витримувати».
Три роки в полоні допомогли мені напрацювати розуміння того, що інколи ми маємо тримати щось усередині, бо є важливіші речі.
Але ми можемо робити демарші, не простягати руки тим, хто нас не поважає. Згадайте, на минулорічному саміті ОБСЄ на Мальті наш міністр закордонних справ Андрій Сибіга зробив демарш: підвівся й вийшов із зали, коли зайшов для виступу пан Лавров.
Ми також маємо інструмент, але витримка — головна зброя кожного дипломата.
Дуже болюче питання: як можна зараз охарактеризувати настрій кримських татар, які залишаються під окупацією? Вони не почуваються покинутими, зрадженими?
Реакція буває різною, залежно від того, що актуальне в інформаційному просторі. Реагують на все, дивляться все, не можуть поставити навіть лайк чи зробити перепости, але намагаються бути в курсі всіх подій. Дуже ображаються, коли їх записують у зрадники. Дуже радіють, коли наші лідери витримують нападки інших політиків. Іноді можна почути злість чи роздратування, але головне почуття, яке превалює серед українських громадян у Криму, — це надія. Надія на те, що Крим стане вільним. Вони з цим почуттям прокидаються, радіють, коли наші ракети чи дрони влучають у військові цілі на півострові.
Пане Нарімане, вся наша підтримка з вами і з Кримом, плідної вам роботи!
