Битва мобілізаційних ресурсів

Виставка знищеної російської військової техніки й пошкодженої української цивільної техніки біля Михайлівського собору в Києві, Україна, 11 травня 2025 р.

Фото: EPA/UPG

Виставка знищеної російської військової техніки й пошкодженої української цивільної техніки біля Михайлівського собору в Києві, Україна, 11 травня 2025 р.

За офіційними даними, станом на 01.01.2022 в Україні налічували 41,4 млн жителів, з котрих чоловіків було 20,5 мільйона. Ця частина населення по вікових групах розподілялася так (у мільйонах):

18–25 років

4,0

26–35 років

4,8

36–50 років

8,8

50–60 років

2,9

Якщо врахувати дані ООН, згідно з котрими з України виїхали 6,2 млн осіб, і припустити, що третина з них — чоловіки, то їх кількість в Україні знизиться до 12,1 млн осіб. Водночас на військовому обліку в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) ЗС України станом на 16 липня 2024 року перебували лише 4 690 496 військовозобов’язаних, які оновили свої військово-облікові дані. Тобто місце перебування і стан здоров’я близько 7–7,5 млн чоловіків достеменно не відомі.

Оперативний резерв 1-ї черги використали вже в лютому 2022 року, військовозобов’язані, призначені планово до складу команд для військових організаційних структур Сил оборони, також уже відмобілізовані й відбули за призначенням ще на етапі мобілізаційного розгортання. Зараз мобілізують військовозобов’язаних, які технологічно віднесені до залишків вільних ресурсів. Це людські ресурси, які просто перебувають на обліку у ТЦК та СП, їхні військово-облікові спеціальності не мають особливого значення, адже потреби Сил оборони суттєво відмінні від того, що накопичили в ТЦК та СП.

Але ж зрозуміло, що всіх мобілізувати не можуть. Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено 14 основних підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Вулична виставка, що розповідає історії українських військовополонених і їхніх родин біля Михайлівського собору в Києві, Україна, 11 травня 2025 р.

Фото: EPA/UPG

Вулична виставка, що розповідає історії українських військовополонених і їхніх родин біля Михайлівського собору в Києві, Україна, 11 травня 2025 р.

Що має Україна? 

Студенти: 
 здобувають першу вищу освіту близько 410 тисяч студентів-чоловіків. 2022 року студентів чоловічої статі була 431 тисяча. З урахуванням втрат через тимчасову окупацію частини території України цю цифру сьогодні оцінюють у 408 тисяч осіб. У 2023 вступило до ВНЗ понад 56 тисяч, 2024 — 25 тисяч. Зростання кількості студентів на контрактній формі навчання — 70 %, середній вік студентів зріс до 27 років;
• здобувають другу вищу освіту: точні дані станом на 2025-й у відкритих джерелах відсутні, але значне зростання числа студентів-чоловіків віком 25+ може свідчити про понад 56 тисяч таких;
• навчаються в магістратурі: динаміка вступу студентів-чоловіків віком 25+ до магістратури: 2022 рік — майже 50 тисяч вступників, 2023 рік — понад 55 тисяч, 2024 рік — понад 36 тисяч;
навчаються в аспірантурі: станом на 2022 рік навчалися 7–8 тисяч осіб. 2024 рік — 91561 особа претендувала на вступ до аспірантури. За останні п’ять років до аспірантури вступили близько 30 тисяч чоловіків віком від 25 років, з них 78 % почали навчання у 2022–2023 роках, частка чоловіків віком за 30 років становить 67 %.

Хворі: 
Дані МОЗ України свідчать, що важкі хронічні хвороби мають 15 % українців. Оцінка придатності до військової служби покладена на військово-лікарські комісії (ВЛК), які утворюють розпорядженнями районних державних (військових) адміністрацій. ВЛК не входять до структури ТЦК та СП, є незалежними в ухваленні рішень про придатність/непридатність до військової служби, тому логічно припустити, що ці 15 % чоловіків мають бути визнані непридатними до військової служби в особливий період.

Учасники футбольного турніру серед ветеранів «Ліга Сильних», Київ, 10 травня 2025 року.

Фото: EPA/UPG

Учасники футбольного турніру серед ветеранів «Ліга Сильних», Київ, 10 травня 2025 року.

Дані загальної статистики дозволяють стверджувати, що за станом здоров’я можуть бути не придатні такі кількості військовозобов’язаних (розподіл серед згаданих 15 %):
• Серцево-судинні хвороби: ~10–15 % (гіпертонія, серцева недостатність, ішемічна хвороба серця);
• Психічні розлади: ~5–10 % (шизофренія, епілепсія);
• Ортопедичні патології та захворювання опорно-рухового апарату: ~5–10 % (артрити, сколіоз, ампутації);
• Неврологічні захворювання: ~2–5 % (інсульт, параліч, розсіяний склероз);
• Онкологічні захворювання: ~1–3 %;
• Хронічні захворювання легенів (астма, ХОЗЛ): ~3–5 %;
• Цукровий діабет: 5–7 %;
• Гострі та хронічні інфекційні хвороби (туберкульоз, ВІЛ): ~1–3 %.

Можна припустити, що сумарно 2030 % військовозобов’язаних-чоловіків можуть мати серйозні хвороби, через які за висновком ВЛК вони не придатні до військової служби. Чисельність цієї категорії можна оцінити в 1,5–2,5 мільйона.

Громадяни з інвалідністю: ті самі дані МОЗУ повідомляють, що інвалідами 1-ї та 2-ї груп є 12 % населення України. Ця категорія розчинена поміж діагнозами в абзаці вище.

Бронювання: пріоритетні професійні групи (заброньовані за органами державної влади, місцевого самоврядування, національною економікою): станом на березень 2023 року в Україні мали бронь 528 тисяч осіб. Станом на 10 січня 2025 року — 900–950 тисяч осіб. Загалом кількість заброньованих осіб становить приблизно 2,5 % від загальної чисельності населення України. Це свідчить про значний масштаб бронювання, що забезпечує функціонування ключових сфер держави під час воєнного стану. Водночас не відбувається процесів заміни заброньованих спеціалістів категоріями населення, котрих не призиватимуть у межах мобілізації — жінками, чоловіками віком від 60 років, непридатними за станом здоров’я тощо.

Виховують трьох і більше дітей близько 118 тисяч чоловіків, але слід зауважити, що частина цієї категорії добровільно долучилася до Сил оборони України. Я якось особисто зустрічався з двома військовими-батьками 10 і 9 неповнолітніх дітей. Обидва із Закарпаття.

Фото: Макс Требухов

Слід зазначити про категорії громадян, котрі згадувати якось і не прийнято — жінки, що перебувають на військовому обліку, молодь 16–18 років (у рамках контракту 18–24), ветерани (у сенсі пенсіонери силових структур). 

Отже:

Жінки, що перебувають на військовому обліку. У Силах оборони налічують 68 тисяч жінок, з котрих 48 тисяч — військовослужбовці. Кількості жінок, які перебувають на військовому обліку, у відкритих джерелах не розголошують. Згідно із законодавством, з 1 жовтня 2023 року всі жінки-медики, включаючи лікарів, медсестер, стоматологів, акушерок і фармацевтів віком від 18 до 60 років, мають стати на військовий облік за місцем проживання. Жінки, що мають спеціальності, споріднені з військовими, стають на військовий облік за власним бажанням. Цей контингент загалом може бути оцінений у 100 тисяч осіб (медичний персонал, спеціалісти IT, зв’язку, харчування тощо).

Молодь 17–18 років (потенційний ресурс для формування майбутнього резерву). За даними ГО «Інститут молоді», на початку 2022 року в Україні проживала 7 348 531 дитина віком до 18 років, що становило 17,9 % від загальної чисельності постійного населення України. Загальна чисельність хлопців віком 17–18 років в Україні на той момент — приблизно 400 тисяч осіб.

Фото: Освітній центр ВРУ

Ветерани, які можуть повернутися на службу. Станом на 2023 рік в Україні налічували 367 644 військових пенсіонерів (слід розуміти, пенсіонерів усіх силових структур, для яких передбачені спеціальні умови виходу на пенсію). З них 177 181 особа була віком до 60 років, з яких 156 тисяч не перебували на військовій службі та не працювали. Крім того, у цій категорії молодших за 45 років було 3753 особи, від 46 до 50 років — 35 443 особи, від 51 до 55 років — 57 тисяч осіб, від 56 до 60 років — 58 951 особа. Ця категорія перебуває на військовому обліку й частково призвана до лав Сил оборони.

Підсумуємо:

Категорія

Кількість

Усього

12 100 000

Виїхали за кордон

2 060 000

Непридатні за станом здоров’я

2 500 000

Виховують трьох і більше дітей

118 000

Студенти, що здобувають першу вищу освіту

410 000

Студенти, що здобувають другу вищу освіту

56 000

Навчаються в магістратурі

55 000

Навчаються в аспірантурі, докторантурі

8 000

Заброньовані за органами державної влади, місцевими органами самоврядування, національною економікою

950 000

Залишок вільних ресурсів

5 943 000

Крім цього, додатково

 

Жінки

100 000

Молодь 17–18 років

400 000

Висновки: залишок вільних людських ресурсів в Україні можна оцінити в 5,5–6 мільйонів осіб.

На хвильку зазирнемо в Росію, подивимося, що там з мобілізацією.

Путін заявив: щомісяця контракт з Міноборони РФ на участь у СВО підписують 50–60 тисяч осіб. Посадовці з Головного організаційно-мобілізаційного управління ГШ ЗС РФ (ГОМУ ГШ) кажуть, що в середньому щомісячний набір до ЗС РФ, враховуючи строковиків, які підписали контракт, мобілізованих, що йдуть по гроші, становить 25–30 тисяч осіб. До цієї цифри не потрапляють ув’язнені, яких далі набирають у тюрмах, колоніях і вже навіть прямо в СІЗО. Таких «бійців» від початку року до початку травня назбиралося 23 тисячі, тобто щомісяця загони «Шторм-V» отримують не більш ніж 5750 зеків.

Військовослужбовці РФ у військовій частині.

Фото: EPA/UPG

Військовослужбовці РФ у військовій частині.

Тож виходить, що з 1 січня по 30 квітня 2025 року ЗС РФ поповнили на 120–143 тисячі осіб. Частка тих, хто підписав контракт добровільно, за оцінкою джерел у ГОМУ ГШ, трохи менша від половини, решта — мобілізовані (часткова мобілізація в РФ триває, якщо хтось забув чи не знав), строковики, яким задурили голови батьки-командири, та ув’язнені.

Середньомісячні втрати росіян убитими, пораненими, зниклими безвісти, полоненими, дезертирами та хворими у 2025 році становлять 47 тисяч осіб. Арифметика дозволяє зробити висновок: щомісячні втрати противника приблизно дорівнюють, а іноді й перевищують чисельність поповнень військ. Середньомісячні втрати Сил оборони 2025 року становлять 18 100 осіб, а поповнення (з урахуванням добровольців й іноземців) — 28–30 тисяч (цифри неофіційні, є результатом суб’єктивних оцінок).

Україна сьогодні не може відмовитися від змішаного принципу комплектування Сил оборони через відсутність альтернативних інструментів для цього, це факт. Але можемо стверджувати, що держава не використала всіх можливостей перейти до ефективніших форм і методів комплектування, раціональніших форм використання наявних людських ресурсів. Водночас протягом війни самоутворилися нові форми й методи комплектування військ (сил), які досить успішно інтегровані Міністерством оборони України.


Джерело: Битва мобілізаційних ресурсів

Схоже