Світ розгойдує геополітична турбулентність. Старі конфлікти спалахують з новою силою, відбуваються й нові сутички між країнами з використанням озброєння. Ідеться про затяжні невирішені проблеми у відносинах між різними державами. І кожен військовий конфлікт має свої передумови та, звісно, наслідки. Останній такий приклад – це Індія та Пакистан, дві ядерні держави, між якими розпочався черговий конфлікт у ніч на 25 квітня 2025 року на лінії розмежування між Індією та Пакистаном у регіоні Кашмір. Загостренню передував терористичний напад 22 квітня в індійському туристичному селищі Пахалгам, де загинули 26 осіб. Індія звинуватила в нападі бойовиків, пов’язаних з Пакистаном, що призвело до призупинення з боку Індії договору про використання води, припинення видавання віз громадянам Пакистану й висилання пакистанських військових радників з Делі. Пакистан відповів аналогічними заходами. Напруга між країнами зберігається – війська продовжують вести вогонь зі стрілецької зброї з постів у прикордонних районах. Проте це не єдиний військовий конфлікт у світі. Поточні конфлікти також охоплюють громадянські війни в Сирії, Судані, М’янмі та Демократичній Республіці Конго. Звісно, у переліку найголовніших воєн світу й російсько-українська війна. Та попереду – нові військові протистояння. Відомо про достатньо високу ймовірність наступу КНР на Тайвань з метою поглинути острів. Деякі кроки КНР робить і в напрямку захоплення територій Південно-Китайського моря, а наприкінці квітня стало відомо, що Китай встановив свій прапор на спірному рифі Сенді-Кей, який належить В’єтнаму. Світ змінюється під впливом постійних конфліктів, і які уроки та шанси це дає Україні?
Більше видатків на оборону: як війни змушують країни подбати про озброєння
Гойдалка геополітичної нестабільності спонукає держави до зміцнення оборони, що, звісно, потребує переглядів бюджетів, які спрямовуються на армію, на виготовлення озброєнь. 2024 року в Європі, Азії, Африці та на Близькому Сході світові військові витрати досягли рекордних 2718 млрд доларів, а експерти називають збільшення витрат на оборону найстрімкішим річним зростанням принаймні із часів закінчення Холодної війни. Згідно з даними, що їх опублікував Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру, найбільше витрачають на військові потреби п’ять країн: Сполучені Штати, Китай, росія, Німеччина й Індія – їхня доля становить 60 % від загальносвітових витрат.
Держави надають пріоритет оборонним видаткам і готові заради цього скорочувати інші програми, як економічні, так і соціальні. До речі, військові витрати росії 2024 року досягли 149 млрд доларів, що на 38 % перевищує показник 2023 року. Загалом витрати на війну, яку веде рф проти України, минулого року становили 7,1 % російського ВВП та 19 % загальнодержавних витрат країни-агресора.
Європейські країни, розуміючи реалістичність загрози у вигляді агресивної росії, також поступово збільшують відрахування на оборону. Наприклад, військові витрати Німеччини зросли на 28 % до 88,5 млрд доларів, це – найвищі витрати серед усіх країн Центральної та Західної Європи. Військові витрати Польщі також суттєво збільшилися минулого року – на 31 % до 38 млрд доларів, або 4,2 % ВВП. 2024 року Велика Британія збільшила свої військові витрати на 2,8 % до 81,8 млрд доларів, а Франція – на 6,1 % до 64,7 млрд доларів. Військові витрати США минулого року також зросли – на 5,7 % до 997 млрд доларів; до речі, це 66 % від загальних витрат НАТО. Не відстає й Китай, що минулоріч збільшив свої військові витрати на 7 % до 314 млрд доларів. Держави прагнуть посилити власну безпеку й готові інвестувати в цей напрямок десятки й сотні мільярдів доларів.
Війни у світі та Україна: як скористатися шансом під час хвилі запиту на національну безпеку
Дбати про оборону на тлі військових конфліктів і постійної геополітичної турбулентності стає питанням номер один для різних країн на всіх континентах. І це означає величезну потребу в закупівлях озброєнь. Світові виробники незабаром почнуть модернізовувати виробництва й нарощувати обсяги, адже попит на продукцію ВПК зростає шаленими темпами. Мільярди доларів, закладені в бюджети країн, спрямовуватимуть на безпекові потреби, більшість яких пов’язана з оборонними закупівлями.
Україна має розвинений військово-промисловий комплекс, і 2024 року наше річне виробництво озброєнь сягнуло 9 млрд доларів. При цьому, за оцінкою міністра з питань стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, 2025 року потенціал виробництва озброєнь та військової техніки в Україні може зрости до 35 млрд доларів.
Україна активно закуповує у своїх виробників снаряди й техніку. Проте треба пам’ятати про те, що наразі Україна не забезпечує себе повністю всіма типами озброєнь – до 40 % імпортується. І у разі посилення військових конфліктів у світі попит на імпортне – європейське чи американське – озброєння, як і його вартість, зростатиме.
У цій ситуації Україні важливо тримати курс на посилення власного оборонного комплексу. Адже той самий конфлікт Індії та Пакистану здатен підігріти попит і ціни на ринку озброєнь, що відчутно битиме по українських оборонних витратах. І Пакистан, і Індія майже не виробляють продукції ВПК, а є імпортерами, до того ж чималими: у SIPRI повідомили, що на Пакистан та Індію загалом припадає 13 % світового ринку озброєнь. І якщо конфлікт між цими державами переросте у військове протистояння, то вони активно укладатимуть контракти, зокрема й там, де основним покупцем нині є Україна.
У захисті від російської агресії нам найменше потрібно конкурувати за постачання боєприпасів, компонентів і зброї з країнами, які мають доволі широкі фінансові можливості. Тим паче, що наразі розпочинається й переозброєння європейських країн, які масово збільшують бюджети на оборону та прагнуть володіти новітніми зразками ефективної військової техніки й максимально поповнити свої склади боєприпасів.
Можливості підприємств із виготовлення зброї – не безмежні. Тому для України єдиний шлях – це пришвидшити модернізацію власних підприємств ВПК, будувати нові заводи, укладати довготермінові угоди про співпрацю з міжнародними концернами, щоб профінансувати запуск нових ліній та збільшення обсягів виробництва. Це дозволить і забезпечити власні оборонні потреби, і в перспективі отримати ласий шматок світового ринку озброєнь, де нині розгортається справжня гонитва за військовими технологіями.
Сьогодні в пріоритеті – зменшити залежність від імпортних постачань озброєнь і збільшити обсяги виробництва власної продукції ВПК. Уже маємо гарні приклади конкуренції нашої техніки з відомими світовими зразками. Йдеться і про САУ «Богдана», що успішно заміняє на фронті відомі французькі 155-мм самохідні артилерійські установки «Caesar». Вітчизняні підприємства випускають потрібні фронту FPV-дрони, а ще – укладають угоди про співпрацю з іноземними виробниками й нарощують обсяги виробництва снарядів, техніки, дронів, компонентів. Відомо про спільний проєкт компанії «Українська бронетехніка» і «Czechoslovak Group» з виробництва 155-мм снарядів, частину яких вироблятимуть у Чехії, а частину – в Україні. Це дозволить і забезпечувати потреби України в закупівлі снарядів, і реалізовувати продукцію на європейському ринку.
Іноземні виробники вкрай зацікавлені в українських оборонних технологіях та в можливості ефективно співпрацювати з українськими компаніями. Німецький холдинг «Rheinmetall» планує завершити 2026 року в Україні будівництво свого заводу, а його потужність повинна значно перевищити заплановану.
На тлі безпекових загроз у світі швидко зростає запит на озброєння, техніку, новітні технології в оборонному сегменті, а отже потенціал українського ринку може суттєво зрости. За останні три роки галузь ВПК в Україні показала неймовірне зростання, а завдяки актуальному запиту на зброю у світі ця галузь може отримати якісно новий поштовх, збільшуючи обсяги й нарощуючи інноваційні портфелі.
Важливо посилювати співпрацю з європейськими компаніями, адже це вигідно і Україні, і Європі, яка на тлі зміни риторики з боку ключового партнера – США – активно збільшує фінансування оборонних потреб. У ЄС та Великобританії суттєво зростають видатки на оборону, а Україна як міцний та надійний партнер може і має бути важливою частиною європейської безпеки, особливо з урахуванням потенціалу розвитку нашої оборонної галузі. Європейцям вигідно інвестувати у виробництва в Україні та у співпрацю з вітчизняними виробниками – вартість озброєнь і техніки, вироблених в Україні, удвічі нижча за аналогічні з конвеєрів на території Німеччини чи Швеції. Якщо Європа справді прагне зміцнити власну безпеку, то європейські держави мають і закладене на це багатомільярдне фінансування. Ці кошти можуть бути спрямовані на продукцію українських виробників і для створення спільних підприємств з українськими заводами. Нові іноземні інвестиції дозволять вітчизняному ВПК уже за три роки зрости до обсягу річного виробництва озброєнь на рівні понад 70 млрд доларів.
Геополітична турбулентність – це ризики для національної безпеки держав. Водночас це й можливості для ВПК України збільшити свою роль в економіці, посилити власну оборону та стати серйозним гравцем на світовому ринку озброєнь, забезпечуючи приплив валютної виручки до України. Нам потрібно не тільки йти, а й бігти в напрямку розвитку вітчизняної оборонної галузі, необхідно розраховувати більше на себе, аніж на іноземних постачальників озброєнь, варто шукати й реалізовувати можливості співпраці з великими європейськими (і не лише європейськими) виробниками зброї. Тільки так зможемо максимально посилити власну оборону та забезпечити тривалий вклад своїх виробництв у розвиток економіки України. Світова геополітична турбулентність нікуди не зникне. Тому саме час активізувати всі зусилля для того, щоб бути на гребені цієї хвилі, яка зробить наші озброєння відомими, потрібними й затребуваними в усьому світі.
