Весна великих втрат
Щоб зрозуміти, що стало причинами такого дефіциту електроенергії, варто мати уяву про українську енергетичну інфраструктуру.
Україна має енергетичну інфраструктуру, збудовану ще за радянських часів за логікою максимальної централізації: є великі АЕС, а десь поруч з ними ТЕС і ГЕС, які виконують роль маневреної генерації для атомних електростанцій. Так, АЕС працюють у базовому режимі й видають постійну потужність, вони не здатні швидко збільшувати чи зменшувати обсяг генерації. Й для цього десь поруч в системі є ТЕС чи ГЕС, які оперативно збільшують або зменшують генерацію протягом доби, балансуючи систему. Також їхні потужності залучаються в часи, коли енергоблоки АЕС йдуть на плановий ремонт. Саме за цією логікою Трипільська ТЕС «страхувала» Чорнобильську АЕС у пікові навантаження, а Запорізька ТЕС — Запорізьку АЕС. Така структура дозволяла забезпечити стабільність енергосистеми при високій частці атомної генерації і до повномасштабного вторгнення була повністю виправданою.
Проте 11 квітня 2024 року ми відчули усю вразливість такої структури – тоді ударом п’яти дозвукових крилатих ракет Х-69 росія знищила Трипільську ТЕС, яка була однією з найбільших теплових електростанцій Центральної України. В один день Київська, Черкаська та Житомирська області, які живились від цієї електростанції, втратили понад 1300 МВт потужностей, або 7% електроенергії Центральної України.
Масштаб втрати Трипільскої ТЕС відчули саме тоді, коли спека змусила людей вмикати кондиціонери: мільйони українців опинилися без світла по 10–12 годин на добу. Трипільська ТЕС входить до складу ПАТ «Центренерго» — на сьогодні це підприємство є системним елементом енергетичної системи України, однією з найбільших енергогенеруючих компаній, що забезпечує потреби країни в електроенергії.
Якщо протягом першого кварталу минулого року для виробництва енергії залучалися в роботу всі 10 генеруючих одиниць (6 енергоблоків Зміївської ТЕС та 4 енергоблоки Трипільської ТЕС), то після ракетних атак 22 та 29 березня по виробничому майданчику Зміївської ТЕС та 11 квітня по Трипільській ТЕС, подальша генерація на обох електростанціях стала неможливою. До того ж додались атаки на гідроелектростанції, що спричинило дуже серйозні втрати саме у маневреній генерації. Час, коли влітку минулого року деякі блоки атомних електростанцій стали на ремонт, став для українців критичним.
Перспективи літа 2025
Фактично літо 2024 року стало точкою неповернення та переосмислення, коли про резервне живлення стали думати не лише на рівні держави, а й приватного бізнесу та багатоквартирних будинків. Прийшло чітке усвідомлення: у логіці старої, централізованої енергетики, де ми досі жили – встояти неможливо. Втрачено одну станцію — і одразу дефіцит у кількох областях. Трипільська ТЕС не була єдиною, але її руйнування стало симптомом, що треба повністю міняти філософію енергетичної інфраструктури.
В один момент зробити її більш децентралізованою та маневренною в масштабах великої країни — неможливо. Проте комплексний підхід дає надію, що вже це літо ми пройдемо в кращих умовах.
Наглядова Рада ПАТ «Центренерго» затвердила фінансовий план на 2025 рік — фактично це є «План Відновлення». У 2024 році із Державного бюджету було виділено 1,5 млрд. грн, які було спрямовано на відновлення генерації та будівництво захисних споруд, що в свою чергу дозволило частково відновити роботу підприємства. За ці кошти було відновлено покрівлю машзалу та відновлено виробниче обладнання, разом з тим було оптимізовано управлінську структуру, зменшено накладні витрати, збережено трудовий колектив.
Наглядова Рада разом із керівництвом досить успішно реалізують план відновлення діяльності підприємства. Так, у другій половині липня 2024 року було відновлено виробництво електроенергії на Трипільській ТЕС, а генерацію на Зміївській ТЕС було відновлено починаючи з листопада 2024 року. За результатами ІІІ-ІV кварталів підприємство отримало чистий прибуток і задовільнло потреби у генерації. Це дозволило нам більш-менш комфортно пройти цю зиму і дає надію на більш комфортне літо, коли не доведеться половину доби проводити без електроенергії.
Але разом із невідкладними рішеннями, вкрай важливо розвивати маневреність і мобільність енергосистеми. І тут мають бути задіяні різні інструменти — сприяння приватним інвестиціям у малу та середню генерацію (біомаса, біогаз, сонце, вітер, когенераційні установки), розвиток мережі накопичувачі енергії (BESS). За оцінкою Міненерго, до 2026 року потрібно встановити щонайменше 500 МВт/год накопичувачів — це дозволить стабілізувати систему в пікові години. Крім того, для критичної інфраструктури варто оперативно побудувати стійку архітектуру мікромереж (microgrids), які зможуть забезпечувати першочергові потреби. Окремо слід запровадити податкові пільги та грантові програми для приватної генерації — це дозволить бізнесу та громадам брати відповідальність за власну енергонезалежність. Україна вже має успішні приклади: сонячні панелі з акумуляторами у школах, аграрні підприємства на біогазі, локальні міні-ТЕС у громадах. І саме ці об’єкти залишаються зі світлом, коли зникає електрика на десятки кілометрів довкола.
Джерело: За крок до увімкнення кондиціонерів: чи витримає енергосистема літню спеку?
