Небо як око, біль як мотивація: історія воїна, що відчув «русскій мір» на собі

Він був підприємцем, мав ваду серця і ніколи не планував ставати військовим. Але пережита окупація змінила все, зробивши його «крилом» батальйону, чия робота — оберігати життя інших.

Історію бійця оприлюднили на сторінці 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.

До широкомасштабного вторгнення Філя жив мирним життям приватного підприємця. Військова служба не входила в його плани, та й навряд чи була можливою через вроджену ваду серця — вагома причина для звільнення від призову. Однак, коли «русскій мір» увійшов у його власне село на Київщині в перші дні повномасштабної війни, особистий досвід окупації став тим поштовхом, що змінив усе.

«Був в окупації — м’яко кажучи, не сподобалось. Тепер роблю все, щоб інші українці не опинилися на моєму місці», — говорить Філя, нині оператор безпілотних систем одного з батальйонів Національної гвардії України. Його серцева особливість не стала на заваді бажанню захищати країну, а лише визначила спеціалізацію — аеророзвідка та робота з дронами.

У підрозділі «Крила» Філя займається як розвідкою ворожих позицій, так і завданнями на ураження. Його арсенал навичок охоплює різні типи безпілотників: від «Валькірії», «Пугача», «GOR» до повсюдного Mavic 3 та FPV-дронів. У батальйоні «Antares», як його називають, робиться акцент на універсальності. «Усі оператори вчаться на всіх комплексах, які є в наявності. Важливо бути універсальним і постійно розвиватися», — пояснює Філя, додаючи, що навчання тут вимагає самостійності та внутрішньої мотивації, адже «нас за руку до парти не водять».

Він сам був прикладом такої мотивації, подолавши, за власним зізнанням, схильність до «топографічного кретинізму» під час освоєння перших БПЛА. Окрім суто «дронових» знань, у батальйоні навчають тактичній медицині, топографії, аеродинаміці, що робить бійців більш підготовленими до різноманітних викликів фронту.

Головне завдання Філі як аеророзвідника — виявляти ворожі укріплення та специфічну техніку. Це робота, результат якої не завжди видно миттєво, на відміну від ударних дронів. «Ти літаєш, ти дивишся, ти передаєш інформацію далі. І часто невідомо, чи ця інформація стала корисною, чи була десь використана», — зазначає він. Саме тому особливий «кайф» відчувається, коли згодом дізнаєшся, що знайдена тобою ціль, як та рідкісна РЛС, була успішно уражена.

Але справжня мотивація для Філі полягає не в самому факті знищення, а в його наслідках — у безпеці побратимів та мирних жителів. «Почути „дякую“ за зроблену роботу від хлопців, яким стало легше після того, як я знешкодив гаубицю… Знати, що твоя піхота почала дихати легше — це прямо мрія».

Його особистий досвід переживання окупації є рушійною силою. Він прагне, щоб якнайменша кількість українців опинилася в подібній ситуації. «Чим довше я тут, чим більше людей разом зі мною тут, тим менше шансів у росіян захопити Україну», — підсумовує воїн, чиє небо стало не просто робочим місцем, а простором боротьби за майбутнє, вільне від кошмару, який він відчув на власній шкірі.

Як повідомляла АрміяInform, він родом з Донеччини, пережив перший ворожий удар по своєму місту, отримав поранення, але не зламався. Андрій, боєць четвертого штурмового батальйону 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, відзначений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня — своєю першою, хоч і «гіркою», нагородою за рік служби.