Перше Великодне богослужіння ПЦУ в Михайлівському соборі
Не встановити достовірну дату, а знайти компроміс
Дату святкування Великодня і в західних, і східних християн розраховують однаково: це перша неділя після повні, яка настає після весняного рівнодення. Розбіжність виникає через різницю в календарях — григоріанському і юліанському. Католики використовують як весняне рівнодення астрономічно точнішу дату — 21 березня, у православних рівнодення спізнюється на 13 днів, повня ж відстає на три дні від астрономічної. Звідси й різниця в датах, яка в деякі роки може сягати чотирьох і п’яти тижнів.
Викладач Київської православної богословської академії ПЦУ, богослов Андрій Дудченко є прихильником спільного святкування Великодня, він зауважує, що йдеться не про пошук історично достовірної дати Воскресіння, а про принцип розрахунку.
«Ми не знаємо точної дати Воскресіння Христового. І християни не намагалися з’ясувати цю дату. Сьогодні навряд чи це можливо, зрештою, це не так і важливо. Йдеться радше про дату консенсусу, з принципами обчислення якої всі будуть згодні», — зазначає він.
За його словами, спроби знайти компромісний варіант були й раніше, але зараз є нагода спробувати домовитися.
«Колись у різних помісних церквах Пасху святкували по-різному. Але коли з’явилася можливість зібратися на Першому Вселенському соборі, щоб обговорити важливі теми, зокрема, розглянути питання спільного святкування Пасхи, то дійшли згоди, що все ж краще головне християнське свято відзначати всім разом. Думаю, що було б дуже добре нам знову повернутися до духу Першого Вселенського собору. Тим більше, що цього року святкуємо ювілей — 1700-річчя від його проведення», — вважає священник.
Богослов Андрій Дудченко
Директор інституту екуменічних студій Українського католицького університету, доктор богослов’я Роман Фігас розповідає, що для підготовки до ювілею Нікейського собору створили комісію, яка, очевидно, мала б запропонувати, зокрема, рішення встановити спільну дату святкування Великодня. Але видається, що це питання знову доведеться відкласти.
«Наскільки мені відомо, рішення немає і, швидше за все, поки що не буде. Оскільки це рішення мало б бути в дусі Першого Вселенського собору, то Православна церква мусила б змінити свій календар, наблизивши його до астрономічного, тобто використовувати дату весняного рівнодення не за юліанським календарем, а за більш точним, астрономічним календарем», — зазначив отець Роман.
Віряни під час пасхального богослужіння в Михайлівському соборі Києва.
За словами богослова, історично Рим був досить гнучким у питанні дати святкування Пасхи. Він навіть пристав би на варіант встановлення нерухомої дати святкування, який пропонували: неділю після другої суботи квітня. Але до цього не дійшло, бо метод не відповідав рішенням Нікейського собору щодо пасхалії.
Роман Фігас нагадує, що в 1997 році відбулася консультація представників різних церков у сирійському Алеппо. Учасники зустрічі закликали спиратися на постанови Першого Вселенського собору в Нікеї, які пропонують як дату Пасхи першу неділю після повного місяця, після весняного рівнодення. При цьому закликали використовувати сучасні астрономічні дані, застосовуючи як основу для підрахунків дані за Єрусалимським меридіаном.
Богослов Роман Фігас
Православний богослов Андрій Дудченко не заперечує, що східним церквам варто перейти до підрахунків за новим календарем. Водночас зауважує, що й цей календар є неточним.
«На мій погляд, найлогічніше дотримуватися того принципу, який співзвучний постановам Першого Вселенського собору і який запропонували на міжправославному синаксисі 1923 року в Константинополі. Тоді створили так званий новоюліанський календар, за яким зараз живе більшість православних церков, тоді ж запропонували і новоюліанську пасхалію. Було б логічно прийняти новоюліанську пасхалію — дуже простий алгоритм: святкувати Пасху в першу неділю, яка буде після першого повного місяця після весняного рівнодення.
Але дати використовувати не умовні, прогнозовані в таблицях, а реальні астрономічні, тобто реальне весняне рівнодення на широті Єрусалима, реальний повний місяць на широті Єрусалима і, відповідно, неділю після цього.
Чому реальне весняне рівнодення? Оскільки в нас чотирирічний цикл між високосними роками, раз на чотири роки в лютому є 29 днів — для коригування розбіжності між циклом обертання Землі навколо Сонця й обертанням Землі навколо своєї осі. Відповідно і весняне рівнодення може припадати на 20, 21 або 22 березня. Тому 21 березня в західній пасхалії як день весняного рівнодення — це теж умовна дата, бо реальне рівнодення може бути і на день раніше, інколи навіть на день пізніше. Із повним місяцем теж виникли розбіжності: повня в стародавніх таблицях обчислення може на три дні розходитися з реальним повним місяцем, який спостерігаємо на небі. І було б логічно це все привести до відповідності з рухом небесних світил, з реальними астрономічними спостереженнями і відповідно до цього святкувати Пасху», — пропонує отець Андрій.
Родина під час фестивалю писанок на Великдень у Києві
За його словами, цей варіант також відрізняється від того, який прийнятий у Західній церкві. Католикам довелося б відштовхуватися не від 21 березня як константи, а від реального астрономічного рівнодення.
Богослов не виключає, що можуть бути інші пропозиції, наприклад, святкувати Пасху в першу неділю квітня.
«Це питання консенсусу. Хоча мені здається, було б логічно дотримуватися новоюліанської пасхалії, яку запропонували 100 років тому, але до якої досі не дійшли», — зазначив він.
Відмовитися від міфів
У підрахунку чергової дати Великодня православні враховують ще один чинник, який деякі богослови вважають надуманим. Йдеться про те, що християнська Пасха має бути обов’язково після єврейського Песаху — мовляв, це передбачено апостольськими правилами.
Андрій Дудченко вважає цей підхід міфологією і пов’язує його виникнення з неправильним трактуванням апостольського правила.
Богослов Андрій Дудченко
«Насправді 7-ме апостольське правило застерігає: якщо хтось буде святкувати Пасху раніше від весняного рівнодення з юдеями, то він нехай буде під забороною за це. Суть цього апостольського правила не в тому, що Пасха не може припадати на один день з юдейською, а в тому, що не може бути залежності християнської Пасхи від юдейської. “Якщо хто буде раніше від весняного рівнодення з юдеями святкувати” — означає, якщо не раніше від весняного рівнодення, то неважливо, з юдеями чи не з юдеями, бо ми, християни, не маємо залежати від змін, які вносять євреї до свого календаря», — зазначає він.
Богослов нагадує, що святий Епіфаній Кіпрський говорив про те, що коли єврейський Песах припадає на дату після рівнодення, то християни і юдеї можуть святкувати в один день. І так було не раз, коли християнська Пасха збігалася з єврейською. Це відбувалося, наприклад, дев’ять разів у IV столітті, дев’ять разів у V столітті, а востаннє в 783 році. Після того єврейський і юліанський календарі розійшлися так, що такі збіги стали неможливі.
Є одна перешкода — Московський патріархат
Очевидно, на шляху до спільного Великодня не забракне, так би мовити, політичної волі. Принаймні двоє світових духовних лідерів — Папа Римський Франциск і Вселенський Патріарх Варфоломій — однозначно кажуть, що час би вже домовитися.
Рік тому, вітаючи з Воскресінням братів-християн, які святкують за західним календарем, Вселенський Патріарх Варфоломій сказав, як йому прикро, що досі не встановлено спільної дати святкування, та висловив сподівання, що домовленість про це може бути досягнута у 2025-му, коли всі християни святкуватимуть Пасху 20 квітня. «Ми налаштовані оптимістично, оскільки є добра воля і бажання з обох сторін. Бо справді, святкувати окремо унікальну подію єдиного Воскресіння Єдиного Господа — це скандал!» — наголосив Патріарх Варфоломій.
Подібна заява пролунала з Апостольської столиці. У січні цього року на проповіді з нагоди завершення Тижня молитов за єдність християн Папа Франциск заявив про готовність Католицької церкви прийняти будь-яку дату спільного святкування Пасхи, що буде прийнятною для всіх інших. «Цього року Пасха святкуватиметься в один і той самий день за григоріанським та юліанським календарями, саме під час цієї екуменічної річниці (1700-річчя Нікейського собору. — Ред.). Поновлюю мій заклик, щоб цей збіг послужив закликом для всіх християн зробити рішучий крок до єдності навколо спільної дати Пасхи. І Католицька церква готова прийняти ту дату, яку всі хочуть впровадити: дату єдності», — наголосив Папа.
Папа Франциск і Вселенський патріарх Варфоломій.
Святкування ювілею Першого Вселенського собору, яке має відбутися в травні в Нікеї, мали б очолити Константинопольський Патріарх і Папа Римський. Зараз уже зрозуміло, що Папа не зможе поїхати до Нікеї і важлива зустріч, до якої довго готувалися, не відбудеться.
Не варто очікувати і якихось сенсацій щодо єдиного Великодня. І зовсім не через те, що богослови не змогли запропонувати компроміс, який влаштував би всіх. Є інша потужна перешкода. І називається вона Московський патріархат.
Навіть якщо припустити, що Вселенський патріархат і Католицька церква домовляться, то проти буде не тільки РПЦ.
«Деякі помісні церкви залежні від Російської церкви. Залежні ментально, залежні через свої політичні зв’язки, зокрема Польська церква. А, наприклад, Єрусалимський патріархат залежний фінансово, йому потрібні російські паломники. Він не переходить на новоюліанський календар не тільки тому, що цього не робить Москва, а тому що паломники з Росії для них — відчутне джерело прибутку», — зазначив Андрій Дудченко.
Він також вважає, що це питання не вирішилося б на Всеправославному соборі. Та й саме скликання собору зараз малоймовірне. Свідчення цього — невдача з проведенням такого зібрання у 2016 році на Криті, коли РПЦ і дружні до неї церкви саботували собор.
«На жаль, єдність церкви наразі більше декларативна, ніж реальна. Сьогодні це радше предмет віри, ніж предмет реального споглядання», — зазначає богослов.
Роман Фігас погоджується, що найбільша перешкода — це незгода в православ’ї.
Віряни під час пасхального богослужіння в Михайлівському соборі Києва.
«Так виглядає, що Патріарх Константинопольський готовий до рішучіших дій, але він розуміє, що православ’я зараз дуже розхитане. На Всеправославному соборі на Криті це питання на початку також порушували, але потім від цього усунулися, оскільки були різні підходи, а РПЦ і її сателіти взагалі відмовилися від участі в соборі. Контрпродуктивна позиція Російської православної церкви щодо Вселенського патріархату, звичайно, не дозволять йому зробити якихось важливих кроків. Тому, думаю, наразі не слід очікувати конкретного поступу в цьому напрямку між глобальними церквами», — зазначає богослов.
І водночас зауважує: якщо нема згоди між глобальними церквами, то вона цілком можлива на локальному рівні.
«Чи реально, щоб християни святкували Пасху разом? Реально. Поки що це відбувається лише на локальному рівні. Наприклад, в Україні греко-католики святкують Пасху разом з православними. Або, скажімо, одна з православних церков — Фінська церква — відзначає Великдень разом з лютеранами і римо-католиками. Тобто локально це вже відбувається», — наголошує отець Роман.
В Україні, виглядає, така локальна єдність триватиме й надалі. Це підтверджує глава УГКЦ Святослав. «Ми в Україні хочемо святкувати Великдень з нашими православними братами. Ми розуміємо, що найближчим часом реформи пасхалії наші брати православні не зроблять», — зазначив він в одному інтерв’ю.
Освячення пасок у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.
Українці радо пристануть на новий календар
Християни бажають єдності. Тим більше у святкуванні найважливішої події в християнстві. Але здається, українці, як ніхто інший, воліють відзначати Великдень з усім цивілізованим світом. Так, як з радістю прийняли новий календар святкування Різдва й інших нерухомих свят. І один з чинників, який спрацював у цьому випадку — «подалі від Москви».
«Якби Вселенський патріархат і Грецька церква домовилися про єдину дату Пасхи, то мені здається, Українська помісна церква безболісно перейшла б на новий календар щодо рухомих свят, так само, як прийняла нову дату Різдва і всіх нерухомих свят. Думаю, українці досить привітно сприйняли б цей факт», — вважає Андрій Дудченко.
Оскільки РПЦ і залежні від неї церкви залишилися б при своєму, то для українців святкування в різні дні з росіянами послужило б додатковим мотивом. «Так, у нас це могло б спрацювати. Хоча це не має бути чинником для церковної реформи», — зазначив Дудченко.
Роман Фігас погоджується, що українці підтримали б єдину дату Великодня для християн.
«Коли церкви в Україні переходили на новий календар святкування Різдва й інших нерухомих свят, це було рішення не так ієрархів, як передусім вірян, які хотіли святкувати разом з усім світом. Я думаю, якби домовилися про спільне святкування Пасхи, то в Україні таке рішення однозначно підтримали б. Є тут і певний політичний аспект, бо Москва точно не прийняла б цього рішення», — вважає богослов.
За його словами, навіть саме обговорення спільної дати святкування має значення для єдності християн.
Люди запалюють свічки перед великодньою службою у Володимирському соборі в Києві, 15 квітня 2023 р.
«Це добра нагода, щоб християни зійшлися разом і поговорили про те, чому ми зараз маємо різні календарі. Чи причина в наших догмах віри? Ні, справа не в догмах. Ми майже не відрізняємося у віровченні. Обговорюючи, що таке Пасха для нас, яке вона має значення для кожної церкви, знову можемо відкривати одне одного і одне від одного вчитися, ходити одне до одного на богослужіння, зустрічатися. Це було б дуже доброю екуменічною ініціативою», — зазначає Роман Фігас.
І наголошує, що наша сила й цінність — у різноманітності.
Навіть якщо світові духовні лідери не можуть дійти згоди, це не завадить нам зустріти Воскресіння і розділити цю радість з ближніми, незалежно від конфесій і календарів.
«Пам’ятаймо: ми святкуємо не дату, а подію, — наголошує священник Андрій Дудченко. — А оскільки кожна неділя впродовж року для християн — це теж нагадування про Воскресіння Христове, то навіть розбіжності в календарях мають певний позитивний аспект, бо це нагода ходити в гості й відзначати Пасху з іншими, розділяти радість свята з тими, хто святкує в інший день, не робити з цього привід для звинувачень чи розділень, а навпаки — привід, щоб пізнати краще одне одного. І як Господь заповідав нам у Євангелії, радіти з тими, хто радіє, плакати з тими, хто плаче».
Джерело: Дата (не) має значення. Чи хочуть християни святкувати Пасху разом і що їм заважає
