В Едді Барріша (Білл Скарсгард) справи кепські. Він водій доставки, але його єдине знаряддя заробітку — старий побитий фургон — стоїть на приколі. Проноза-механік править за новий генератор суму вдвічі більшу, ніж Едді платить за щомісячну оренду. Тож він не може отримати свій фургон, поки не заплатить, а заплатити не може, поки не заробить, а заробити не може, поки не забере фургон. Ще й донька Сара (Ешлі Картрайт) хоче, аби Едді забрав її зі школи — і до всіх халеп додається ще й сором за невиконання батьківських обов’язків.
Тож Едді з розпачу не знаходить нічого кращого, ніж вдертися в дорогий чорний позашляховик, аби поцупити бодай якусь радіолу. І стикається з фатальними наслідками. Зав’язка цілком у дусі італійського неореалізму. Але це цілковито інакше кіно.
Кадр з фільму «Під замком».
Бо позашляховик — це пастка. Його двері раптом блокуються зсередини, скло затоноване і куленепробивне, а на Bluetooth-систему автомобіля дзвонить хазяїн. Звати його Вільям, він помирає від раку простати, а грає його король владних психопатів Ентоні Гопкінс. Вільяму остобісіла дрібна злочинність. Тож коли його дорогий в усіх сенсах позашляховик зламали вшосте за рік, розлючений дід розробив план, як покарати наступного злодія.
Якщо вам це щось нагадує, то ви не помиляєтесь. Девід Яровеські — не надто відомий режисер-ремісник, що спеціалізується переважно на трилерах, горорах і казках. Його проєкти, у тому числі «Під замком», регулярно продюсує Людина-Павук Сем Реймі. Цього разу Яровеські робить щось на кшталт «Пилки» на мінімалках. Нагадаю, ця невмируща серія герметичних горорів якраз про пастки, що їх улаштовує смертельно хворий старий Інженер.
Кадр з фільму «Під замком».
Водночас «Під замком» — це римейк аргентинського трилера «4×4» (2019), причому вже третій за рахунком: раніше сюжет про правопорушника, ув’язненого в чужому авто, втілювали в Бразилії та Індії.
Вільям катує Едді за допомогою всіх тих засобів комфорту, які вбудовані в машину за принципом «все включено»: смажить обігрівом, морозить кондиціонером і навіть б’є струмом — очевидно, в особливо дорогих моделях навіть вбудовані електрошокери, хто тих багатіїв знає.
Ще гірше те, що цією лискучою залізною труною можна керувати на відстані. Певної миті стає зрозуміло, що просте завдання — покарати випадкового злодія — у свідомості Вільяма перетворилося на задоволення від влади як такої. Що більше маєш, то більше прагнеш.
Кадр з фільму «Під замком».
Герой Гопкінса вивідує в Едді номер його соціального страхування, перевіряє його кредитну історію і шпетить за прострочені виплати аліментів. Коли машина починає їхати сама (точніше з волі хазяїна), Вільям погрожує наїхати на дітей на вулиці чи скинути свого заручника з даху паркінгу. Єдиний спосіб припинити знущання — покаятися якнайдієвіше. Спочатку відрізати собі чотири пальці. А потім і розрядити в голову заздалегідь приготовлений пістолет.
Яровеські додає напруги, компонуючи кадри з шести камер спостереження в салоні автомобіля з традиційними обʼєктивними кінематографічними планами. Але, зрештою, тримається вся оповідь саме на акторській дуелі. Багатій Вільям може дозволити собі моралізаторствувати, розводитися про свою місію повернення відповідальності в суспільство — і при цьому катувати живу людину. Гопкінс блискуче, в усій силі свого таланту справляється з роллю отакого тирана-лицеміра. Білл Скарсгард, з неабияким досвідом роботи саме в трилерах і горорах (навіть зіграв клоуна-страшидла Пеннівайза в екранізації «Воно» Стівена Кінга), хай і не без переграшу, створює образ змученої життям, загнаної в кут, але щирої людини. Його пошарпана правда важить зрештою більше, ніж самовдоволені мудрощі Вільяма.
Так, це не найкращий зразок жанру і не прорив. Але гостроцікава й недурна історія.
Кадр з фільму «Під замком».
Джерело: Герметичний трилер «Під замком»: правда, кривда і автомобіль
