Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора»
Коли вибори реально можливі?
«У мене немає відповіді на питання, коли будуть вибори, тому що за певних обставин вони можуть бути і в умовах правого режиму воєнного стану, і під час режиму припинення вогню. Вони можуть бути і після закінчення великої фази війни та припинення правого режиму воєнного стану. Усе залежить від політичної гнучкості й лідерів в Офісі Президента, а також безпосередньо парламенту, який має певні опції для того, щоб, наприклад, провести президентську кампанію навіть до закінчення воєнного стану», — пояснила Ольга Айвазовська. Поки що, зазначає вона, від тих, хто ухвалює такі рішення, жодної конкретики не було.
Однак вона не зовсім вірить у можливість підготуватися до виборів за строк менший ніж 12 місяців, оскільки електоральний цикл треба захистити від зовнішнього втручання; захистити населення, громадян, учасників, суб’єктів, управлінців, кіберпростір. А це все різні етапи, інструменти і багато часу.
«Середній показник — 12 місяців. Я коли чую про три-чотири місяці, можу зупинитися лише на одній темі Державного реєстру й розповісти, який вигляд це матиме в полі, коли в конкретних громадах 70–80 % даних реєстру не відповідають дійсності. І що за бажання можна зробити з даними людей, які конвертуються в голоси в протоколі, якщо є чітке розуміння керівництва адміністрації, що цих людей немає, ніхто за них не прийде і не проголосує», — каже голова правління громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська, котра понад 20 років моніторить виборчі кампанії в Україні.
Які ризики створюють вибори
До виборів в Україні потрібно готуватися — морально, ментально, управлінськи, зазначає експертка. Бо, природно, це сильний роз’єднувальний фактор для суспільства.
«Це період природної поляризації, коли кожна політична група відриває від тої частини електорату, що не визначилися, свій потенційний шмат і має профіт з цього. І чим гарячіша дискусія, чим конфронтаційніша вона, тим більш можливим є сценарій, коли ви відділяєте своїх від чужих. І своїх робите прибічниками, які вас фоловлять, які мобілізують інших і які вам дають врешті потенційний відсоток підтримки, який конвертується в програму, фракцію, вплив, уряд і таке інше. Тому очевидний факт, що вибори не можуть нікого єднати. Вони роз’єднують», — зауважує Айвазовська.
Та якщо є вихована комунікація, розуміння червоних ліній, куди ми не маємо права рухатися, бо знищимо свою державність, акцентує вона, — ця ідеологічно-програмна поляризація дає профіт, є позитивною для держави.
«Тому що тоді ви дискутуєте про те, як краще відновлювати рідну неньку. А не про те, як зробити все, щоб ваш електорат зненавидів інший електорат і був готовий навіть на громадянське протистояння. Тому що ті процеси, які ми бачили з 16 року в Сполучених Штатах Америки — це якраз поляризація, яка призвела до розколів у суспільстві», — каже експертка.
В Україні станом на зараз поляризації немає, вважає вона. Є дистанція досвідів.
«Тобто умовна дружина військового, яка втратила свого чоловіка, піде шукати розуміння чи підтримки в умовної дружини іншого військового. Навіть який живий і здоровий. Або інвестувати свій час для того, щоб допомагати іншим. Вона не буде шукати підтримки в дружини, яка ховає свого чоловіка на якійсь дачі в Закарпатті. Тому що досвіди війни є настільки різними, що не дозволяють нам бути готовими створювати сім’ї, родинні відносини, дружні відносини, хотіти працювати разом тим, у кого досвід контроверсійний», — пояснює голова правління громадянської мережі «Опора».
«Питання полягає в тому, щоб ця травма не стала частиною політичного дискурсу. Тому що кожен з наших досвідів — позитивний чи негативний — політичні гравці можуть використовувати проти нас. Тому політичні діячі мають усвідомлювати, що, коли прийде поляризація природна, електоральна, не можна допускати розривів у суспільстві, щоб мобілізувати свій електорат. Це значить іти в площину знищення власної державності. Тому що рано чи пізно це може призводити до суспільного протистояння», — додає вона.
Водночас Ольга Айвазовська закликає не очорняти політику і пам’ятати, що вона є повноцінною частиною життя суспільства.
«Найстрашніший сценарій, який я особисто бачу для України, — це грузинський після відновлення політичних процесів. Якщо громадяни не знають, звідки прилетіло, не вірять ні у що, крім помийок, читають анонімні телеграм-канали, то є прекрасною ресурсною базою для дезінформації, а ми програємо мир. Ми можемо виграти війну, але ми програємо мир. Тож як на мене, наша роль у тому числі в тому, щоб не очорняти політику як процес, не забувати, що політика — політичне право, право участі, право управляти своєю державою — це частина загальної декларації прав людини», — зазначила експертка.
Чому дипломатія не дає очікуваних результатів
Нинішні перемовини про припинення вогню не дають результатів, тому що немає умов, які змушували б сторони до ухвалення рішень, вважає Ольга Айвазовська.
Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора»
«Коли обидві сторони не виснажені на 100 %, немає умов для дипломатії, немає бажання обох сторін однаково йти на порозуміння. Якщо вам треба зійтися посередині, вижити й умерти, у вас нічого немає там. Тому в нас немає ніяких точок наближення позицій сторін української та Російської Федерації.
Щобільше, в умовному поточному треку немає України. Тому що Україна не має голосу і не має тієї ваги позицій, яка необхідна для того, щоб серйозно контраргументувати інтереси іншої сторони плюс Сполучених Штатів, які поводять себе не зовсім в треку традиційних позицій», — переконана Айвазовська.
Вона зазначає, що вивчала досвід Північної Ірландії. І там сторони вирішили піти на справжні перемовини лише тоді, коли обидві були повністю виснажені, а «кожен наступний день, наступний крок погіршував ситуацію обом сторонам настільки, що виходу із ситуації іншого, ніж іти на перемовини, не було», додає експертка.
«Чи сталися ці перемовини одразу? Ні. Я в Белфасті жила в готелі, який 34 рази зазнав терористичної атаки під час проведення таємних перемовин між представниками обох сторін. Тобто навіть у цих умовах більш радикальні групи намагалися зірвати цю історію», — розповіла голова правління громадянської мережі «Опора».
Що можуть робити дипломати в цих умовах — вигравати час; формувати альянси з тими, хто готовий підтримувати Україну та підвищити її спроможність не виснажитися завтра; робити так, щоб голос України був почутий максимально, особливо там, де його, на жаль, штучно скручують, каже Ольга Айвазовська.
На її думку, сьогодні Україна має скористатися шансом і з Європою координувати спільні заходи безпеки не як прохачі, не як жертва, а як партнери.
Відшкодування збитків і покарання агресора як червоні лінії
«Мир не може бути сталим, якщо він не є справедливим, — запевняє Ольга Айвазовська. — Тому що одна сторона не прийме його результатів і в перспективі року, трьох, десяти, двадцяти або вчинить агресію, або в той чи інший спосіб буде колапсувати. Це ми бачили після Першої світової війни, частково після Другої світової в Балканському регіоні».
Тому до червоних ліній, на думку експертки, належить і справедливе відшкодування збитків, яких зазнала Україна внаслідок російської агресії. І 300 млрд заморожених активів РФ у світі точно будуть частиною перемовин.
Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора»
«Питання полягає в тому, як ці кошти примножити і конвертувати в той стабілізаційний фонд, який допоможе Україні продовжувати війну оборонно-законно, відповідно до статуту ООН, за кошти платників податків Російської Федерації. Тому що мова йде про суверенні активи», — відзначає Айвазовська.
І другий обов’язковий елемент справедливого миру — покарання злочинців.
«Війна ніколи не закінчиться в регіоні, якщо злочинці ще й як профіт отримають контрибуції. Тому що, вибачте, частина тез про так звані мінеральні угоди (зі США. — Ред.) нагадують контрибуції. Країна, яка зазнала агресії, має всім віддати все для того, щоб хтось заспокоївся, сів за стіл переговорів і продовжував бізнес as usual», — зауважує експертка. Тому дуже важливо, щоб спецтрибунал щодо Росії був створений і запрацював.
«Уже є драфт проєкту статуту, юристи завершили свою роботу, прийняли ті чи інші рішення, уточнення щодо всіх видів імунітетів, усього, що нам заважало карати високопосадовців РФ за злочин агресії, — заявила Ольга Айвазовська. — Питання полягає в тому, що без Сполучених Штатів і без Росії нам з тими країнами ЄС і з тими країнами-членами Ради Європи, які усвідомлюють, що справедливий мир не може бути без покарання злочинців, які повернуться знову вчиняти злочин у цьому чи іншому регіоні, потрібно ставити цю червоню лінію. Про що Трамп з Путіним не домовлявся б через своїх представників чи безпосередньо, трибунал має бути заснованим, має працювати і має забезпечити сталість миру і покарання злочинців».
Відеозапис дискусії:
Джерело: Ольга Айвазовська: «Найгірший сценарій для України — грузинський»
