«Храм святого Мавіка»: як працює пересувна майстерня роти ударних дронів 25 бригади ДШВ ЗСУ

Безпілотні літальні апарати — невіддільна частина української армії та сучасної війни. Але на шляху між заводом-виробником та бойовим підрозділом мають бути фахівці, які зможуть якісно підготувати до застосування кожен безпілотник.

Військовослужбовці пересувної майстерні роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗСУ розповіли, як саме її майстри доводять БПЛА практично до рівня досконалості.

З коробки — до бою

На локації з підготовки та обслуговування FPV-дронів журналістів одразу оточила група мовчазних людей. Більшість із них у цивільному одязі, вони роздивляються, щось шепочуть один одному, а згодом йдуть у дальній темний кут кімнати.

Як виявилося, цивільний одяг — це не лише маскування. Більшість із цих хлопців — іноземні волонтери, яким не потрібна форма, та військовослужбовці-контрактники, які добровільно долучилися допомагати Збройним Силам України.

Паузу у спілкуванні, яка трошки затягнулася, перериває начальник пересувної майстерні сержант Андрій Тимощук. Він у лавах 25 бригади раніше служив у взводі вогневої підтримки. «Працював на станкових гранатометах Mk 19, АГС-17, СПГ. Вже після потрапив сюди. У цивільному житті був керівником цеху з порошкового фарбування. А це електростатика тощо», — згадує Андрій.

Каже, що завдяки цьому хобі йому відносно легко вдалося інтегруватися в процес обслуговування FPV: від отримання зі складу до передачі бойовим підрозділам.

У напівтемряві на столі лежить кілька десятків дронів. «Вони від нас їдуть безпосередньо на бойові. Але кожен підрозділ користується своєю прошивкою, літає на своїх частотах. Нюансів дуже багато, і майже кожен дрон потрібно трошки доробляти, прошивати», — пояснює Андрій.

На доопрацювання комплекту з кількох десятків FPV-дронів для одного взводу в середньому йде приблизно 6 годин.

До розмови приєднується Антон з позивним «Атом». Він каже, що навіть із заводськими виробами іноді виникають труднощі. «Можна дрон дістати з коробки та просто підготувати його під підрозділ: перепрошити, поставити Bind-фразу. Це може зайняти хвилин 10. І ще хвилин 5 облітати. Можливо, ще щось змінити з конфігурацією, і дрон готовий до застосування. А буває, що під час тестування виявляється, що він погано летить. Доводиться налаштовувати біди, фільтри. Деякі з них залишаються проблемними, тому відкладаються на тривалий термін», — жаліється Антон, який формально обіймає посаду майстра-електрика.

Йому 39 років. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Після того працював на металургійному заводі інженером-електриком. З першого дня повномасштабного російського вторгнення знов приєднався до війська. На цій посаді вже 8 місяців, а до цього був командиром відділення зенітно-ракетного взводу.

Держава, волонтери, власні кошти

Майже всі FPV-дрони, що потрапляють до майстерні, закуплені Міністерством оборони України. Вони кодифіковані, мають сертифікати якості, гарантію. Але наші співрозмовники кажуть, що для ефективного застосування БПЛА потрібно модернізувати кожні 1,5 місяця.

Для зменшення навантаження на майстерню, українські виробники безпілотників співпрацюють безпосередньо з бойовими підрозділами, які надають свої відгуки та побажання. Але іноді цього недостатньо.

«Найефективніший спосіб позбавити світ від поганців»: що мотивує іноземців іти в підрозділ БПЛА Січеславських десантників

«Виробники роблять (зміни), але вони не настільки сильно заморочуються, як ми. Тому що ми доводимо до ідеалу. Щоб люди, які працюють на позиціях, просто взяли дрон, під’єднали боєприпас, поставили плату ініціації для підриву — і вийшов», — каже керівник майстерні.

На відміну від дронів, які переважно закуповує держава, постачання комплектуючих йде за кількома каналами: їх надають виробники, волонтери або військовослужбовці закуповують самостійно.

Скільки коштує довести до розуму проблемний дрон? За словами Антона, у цьому питанні набагато важливіший час. А в грошах це може бути від 300 грн на заміну приймача до 3000 грн, якщо треба замінити відеопередавач. Тому майстерня постійно перебуває на контакті з дронарями бригади, щоб якнайшвидше вирішувати складні питання.

«Храм святого Мавіка»

Саме такий надпис зустрічає відвідувачів тієї частини майстерні, яка відповідає за налаштування, обслуговування та відновлення безпілотників від виробника DJI. Це приміщення набагато світліше, але в ньому стоїть стійкий запах припою та каніфолі.

Тут нас зустрічає Володимир на позивний «Мазур». Його формальна посада — майстер з експлуатації, фактично — керівник лабораторії РУБпАК. Тут не лише працюють, але й навчаються фахівці з різних бригад. Групи для роботи і навчання в лабораторії формуються включно на горизонтальних зв’язках.

«Люди розуміють, що у них є потреба літати, а такої лабораторії не мають. Якщо їм вчасно не пояснити, що потрібно зробити ці або ці операції, то велика ймовірність, що вони свою ж позицію здадуть ворогу. І пілотів одразу накриють КАБом або артою, або групу зашлють», — пояснює Володимир.

Друге важливе завдання — убезпечити пілота, щоб він міг керувати з бліндажа або іншого захищеного місця.

Для цього стандартні пульти апгрейдять за допомогою більш потужних зовнішніх антен. З одного боку, це дозволяє дронам літати на більші відстані, а з іншого — зробити роботу пілота безпечнішою.

Крім того, тут переробляють пульти так, щоб один девайс міг керувати різними дронами. Збільшують ємність акумуляторів, ремонтують підвіси камер тощо.

Від кухні до заводу

Потрапивши до професіоналів з налаштування дронів, ми вирішили поставити питання про збирання FPV на українських кухнях. Бо існує думка, що краще передавати військовим частинам комплектуючі, а не готовий продукт, який все одно доводиться перероблювати.

Андрій згадує, що проблеми з «кухонними» дронами дійсно існували: «Це було літо 23-го, я лише починав цим займатися. І тоді були дуже великі проблеми з пайкою, неправильно під’єднаними компонентами. Бувало таке, що камера неправильно під’єднана. Тобто люди хотіли допомогти, але нам доводилось переробляти ті дрони». Майже за два роки якість волонтерської допомоги значно покращилася.

Та й майстерня стає все більше схожою на маленький цех: самостійно виробляють ретранслятори, наземні станції, є відділ 3D-моделювання.

Чи варто бригаді масштабувати ці процеси та, наприклад, займатися збиранням дронів з компонентів? Антон вважає, що це може бути доцільно на невеликій кількості, але потреба лише однієї 25 бригади ДШВ вимірюється тисячами безпілотників на місяць.

«Навіть якщо наша бригада із цим впорається, то я не впевнений, що це зможуть зробити інші. У кожного різний досвід, знання. Хтось може з нуля зробити дрон-мрію, а хтось здатен лише налаштувати і запустити», — пояснює Антон.

«Я одразу планувала підписати контракт»: киянка «Чібі» про службу в ДШВ ЗСУ та модернізацію дронів

Щоб бойові бригади більш ефективно знищували ворога, потрібна безперервна еволюція виробників з урахуванням реального бойового досвіду. Також потрібно проводити більше досліджень та аналізувати перспективи розвитку сфери БПЛА. Це дозволить бути на крок попереду, щоб не воювати старою зброєю в теперішньому часі.

Текст: Артем Ільїн, Євгеній Жаровський

Фото Віталія Павленка