Історія питання
Коли ввели воєнний стан із забороною чоловікам призовного віку виїздити за межі країни, до Міністерства культури можна було звернутися по так званий лист сприяння до Держприкордонслужби. Цей лист не автоматичний дозвіл на перетин кордону, але разом з пакетом супровідних документів (зокрема: письмове зобов’язання повернутись у певний термін, запрошення від організаторів міжнародного заходу, наказ про відрядження та ін.) він давав можливість отримати згоду прикордонників на виїзд.
Система листів сприяння не була бездоганною: їх видавали за невизначеною процедурою в незрозумілі терміни; часто митці й медійники, уже стоячи в черзі на кордоні, ще очікували цього листа й не знали, чи вдасться отримати його вчасно; до березня 2023-го лист сприяння могли отримати чоловіки без військово-облікових документів. Крім того, в рамках закону взагалі не зазначене право Мінкульту надавати подібні листи: у постанові Кабміну № 57, що регламентує правила перетину державного кордону, Мінкульт не згаданий, як не згадана і потреба у виїзді за кордон митців і медійників під час воєнного стану. На відміну, наприклад, від спортсменів: потреба виїжджати їм під час війни на міжнародні змагання в постанові чітко прописана, як і право Міністерства молоді та спорту надавати їм супровідні листи. І це, звісно, красномовно свідчить про статус культури в політичному полі держави.
Чому ж тоді Міністерство культури надавало такі листи? Як пояснює радник міністра культури Дмитро Золотухін, це рішення було тимчасовим: «Оці згадані листи-пропозиції існують поза правовим полем. Не існує жодного документа, який регламентував би право МКСК чи будь-якого іншого відомства звертатися до ДПСУ з таким проханням під час воєнного стану. Ця форма була придумана міністром Ткаченком у 2022 році як тимчасова, до того моменту, коли процедуру врегулюють постановами КМУ. Ніхто так і не врегулював “тимчасовий захід”».
Дмитро Золотухін
Трохи цифр
То скільки митців і медійників устигли перетнути кордон за мінкультівськими листами сприяння? У відповідь на запит LB.ua Міністерство культури надало таку інформацію:
«За результатами пошуку в системі електронного документообігу МКСК за період з 24.02.2022 по 20.12.2024 за адресатом “Адміністрація Державної прикордонної служби України” зафіксовано 9481 вихідний лист».
Ми не знаємо, скільки з цих листів спрацювали, а яку частку завернули на кордоні, але майже 9,5 тис. схвалених запитів — це дуже багато. Виникає питання, чи справді всі ці 9,5 тис. запитів надійшли від персон, чия присутність за кордоном була важливою для культурної дипломатії?
Згадаймо, що подібні листи сприяння від держави видає не лише МКСК: це також Міністерство молоді та спорту, Міністерство освіти та науки, Державна служба етнополітики та свободи совісті, інші відомства. За наявною в LB.ua інформацією, лише протягом 2024 року за листами від органів держвлади кордон перетнули більше ніж 15 тисяч чоловіків; увага: з них не повернулися менше ніж 7 %.
Тож постає ще одне питання: наскільки багато серед неповерненців митців і медійників, які справді їхали на важливі міжнародні заходи? І скільки серед них тих чоловіків, які отримали листи сприяння з якихось інших причин? Розкрити цю таємницю вдалося б, якби Мінкультури вів список неповерненців й оприлюднив би його — але цього не відбувається.
За словами Дмитра Золотухіна, «за 2024 рік <...> з-за кордону не повернулися більше ніж 500 чоловіків, які виїхали за допомогою листів-пропозицій МКІП. Щодо кожного такого кейсу Національною поліцією порушено кримінальну справу за однією зі статей Кримінального кодексу України. <...> Громадяни України, які виїхали законно (за документами й листами) і не повернулися, фактично залишаються безкарними. Натомість уся відповідальність за них (у тому числі кримінальна) лежить на державних службовцях».
Міністерство культури і стратегічних комунікацій
LB.ua звернувся по роз’яснення до Національної поліції й отримав дещо інші цифри:
«Згідно з відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчими підрозділами за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України розпочато [не лише щодо працівників МКСК, а загалом] 311 кримінальних проваджень, з яких за 2022-й — 114, 2023-й — 98 і за 2024 рік – 99» (відповідь на запит ми отримали наприкінці листопада 2024 року. — LB.ua).
Отже, оскільки законних підстав надавати листи сприяння Мінкульт не має і неможливо перевірити, чи справді 9,5 тис. цих листів були обґрунтовані потребами культурного й медійного представництва за кордоном, порушені кримінальні справи не викликають подиву. Подив викликає інше: по-перше, чому кримінальні справи не зачіпають Держприкордонслужбу, яка послуговувалась нелегітимними листами; по-друге, чому протягом трьох років великої війни міністерство змушувало своїх працівників підписувати ці нелегітимні листи і не спромоглося пролобіювати законну систему, необхідну для проголошеного ним пріоритету культурної дипломатії.
Що далі
Міністерство культури пояснює, що зупинило систему видачі листів тимчасово — «до нормативно-правового врегулювання цього питання». За повідомленням його пресслужби, «міністерство ще наприкінці 2022 року ініціювало зміни, які мінімізували б використання цілей культурної дипломатії для незаконного виїзду за кордон під час воєнного стану»; проєкт змін до згаданої постанови КМУ вже існує і «перебуває на етапі міжвідомчого погодження». Скільки триватиме це погодження і чи відбудеться воно взагалі — невідомо. Чому, якщо ця проблема триває з 2022 року, Мінкульт не виносив її в публічну площину і не звертався до ЗМІ та культурної спільноти — невідомо. Кому (крім самих чиновників) піде на користь швидке рішення, яке заблокувало виїзд за кордон митцям і медійникам на невизначений термін, — невідомо.
Цифри доводять: попри окремі гучні й обурливі кейси, абсолютна більшість митців і медійників повертаються з-за кордону у встановлені терміни. А про важливість культурного представництва України за кордоном вже сказано й написано стільки, що додавати немає сенсу. Наразі ж маємо за результат велику кількість зірваних мистецьких проєктів, втрату вкладених у ці проєкти грошей донорів і партнерів, зупинку певної частини благодійних надходжень на потреби ЗСУ та гуманітарної сфери. Це постріл в ногу культурній дипломатії — прикрий і непотрібний.
Джерело: Захист державних інтересів чи постріл в ногу культурній дипломатії?
