“Український свідок” випустив відео про початок повномасштабного вторгнення, коли росіяни були на підступах до Києва. Віталій Дейнега, засновник проєкту Ukrainian Witness, показує, де ми були тоді і в яких умовах змогли себе відстояти. Це відео – про неймовірну людяність і любов до тварин, яких рятували волонтери.
“Коли почалась війна, у мене весь фейсбук гримів жартом про те, що всі тікають, але я не можу, бо у мене кіт, тому прийдеться стояти до кінця”, – починає Віталій свою розповідь по дорозі до ветеринарної лікарні в Києві. Його зустрічає Павло Люлько, ветеринар, який залишився в Києві, щоб лікувати тварин.
“Зараз доволі тяжко, тому що багато тварин брошені і багато лікарів роз’їхалося, евакуювалося з Києва… В перші два дні війни найпопулярнішим запросом по ветеринарних послугах була евтаназія. Це був якийсь кошмар. Дзвонили і просили «Нам приспати». Я втомився їх посилати у напрямку русского корабля. У людей в головах мобільності нема. Коли бачиш кадри, як евакуюють тварин з Бучі, коли вівчарку тягнуть 17 кілометрів на плечах, і коли люди не хочуть просто взяти собаку в машину і везти з собою – я думаю, що це тільки відмовки. Все лайно по відношенню до тварин всплило зараз у війні”, – розповідає Павло.
Водночас, він також розповів і кардинально інші історії, коли власники тварин в важких умовах, в підвалах і евакуаційному транспорті, боролися за життя своїх вихованців.
Далі знімальна група «Українського свідка» приїжджає у притулок «Добрі руки», який знаходиться в передмісті Києва – у Вишневому. Лінія фронту дуже близько і чутно розриви. Через це собаки знаходяться в збудженому стані і постійно гавкають.
Катя, директорка притулку, говорить: “Я до останнього дня не вірила, що це станеться. Найбільшою проблемою є відсутність співробітників, половина просто поїхали, кинули тут все”. На питання, що робити, якщо лінія фронту сунеться в цей бік, Катя просто не знає, що робити.
“У нас є в Фастівському районі притулок, який вже постраждав. Потрапив снаряд у вольєр для цуценят та підлітків, вони всі загинули. Почалася пожежа, це було в одинадцятій годин вечора, і під обстрілом пожежні служби не їхали. Дівчата були вимушені відкрити всі вольєри, щоб собаки не згоріли заживо. І вони тепер всі бігають там по полях. Сподіваюсь, що тут у нас лінія оборони пристойна, і до нас не прорвуться”, – каже Катя.
Далі директорка притулку та Віталій Дейнега їдуть у Вишневе на порятунок кота та білки, які два тижні замкнені у квартирі. Команда рятувальників, завдяки тому, що квартира на першому поверсі, демонтують решітку на вікні і рятують тварин під звуки тривоги.
Знімальна група відправляється далі до зруйнованого мосту в Ірпені. Там відбувається евакуація. Люди з собаками на руках проходять через переправу.
“Дуже важко вивозити їх, тому що тварини безпорадні. Нам всім треба їхати звідси, і їх ми не можемо кинути. Це наше все. Вони наші члени сім’ї”, – каже жителька Ірпеня.
Тут знаходиться і кінолог Ігор зі своєю бельгійською вівчаркою на ім’я Воїн. Ігор розповідає, як його службовий собака рятує людей в Ірпені. Воїн знайшов двох живих людей під завалами і навіть допоміг витягнути їх.
Антон Сененко, науковець і волонтер притулку “Добрі руки” розповідає, як стикався з випадками, коли йому та іншим волонтерам дають ключи від будинків та квартир, щоб вивезти звідти тварину до власників. Він, ризикуючи життям, евакуює тварину, і по дорозі раптом отримує повідомлення з телефонами притулків, бо люди вже не готові забрати свого вихованця. Але багато людей вивозять своїх тварин через переправу. Є й ті, які просять просто привезти їм корм, бо вони лишаються в Ірпені і доглядають тварин, яких не вивезли сусіди. І саме такі вчинки українців, які в найжахливіших обставинах залишаються людьми, надихають найбільше.
