Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Організатори події визначили мету акції так: “Підтримати 46 сміливих молодих акторів і акторок, висловити їм свою підтримку та підписати відкритий лист до міського голови Віталія Кличка з вимогою про відсторонення А.Ф. Білоуса від виконання обов’язків на час слідства”.
Варто нагадати, що все почалося ще в січні, коли Софія Сапожнік, колишня студентка університету імені Карпенка-Карого, зробила публічну заяву про домагання з боку Андрія Білоуса, який свого часу був її викладачем акторської майстерності в Університеті імені Карпенка-Карого. Після цього зі схожими заявами виступили й інші студентки, а 46 акторів і акторок висловили вимогу відсторонити Білоуса від виконання обов’язків директора та художнього керівника Молодого театру. Однак Департамент культури КМДА тоді заявив, що не знайшли підстав для звільнення, бо зробити це можна буде тільки за ухвалою суду, а поліція про відкриття справи не повідомляла.
Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Це спричинило обурення в мистецькій спільноті. В інтернеті запустили флешмоб #НеМовчи, і, відповідно, анонсували акцію “підтримую 46”.
Якщо ініціаторки побоювалися щодо малої явки, то марно: з самого ранку біля входу до Молодого театру і далі вниз по тротуару на вулиці Прорізній стояло, на око, понад 300 молодих людей, переважно – студенток і студентів творчих вишів. Скандували: “Чому держава толерує злочин?”, “46, не мовчи”, “Білоуса – до закону”, “Театр без насилля”, “Стоп культурі насильства”, “Жінка – не реквізит”, “Театр – це про безпеку”, “Ні домаганням”, “Нас більше, ніж 46”, “Білоус – чорт!” Плакати складали окремий метатекст: “Голос митця має звучати, а не тремтіти”, “Молодий кричить – я його чую”, “Роль жертви не за сценарієм!”, “За кулісами не сховати правду”, “Театр – це храм мистецтва, а не Києво-Печерська лавра”, “Чортиняку на гілляку”. Одна з демонстранток прийшла з немовлям, яке мирно проспало більшу частину події. Важливо, що молодь підтримали старші митці: акторка Римма Зюбіна, кінорежисерка й драматургиня Наталія Ворожбит, кінорежисерка Ірина Цілик, засновник “Театру драматургів” Максим Курочкін, актор Олександр Яцентюк, акторка та директорка Театру на лівому березі Олеся Жураківська, композитор та співзасновник Opera Aperta Ілля Розумейко, театральна менеджерка Ольга Дятел, директорка Open Opera Ukraine Анна Гадецька та ін.
Римма Зюбіна(ліворуч)
Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Акція за відсторонення Андрія Білоуса
Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Ближче до 11-ї ранку демонстрація рушила під КМДА, де мітинг продовжився. Ситуація загострилася, коли на сходи перед будівлею вибігла напівоголена активістка руху “Фемен”, яку поліцейські майже одразу затримали й відвели у фойє КМДА. Це не сподобалося мітингарям, що посунули до дверей з криками “Відпустіть!” Частина чоловіків роздяглися до пояса. Зрештою, обійшлося без ескалації; активістку відпустили із попередженням про порушення, без додаткових санкцій.
Акція біля КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
Вже через пару годин після завершення акції стали очевидні наслідки такої, як хтось зазначив у коментарях на Фейсбуці, “копнякової демократії”: в КМДА раптом знайшли підстави для відсторонення Андрія Білоуса з посади директора й художнього керівника Молодого театру, а поліція Києва зробила повідомлення про відкрите кримінальне провадження.
Це гарний результат. Але далеко не перемога. Бо прецедент Білоуса –тільки верхівка. За останній місяць у інфосфері з’явилися десятки свідчень щодо атмосфери в інших театрах і вишах. Все до болю знайоме – домагання, харасмент, звинувачення жертв насильства, а не тих, хто насильство чинив. Тож справа не тільки в конкретних персоналіях, а в глибоко патріархальних традиціях, успадкованих ще від СРСР і Росії.
Акція біля КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
На акції біля будівлі КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
Я в другій половині 1990-х теж учився у Карпенка-Карого. Особисто мені скаржитися нема на що. Але були моменти, на які я тоді не звертав увагу, а тепер вони постають в зовсім іншому світлі.
В першу чергу – ставлення до дівчат. Наприклад: здаємо іспит з теорії драми, приймає дуже поважна пані, онука Амвросія Бучми. Відповідає хлопець, все знає, отримує 5. Відповідає дівчина, так само якісно – отримує 4. Перевіряючи наші курсові, пані професорка характеризувала їх у вкрай зневажливому тоні. При подальшому розборі виявилося, що недоліки там аж ніяк не катастрофічні і точно на таке ставлення не заслуговують. Загалом, залякувати студенток і студентів вважалося серед деяких викладачів(-ок) хорошим тоном.
Акція біля театру за відсторонення Андрія Білоуса
Ще характерніша картинка: вересень, вступні іспити, авдиторія, повнісінька абітурієнток акторського відділення. Дівчата вдягнені в найкраще, схвильовані. Нарешті з’являється набурмосений дядько і з погано прихованою відразою командує: “Давай, пішли”. Жене їх як стадо.
Оця зашкарубла система не змінилася: тиснути й принижувати, аби досягти кращого результату. Байдуже, скільки життів зламаєш і чи буде той результат узагалі. Викладач або режисер як “Майстер” з пафосної великої літери, як “божество” – цілком собі, повторюся, радянська практика, коли начальники в культурі були вище моралі, бо мали індульгенцію від партії. І жінки – завжди нижча каста, головна чеснота якої – послух. Саме тому ескапада активістки “Фемен” мені здається доречною: дівчина в патріархальних спільнотах – це завжди об’єкт, вона завжди гола, незахищена, зведена до тіла й не більше.
Так, часи Білоуса в театрі і у викладанні, з великою імовірністю, скінчилися. Але це тільки початок шляху – роботи попереду дуже багато, і вона не завершиться разом з війною.
Акція біля КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
***
Режисерка Ірина Цілик є однією з активних учасниць руху #НеМовчи. Під час акції вона погодилася відповісти на кілька запитань:
Ірино, чому ти зараз тут?
Знаєш, буквально сьогодні вранці я побачила в мережі коментар однієї людини з літературної спільноти, яка написала, як її дістала вся ця театральна метушня, що це явна маніпуляція, що, мовляв, у часи такої жорстокої війни, не можна витрачати час на те, що когось там вчепили за якесь там місце. Але з толерування таких випадків відкриваються двері до значно більшого насильства.
Замовчувані роками брудні історії для багатьох людей в нашому суспільстві досі вважаються чимось не дуже то й серйозним: ну, подумаєш, когось зачепили словом, жестом, рухом. Але якщо толеруватимемо подібні речі, то не зможемо рости як суспільство. За що ми взагалі боремося, починаючи з Майдану? За нашу гідність на різних рівнях. І тому я прийшла сьогодні підтримати акторок і загалом всіх нас з української мистецької спільноти, тому що історій багато, вони висять в повітрі. Ми їх часто переповідаємо одне одному в залаштунках, але настав час говорити вголос і карати тих, хто почувався цілком безпечно в своїй безкарності.
Акція біля КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
Чи тобі і твоїм близьким доводилося стикатися з домаганнями особисто?
В юності багато було всякого. Не в Карпенка-Карого. Але траплялися ситуації, коли люди, від яких я залежала, дозволяли собі зайве. Тільки сьогодні у мене розпакувалась у пам’яті історія, про яку я геть забула – як хірург, що мав робити мені операцію, дозволяв собі масні жарти і його руки лізли туди, куди не мали лізти. Я посоромилась написати на нього скаргу. Мені було 21, я хотіла, щоб операція пройшла належним чином. Але зараз, як доросла жінка, як мама, просто як людина, яка навчилася відстоювати свою гідність, я розумію, що це абсолютна дичина.
Як ти думаєш, у нас колись запрацює інститут репутації?
Ми поступово рухаємося в цьому напрямку, бо це стосується всього, що відбувається з Україною сьогодні. Я думаю, що за останні 10-20 років ми багато чого пропрацювали по-новому. Результати ще недостатні, але вони є. І ми нарешті вчимося не мовчати тоді, коли кривдять нас і тих, хто поруч. Дуже важливо відстоювати не тільки власні історії, а й інших людей, яким часто бракує сміливості постояти за себе.
Акція біля КМДА за відсторонення Андрія Білоуса
Джерело: “46, не мовчи”: київська акція проти харасменту в театрі та освіті
