Театри в тилу
Національний театр імені Марії Заньковецької (Львів)
У січні-лютому Львівський драматичний театр імені Марії Заньковецької планує випустити аж три прем’єри. Першою 11 і 12 січня презентують на великій сцені виставу «Сірано де Бержерак» за п’єсою французького поета Едмона Ростана. Над нею працює головний режисер Давид Петросян.
Це буде перший «Сірано» на сцені театру, хоча ще його корифей Борис Романицький просив Максима Рильського перекласти твір українською, щоб поставити його. Зустріч із Сірано — це дуель із часопростором, пишуть на сайті театру: «У кінці століття ХІХ Едмон Ростан дивився не на сучасників. Тому створив героя на всі часи. І нам сьогодні потрібна дуже його сила — йти до мети тернистими шляхами. Запалювати світ правдивими словами. І не тратити сміливості відстоювати власну гідність». Сценографію та костюми створює Даниїла Колот, пластичне рішення — Ольга Голдіс, балетмейстер — Олексій Бусько. Головні ролі гратимуть Юрій Хвостенко, Тамарі Ґорґішелі, Ярослав Дерпак, Андрій Козак, Олег Сікиринський, Василь Коржук.
Прем’єра “Сірано де Бержерак” запланована на 11 і 12 січня
21 і 22 січня на сцені «Стрих» запланували прем’єру «Дещо дивне сталося зі мною». Її репетирує за власною п’єсою кінорежисер Дмитро Сухолиткий-Собчук, відомий усім за фільмом «Памфір». Це його дебют у театрі. Над художнім рішенням працює Юлія Заулична. Виконавцями головних ролей будуть Римма Зюбіна, Олена Хохлаткіна та Олександр Норчук. Вистава є частиною проєкту Сухолиткого-Собчука, що має кілька етапів: після театральної постановки режисер працюватиме над повнометражним фільмом за цим текстом.
Третьою зимовою прем’єрою Театру Заньковецької буде «Чума» на Камерній сцені за п’єсою сучасних українських драматургинь Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової (текст створили в рамках ІІ Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України). Це іронічно-музична історія, жанр якої авторки визначили як «мюзикл, на який не вистачило ресурсів». Місцем дії п’є Англія XVII століття, проте закладені сенси та проблематика суголосні реаліям сучасної України.
На сайті театру зазначають: «Герої — нарід англійський зубожілий: наївна дурашка Поллі Пенні, морячок часів Реставрації Стюартів Джосеф Гейл та інші шукачі, п’яниці, повії, лудомани. Й історія ця наша про кохання під час чуми. Будуть клятви та прокльони, пристрасні цілунки під музику старої мандоліни у просторі склепінь із дерева трактиру “Бородата качка”». Над постановкою працює Вероніка Літкевич, сценографію та костюми створює Анна Шкрогаль. У головних ролях — Юрій Радіонов, Григорій Бакланов, Шорена Шонія, Анна Ярмоленко, Оксана Цимбаліст, Інна Калинюк. Передпрем’єрний показ відбувся 8 грудня 2024 року, а прем’єрні дні заплановані на 15 та 16 лютого.
Чума — третя зимова прем’єра Театру Заньковецької
Львівська опера
Львівський національний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької наприкінці лютого (чи на початку весни) презентуватиме балет «Соляріс» на музику й лібрето сучасного українського композитора Олександра Родіна за мотивами роману фантаста Станіслава Лема. Серед постановчої групи — балетмейстер Владислав Детюченко, сценографка і художниця костюмів Світлана Рейніш і режисер Василь Вовкун. «Соляріс» стане продовженням одного з напрямків програми розвитку театру «Український прорив» Василя Вовкуна. Мета програми — реалізувати на українській сцені амбітні й актуальні музичні проєкти, запрошувати до співпраці світових зірок, втілювати яскраві тенденції сучасного світового оперного й балетного мистецтва. У межах цієї програми в театрі вже відбулися премʼєри таких постановок: фолк-опери-балету «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича, опери «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера та ін.
Коли цвіте папороть
Театр Лесі (Львів)
Команда Львівського академічного театру імені Лесі Українки готує в лютому шоу про любов. Назву поки не афішували, але відомо, що над постановкою працює режисер Владислав Білоненко, який дебютував у 2023 році з виставою «Клуб “Зневіра”» (потрапила у фінал шостого Фестивалю-премії ГРА і отримала одну нагороду). А також драматургиня Оксана Данчук, яка була авторкою вистави «146 зірок, видимих неозброєним оком» (лауреатка п’ятої ГРИ).
Вистава «Клуб “Зневіра”»
Франківський драмтеатр
15 січня на «Сцені-цех» Національного театру імені Івана Франка у Франківську запланована прем’єра вистави «Біла тінь» за мотивами п’єси Карела Чапека «Біла пошесть». На сайті театру пишуть, що перед Другою світовою війною люди, як і тепер, не вірили, що війна може увірватися в їхній дім: «Така наївна віра, небажання брати відповідальність за власний вибір і страх змін роблять людей уразливими. Сюжет п’єси розкриває боротьбу за владу і честь, у якій протистоять великі цінності».
Творцям було важливо не лише переосмислити текст, а й порівняти його із сучасними реаліями, тож у виставі збережені ключові персонажі — Маршал, його донька, лікар Гален та інші, але з’явиться і новий — Біла Леді, «око вистави», що символізує хворобу і буде втручатися в перебіг подій. Форма постановки імерсивна, глядачі стануть співучасниками дії, яка відбуватиметься одночасно в кількох просторах театру. Головний меседж вистави — емоції не повинні затьмарювати голос розуму, адже саме Людина, її вибір і відповідальність залишаються в центрі будь-якого конфлікту. Режисерка, авторка ідеї, хореографка — Ольга Семьошкіна, сценограф, автор ідеї — Андрій Фішер, художниця костюмів — Таїсія Карась, музичне рішення — Надія Левченко.
Репетиція вистави “Біла тінь”
Рівненський музично-драматичний театр
25 і 26 січня на сцені Рівненського академічного музично-драматичного театру харківська режисерка Ольга Турутя-Прасолова презентуватиме своє прочитання «Лісової пісні» Лесі Українки. Вона є також художницею вистави, спільно зі Станіславом Лозовським створює музичне оформлення, а над пластичним рішенням працює Дарина Гриценюк. Лукаша гратиме Ярослав Чевелюк, Мавку — Юлія Ганущак. Це буде історія не про перше нещасливе кохання, як зазвичай трактують твір, а про те, що людина часто не здатна оцінити скарб, на який натрапила. Це вистава про нашу неспроможність гармонійного співіснування не лише з природою, а й між собою і зі самими собою.
У Рівному покажуть “Лісову пісню” харківської режисерки Ольги Туруті-Просолової
Театри на лінії фронту
Херсонський театр імені Миколи Куліша
Попри постійні обстріли й максимальну наближеність до лінії фронту, Херсонський академічний музично-драматичний театр працює на кількох майданчиках і в різних містах: у рідному місті в укритті, у театрах Миколаєва й Києва. За останні пів року в Херсоні театр випустив шість музично-терапевтичних програм для містян, а перед самим новим роком відбулася прем’єра моновистави «Одноденний герой» за п’єсою Володимира Туки «П’єса 22, або Шлях героя». Це документальна історія про херсонця-ветерана, який став свідком окупації, згодом пішов захищати країну в лавах ЗСУ й отримав поранення (грає сам автор, пʼєса створена в межах проєкту «Театр Ветеранів»).
“Одноденний герой” за п’єсою Володимира Туки, грає сам автор
На сцені Миколаївського академічного художнього театру херсонці недавно презентували виставу «Молочайник» сучасної драматургині Оксани Гриценко (за фінансової підтримки УКФ), а в Києві – «На трьох» спільно зі столичним Центром імені Івана Козловського. Узимку 2025 року театр планує (як тільки знайде фінансування) поставити виставу за п’єсою херсонської авторки Олени Маляренко. За текстом цієї письменниці та драматургині у 2023 році театр випустив виставу «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже».
“Буде тобі, враже так, як відьма скаже”
Сумський театр драми і музичної комедії
Попри обмеження в роботі, зумовлені безпосередньою близькістю Сум до кордону з Росією, що цілодобово тероризує регіон, Сумський національний театр драми і музичної комедії імені Михайла Щепкіна продовжує працювати. І не випадково виводить на сцену сучасну українську драматургію та основоположні твори класиків, усвідомлюючи, що українська культура, і театральне мистецтво як її складник, є однією з цілей знищення. Тож у лютому команда театру запланувала прем’єру вистави «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Автором інсценізації та постановником є молодий режисер Дмитро Некрасов. Він планує адаптувати класичний матеріал до сучасності, але зберегти при цьому авторську концепцію, структуру та ідейно-тематичну наповненість.
Над пластичним рішенням працює Ольга Семьошкіна, над музичним – композитор Євген Золотухін, над художнім – Андрій Романченко. Головні ролі виконуватимуть: Іван – Сергій Самарський, Роман Козак, Сергій Пересунько; Марічка – Крістіна Зограбян, Дарія Некрасова; Палаґна – Катерина Саченко, Світлана Кулик. Також театр продовжує активно гастролювати країною і у січні в Києві показуватиме «Ніч перед Різдвом», а в лютому – «Птах на горищі» та «Украдене щастя».
Фото з репетиції
Луганський академічний український музично-драматичний театр
Луганський музично-драматичний театр був двічі переміщений: у 2014 році з Луганська до Сіверськодонецька, у 2022-му з Сіверськодонецька до Сум. Зараз театр працює на базі Сумського національного театру ім. М. Щепкіна. Через цілодобові обстріли та повітряні тривоги у Сумській області, колектив в основному грає вистави на камерних майданчиках та на сцені в укритті. 18 і 19 січня він планує випустити премʼєру детектива «Ножиці» німецького драматурга Пола Портнера. Над постановкою працює Роман Козак – режисер і актор Сумського театру, вистави якого неодноразово були відмічені театральними нагородами, зокрема його “Пер Гюнт” став лауреатом у номінації “Найкраща драматична вистава” ІІІ Фестивалю-Премії ГРА. За задумом режисера, “Ножиці” нададуть можливість глядачам стати учасниками театрального дійства.
“Ножиці”. Репетиція
Театр “Нафта” (Харків)
Наприкінці лютого 2025 року харківський незалежний альтернативний театр «Нафта» презентує виставу про екоцид, спричинений російською війною проти України. Режисерка вистави — Ніна Хижна, над створенням текстової основи працює драматургиня зі Львова Любов Ільницька. Актори: Артем Вусик (торік став лауреатом премії ім. Леся Курбаса та Фестивалю-Премії ГРА), Олена Баженова, Денис Ломакін, Ніна Хижна. Над музикою працює композитор Нік Акорн. Постановку готують за методом Devised Theatre (сценарій створюють через імпровізацію виконавців. – Ред.). У роботі поєднані документальні історії, факти, особисті досвіди перформерів та перформерок, політичні меседжі та елементи фікції. Команда вже місяць працює над створенням вистави; зокрема, колектив їздив із дослідженням до визволеного міста Ізюм Харківської області, щоб особисто засвідчити зміни в ландшафтах і навколишньому середовищі. Художнє оформлення вистави створює Даша Чечушкова, воно складатиметься з мобільної конструкції зі сміття та декорацій, створених методом апсайклінгу з використанням списаних елементів із репертуарних вистав театру.
Фото з поїздки в Ізюм
Харківський театр ляльок
Оскільки влада заборонила харківським державним театрам показувати вистави у власних приміщеннях, колектив Харківського академічного театру ляльок ім. В. Афанасьєва планує у січні продовжувати співпрацю з Культурним кластером “Краків” у Києві. Починаючи з жовтня 2024-го він показує вистави у цьому театральному просторі. Наприкінці грудня харківʼяни грали там воєнні постановки “Вертеп” (спільний проєкт Харківського та Львівського театрів ляльок) і “Вертеп. Війна. Вірші” за творами Сергія Жадана.
“Вертеп. Війна. Вірші” за творами Сергія Жадана
18 січня знову привезуть одну з останніх премʼєр: “Калинову сопілку” за мотивами повісті Оксани Забужко ”Казка про калинову сопілку” та віршами Діни Чмуж. Також театр продовжує багато їздити по харківській області, грати вистави для дітей на деокупованих територіях у співпраці з благодійними фондами.
“Калинова сопілка” за мотивами повісті Оксани Забужко ”Казка про калинову сопілку” та віршами Діни Чмуж
З фінансуванням театру ситуація дуже погана. Харківська обладміністрація виділяє 23% від необхідної суми на зарплати; у 2024-му її виплачували до вересня, потім зовсім припинили виплати. У листопаді-грудні спілка митців театру ляльок УНІМА-УКРАЇНА провела масштабну акцію в підтримку Харківського театру ляльок: багато українських театрів ляльок зіграли по одній виставі, гроші з показів яких перерахували на рахунок харківських колег. Це стало для них величезною підтримкою і дозволило частково погасити борг, щоб запустити в театрі опалення.
Колектив наразі не може подаватися на грантову підтримку, бо театр як інституція вже півтора роки знаходиться у стадії ліквідації. Облрада почала процес реструктуризації (зміна статусу з комунального підприємства на комунальний заклад) і, за словами працівників театру, навмисно не закінчує його: на кожному засіданні депутати пропускають це питання і не підписують рішення про зміну статусу театру. Через це театр не може подавати заявки на будь-який грант: у 2024 році режисер Андрій Май подав на грант УКФ проєкт, де Харківський театр ляльок мав виступити як партнер, та проєкт відхилили, аргументуючи це тим, що заклад знаходиться у статусі ліквідації.
Театр Квітки (Харків)
Ситуація у Харківському академічному драматичному театрі, який від листопада 2024 року офіційно перейменували на честь Григорія Квітки-Основʼяненка, так само складна, але театр продовжує працювати. У грудні 2024 року колектив не отримав зарплату та гроші на оплату комунальних послуг. Через вищезгадану заборону, театр працює на орендованих майданчиках. Торік театр випустив вісім премʼєр, їздив на гастролі, виграв грант від УКФ (на проєкт «Театр Квітки — народження нового культурного бренду»). Опалення, на щастя, в театрі є, але заборгованість складає понад 1 млн. грн. У 2025 році режисер Сергій Москаленко планує поставити “Кодекс честі” за твором французької сучасної письменниці та драматургині Ясміни Рези, “На полі крові” Лесі Українки та “Любо-дорого” М. Берекʼє-Мартінʼє. Режисер Володимир Джура здійснить постановку “Сватання на Гончарівці” Григорія Квітки-Основʼяненка, а Володимир Давиденко поставить “Юлія Цезаря” Шекспіра та “Повернення” Ремарка. Точні дати премʼєр поки не анонсували.
Чинна афіша театру
Театр “Березіль” (Харків)
Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка “Березіль” у січні готує до випуску новорічний детектив для сімейного перегляду «Пригоди Джоні Дорсета» за мотивами оповідання О’Генрі «Вождь червоношкірих». Творці вистави обіцяють, що ця історія про викрадення 12-річного сина багатія двома «шляхетними злодіями» подарує 70 хвилин захоплюючої подорожі у світ мрій та фантазій дітям та їхнім батькам.
«Пригоди Джоні Дорсета»
Режисер вистави – Степан Пасічник, його постановка “Нехай щастить” торік стала лауреаткою Фестивалю-Премії ГРА. Слід зауважити, що з грудня колектив “Березоля”, як і колеги з Театру Квітки, працюють без зарплати. Також через борги за комунальні послуги в приміщенні досі не увімкнули опалення і, мабуть, цьогоріч вже не увімкнуть, бо з системи теплопостачання злили воду. Театр грає вистави на маленьких підвальних майданчиках, які орендує за власні кошти, тому можливості заробити на погашення боргу немає. При всьому цьому, за словами працівників, становище “Березоля” у порівнянні з іншими театрами Харкова, що фінансуються з обласного бюджету, можна вважати найкращим: затримка по зарплаті лише (!) місяць, колектив має можливість подавати заявки на грантові проєкти. Торік театр реалізував три гранти, нові на 2025 рік вже в розробці. Крім того театр активно гастролює і залучає спонсорську допомогу.
Джерело: Українські театри: зимові премʼєри та їхня відсутність
