Тактика «малих піхотних трупів» та штурмові тачанки: гендиректор компанії — пілот FPV розповів про тактику ворога

Роману 49 років. Він пілот одного з екіпажів FPV-дронів батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. До широкомасштабного вторгнення рф — генеральний директор однієї з провідних компаній з постачання сільськогосподарської техніки до України.

АрміяInform розпитала Романа про те, як екіпажу FPV-дронів вдається гасити малі штурмові групи росіян на Покровському напрямку, скільки воєнних цілей ворога знищують наші захисники за один день бойового чергування, що найважче у роботі операторів та чому гендиректор великої компанії став простим пілотом FPV?

Знищуємо все, що бачимо…

«Чергування розпочинається рано-вранці. Вночі виїжджаємо на позиції, міняємо хлопців, розбір та постановка завдань і далі важка, як ми називаємо, операційна робота. Робоче місце екіпаж облаштовує під землею, адже росіяни не шкодують ані сил, ані засобів, щоб знайти та знищити наших пілотів.

В ідеалі — спочатку проводиться розвідка переднього краю противника, визначаються місця розміщення ворожих сил та засобів. Передаються координати пріоритетних цілей.

Ми — пілоти FPV-дронів, швидко виконуємо бойові завдання. Цілі різні: це жива сила, бліндажі, якісь укриття, озброєння та військова техніка. Словом, знищуємо все, що бачимо. Наша робота проста — вбивати окупантів, робити все, щоб їх ставало менше.

Працюємо вдень та вночі переважно на відстані до 5-6 км в глибину бойових порядків противника. Можемо і на 20 км залітати, залежно від технічної складової дронів. Зазвичай по живій силі противника використовуємо осколкові снаряди, по іншим цілям фугасні скиди. Все залежить від бойового завдання та характеристики цілей, які треба уразити. Дрон може нести до 3,5 кг вибухівки, бувало прикріпляли та важчу бойову частину.

Окупанти використовують самохідні тачанки під час штурму

На Покровському напрямку рашисти використовують тактику «малих піхотних трупів». Роман розповідає: російські штурмовики заходять невеликими групами, по 5-6 осіб, стараються наступати на наші позиції, йдуть в посадки, прощупують слабкі місця в обороні, але зазнають втрат. Ми їх ліквідовуємо, це, звісно ж, не зупиняє ворога, він далі відправляє наступну штурмову групу, яка наступає вже по тілах «своїх товаришів».

Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform

Подекуди кацапи висуваються штурмувати на броньованих машинах, але останнім часом використовують і мотоцикли, і баггі та навіть якісь самохідні «тачанки». Тут вони зосереджують групи з 10-12 людьми. Практично завжди працює ворожий РЕБ, який противник встановлює на свої транспортні засоби, але ми стараємось швидко змінювати частоти та завдавати вогневого ураження.

рашисти доволі ефективно налаштували роботу окопних РЕБів і не завжди вдається уразити цілі. Але працюємо. З власного досвіду скажу так: зараз подекуди використовуємо в роботі навіть ті частоти, на яких літали всі дрони рік тому. Тоді ворог почав їх активно давити, що змусило в результаті екіпажі FPV перейти на інші частоти.

Що цікаво: у нас втрати з управління дронами за тими, скажемо так, «давніми» частотами менші, ніж у решти. Може про них забули, але це факт.

Тільки за один день знищуємо понад 100 рашистів

Яка логіка в рашистів? Першими йдуть ті, кого не шкода. Далі по трупах підтягуються вже більш професійні військові рф, які мають закріпитися на місцевості. Бували такі дні, коли «м’ясні навали» росіян йшли без зупинки. І ми просто банально не встигали їх всіх знищувати.

Екіпажі FPV-дронів батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59 бригади лише за один день роботи на визначеній ділянці відповідальності на Покровському напрямку знищують понад 100 окупантів. І це підтверджені дані.

Більш ніж половину рашистів відразу ліквідовуємо, решта — важкі поранення. росіяни не жаліють своїх, ніхто поранених не забирає з поля бою.

Плюс десь ще 15-20 окупантів, які ми не можемо чітко встановити: вбиті вони чи поранені. Бо серед рашистських трупів взагалі важко визначити, що з ними там. Одне суцільне м’ясо та розірвані тіла кругом. Та й немає часу це робити. Завдань багато, адже малі піхотні групи й далі лізуть. От так, в такому режимі і працюємо. Сказати, що втомлюємось, це нічого не сказати.

Якщо порахувати втрати росіян за тиждень, то тільки на нашій ділянці роботи ворог втрачає цілу батальйонно-тактичну групу. Чи багато це? Думаю так.

Працюємо три-чотири дні на бойовому чергуванні, потім нас змінюють.

Чи важко стати пілотом FPV-дрона

Потрібно велике бажання навчитися. І постійні тренування. Не всім одразу вдається керувати FPV. Треба навчитися бути невід’ємною частиною команди: шукати цілі, фіксувати влучання та допомагати оператору орієнтуватися у просторі. Але найважливіше — це досвід пілотування та ураження цілей. Важко керувати дроном за поганих погодних умов, наприклад, у дощ або сніг. Електроніка може вийти з ладу.

Мені через пів року вже 50. Пам’ятаю: відібрали 6 осіб на курси з пілотування дронами. Навчання успішно пройшли лише дві людини та отримали сертифікати. Головне — це практика, треба постійно тренуватися управляти FPV. Досконало знати технічну складову, вміти ремонтувати дрони за необхідністю. Де треба перелаштувати самому деталі. Деколи дрони, які надходять до нас потребують перевірки, не завжди вони є технічно справними на 100 %.

Знову ж таки, вся потрібна інформація є в Інтернеті, все доступно.

Ще дуже важливий момент — це нормальна робоча атмосфера в колективі. Екіпаж складається з пілота, навідника та інженера, який готує бойову частину, заряджає дрони боєкомплектом.

Я тут, у ЗСУ, все просто!

Роман — успішний бізнесмен з Одеської області. Генеральний директор однієї з провідних компаній з постачання сільськогосподарської техніки до України. Його підприємство доставляло сільськогосподарську техніку та обладнання для точного землеробства зі США, Канади, Франції для українських аграріїв. Як для невеликих компаній, так і для холдингів, які входять в топ-5 провідних агрокомпаній нашої країни.

«Коли росія розпочала широкомасштабний наступ на Україну, я зрозумів, що треба йти до війська та зі зброєю у руках захищати нашу державу. Але перед тим, як піти в армію, треба було реалізувати та успішно закрити усі багатомільйонні контракти з нашими партнерами та виконати юридично усі зобов’язання.

Розповім вам одну історію. Ніч 24 лютого 2022 року. Білорусько-український кордон на Чернігівщині. Колони російської техніки уже там і здійснюють вторгнення на територію України. А у нас там закордонної техніки на 4 млн доларів по контракту стоїть. Досі не розумію як, але нам вдалося цю техніку доставити до Литви, а потім, звісно ж, до України.

Спочатку я хотів піти в танковий підрозділ до свого товариша, який першим з нашого підприємства мобілізувався. Але в них тоді по штату все було забито.

Далі познайомився з хлопцями з 59 бригади. Кажу: „я до вас хочу“. Вони мені: „поки що ні, чекайте, покличемо вас. А зараз поки фінансово допоможіть підрозділам бригади“. І от, через деякий час, це вже було у 2023 році, мені телефонують: „створюємо новий батальйон, будемо воювати на БПЛА, приїжджайте!“

Потрапив в Навчальний центр, спочатку вчився на „Мавіках“, працював на них 2 місяці. Далі перейшов на FPV.

Мотивація в мене проста: треба йти захищати свою країну, свою домівку, свою сім’ю. Та знищувати росіян, які прийшли вбивати українців.

росія цілеспрямовано хоче знищити український народ. Не захопити якісь економічні чи людські ресурси, а саме знищити українців як народ або зробити так, щоб з території України виїхало якомога більше людей. Тому я тут, у ЗСУ, все просто!»