Біля входу в музей «Золоті ворота» зараз стоїть скринька з ключами. Збір ключів оголосило мистецьке об’єднання «12» (до речі, цей збір досі триває, тому можете пошукати свої старі ключі). Кілька тисяч ключів від домівок містян об’єднають у формі великого ключа під назвою «Ключ Києва». До сучасних ключів додадуть ті, які архітектор Микола Кислий збирав у 2000-х роках, а також ключі із 60-х років, які збирали ще його попередники.
Заготівля для інсталяції зараз стоїть на Оболоні в приймальні голови ГО «Почайна» й авторки ідеї Анабелли Моріної. Там щодня (і вихідними також) команда мистецького об’єднання плете «Ключ Києва», і так триває вже три тижні.
Поряд із заготівлею висить перший ескіз «Ключа…», а ще трохи далі лежать скрині та сумки, повні ключів. А ще – нерозпакована велика коробка, яку Моріна знайшла в майстерні Миколи Кислого неподалік від Золотих воріт.
Головна дизайнерка інсталяції Юлія Абрамова та менеджерка проєкту Ганна Керман нанизують ключі на дріт, який закріплюють на заготівлі. «Каркас для ключа створив скульптор Юрій Антонов, він його зварив з арматури, труб, сітки та дротів, – розповідає Юлія Абрамова. – Також для ключа ми зробили підпору. Загальна висота самого ключа – два метри десять сантиметрів, а з підставкою – два метри сімдесят сантиметрів. Ширина ключа – близько метра».
Крім інсталяції ключа біля Золотих воріт, а коробі від пам’ятника Ярославу Мудрому хочуть зробити великий банер, де київського князя зобразили на кріслі колісному. Так привертають увагу до проблеми інклюзивності в міському просторі (спойлер: і це не єдина проблема, до якої планують привертати увагу). Запитуємо в команди проєкту, як «Ключ Києва» може допомогти мешканцям відновити свою владу в місті.
«Ключ Києва» міг з’явитися ще два десятиліття тому
«Ключ Києва» міг з’явитися в місті ще на початку 2000-х років. Утім, архітектор Микола Кислий, який збирав ключі містян, так і не отримав дозволу від міської влади. [Архітектор, зокрема, спроєктував пам’ятник Михайлу Грушевському на розі Володимирської та бульвару Шевченка разом зі скульптором Володимиром Чепеликом].
Микола Кислий помер у 2010 році, а у 2018 році почали розбирати речі з його майстерні, розташованої біля Золотих воріт. Оголошення на фейсбуці побачила авторка ідеї проєкту «Ключ Києва» Анабелла Моріна. Разом із повними сумками та скринями ключів Моріна знайшла фото й креслення архітектора.
Кислий планував розташувати «Ключ Києва» біля залізничного вокзалу. Це мала бути велика бетонна будівля, куди інтегрували би ключі – доволі фінансово затратний проєкт.
До того ж з’ясувалося, що архітектор був не першим, хто почав збирати ключі – невідомі почали їх збирати ще в 60-х роках минулого століття, зазначає Анабелла Моріна, яка вирішила продовжити справу Кислого та його попередників.
У 2021 році Моріна почала збирати ключі на Поштовій площі, де так і не створили музей. Щодо конструкції «Ключа Києва» консультувалася з фахівцями: вони пропонували або залити ключі епоксидною смолою у відповідній формі, або зварити ключі одне з одним. Обидва проєкти потребували чимало фінансових вкладень. Крім того, для другого проєкту тисячі ключів довелося би сортувати залежно від матеріалу, з якого вони виготовлені.
Далі створення «Ключа Києва» відклали – спочатку через пандемію коронавірусу, потім – через повномасштабну війну. До ідеї Моріна повернулася після Ідеятону «Культурний вікенд» від Urban Space 500 і ГО «Простір 500», яку фінансує Goethe-Institut. Там сформувалася команда мистецького об’єднання «12», яка зараз реалізує проєкт. Команда намагалася сконтактувати із сином Миколи Кислого, Артемом (у майстерні архітектора знайшли візитівку), але відповіді не отримала.
Які ключі потрібні для інсталяції (якщо коротко – будь-які)
Ключів у невеликій кімнаті настільки багато, що немає сенсу навіть питати, чи їх колись рахували. Конструкція виглядає доволі важкою навіть у напівзібраному стані: щоби довезти «Ключ Києва» з Оболоні до Золотих воріт, уже замовили вантажівку.
Ключі для інсталяції мають прямокутні, круглі та взагалі асиметричні ручки, типові й вигадливі леза під замок. Більшості з них уже кілька десятиліть, але є і сучасні ключі. Багато залізних, проте є і з пластиковою верхівкою. Хтось приносив ключі від комори, хтось – від колишньої домівки. «Був, наприклад, ключ із мотузочкою для шиї – видно, що дитина носила. Певно, тут є і багато ключів архітекторів, які приносили їх Миколі Кислому», – коментує Аннабелла Моріна.
Зараз команда продовжує шукати ключі, які вплітатимуть в артоб’єкт. Їх можна або залишити в скриньці біля Золотих воріт, або надіслати на 49 відділення «Нової пошти» (Анабеллі Моріній). «Ми віддаємо ключі, які означають домівку кожного, і робимо загальну домівку», – каже Моріна. Шукають і волонтерів, які допомогли би зі створенням інсталяції (для цього можна написати на сторінку проєкту).
«Ключ Києва» продовжать створювати й після його встановлення біля Золотих воріт – кияни зможуть підв’язати свій ключ самостійно, розраховують у команді. Також планують захистити ключ від опадів (запаяти зверху або покрити неіржавною фарбою).
Що має відкрити «Ключ Києва»
Золоті ворота, біля яких розмістять «Ключ Києва», називають брамою доступу. Це гра слів: йдеться й про доступ містян до розв’язання проблем міста, і про доступність, безбар’єрність та інклюзивність міського простору.
Якщо придивитися, то форма Золотих воріт нагадує сходи з одного боку й пандус-спуск – з іншого. Ці форми хочуть підкреслити за допомогою інсталяції, яку зроблять до 3 грудня, Міжнародного дня людей з інвалідністю. Відповідний дозвіл уже отримали від Національного заповідника «Софія Київська», до складу якого належить музей «Золоті ворота», каже Анабелла Моріна.
Також готують кілька постерів у коміксному стилі та великий банер, де буде зображений київський князь Ярослав Мудрий на кріслі колісному. Банер повісять на короб, яким зараз захищений пам’ятник. «Ярослав був людиною з порушенням рухових функцій, але це не завадило йому привести Київ у Золотий вік», – коментує Моріна.
Також до 3 грудня біля пам’ятника Ярославу Мудрому розвісять постери зі «словником інклюзивності» та встановлять таблички шрифтом Брайля, які розповідатимуть про проєкт. «На жаль, ми не можемо забезпечити повну доступність, бо обмежені у фінансових ресурсах», – каже авторка постерів і співавторка текстів проєкту Богдана Кудирко.
Інформацію для постерів брали зі звітів Департаменту архітектури й містобудування Києва. «Цей рік у КМДА назвали роком безбар’єрності, але ми передивилися статистику. Результати моніторингу департаменту перевели у відсотки, – розповідає Богдана Кудирко. – І з’ясували, що зроблено 0% безбар’єрних зупинок громадського транспорту, 0% безбар’єрних залізничних вокзалів і станцій, 1% безбар’єрних площ, парків і скверів, 3% безбар’єрних поштових відділень, 7% безбар’єрних маршрутів. Трохи кращий результат у закладах освіти, ЦНАПах та укриттях – 23%, 20% і 14% відповідно».
«Поки що брама доступу закрита для суспільства, як і проблема інклюзивності чи інші проблеми, але «Ключ…» – це про можливість їх відкрити. У «Ключа…» багато підтекстів, але один із головних – єдність перед проблемами», – додає Анабелла Моріна.
Інсталяцію «Ключ Києва» також відкриють 3 грудня. Її відкриватиме людина, яка має ампутовані кінцівки, але поки що ім’я не називають. Команда ще не вирішила, чи ключ стоятиме біля Золотих воріт постійно, чи переміщуватиметься на локації, які показуватимуть інші проблеми Києва.
Мистецьке об’єднання «12» ще планує зробити брами, пов’язані з проблемами транспорту, укриттів, екології, розповідає Богдана Кудирко. Наприклад, біля Поштової площі, де була розташована Хрещатицька брама Києва, хочуть зробити Браму культурної спадщини – щоб привернути увагу до музею, який так і не створили на місці археологічних розкопок.
Фото: Богдана Кудирко
