«Козаки» на службі в Силах оборони України: як створювали знаний у військах бронеавтомобіль

Багато техніки й озброєння на війні не буває. Це твердження нашим оборонцям доводити не потрібно. А додати тут можна хіба що вислів Міністра оборони України Рустема Умєрова, який він виклав у пості в соцмережі після передачі одному з підрозділів ЗСУ чергової партії бронеавтомобілів «Козак»: «Мотивоване військо — це добре оснащене військо. Наш пріоритет — збереження життя та здоров’я військових. Більше бронемашин — більше збережених життів», — зазначив керівник оборонного відомства.

Саме про родину цих ББМ, її історію та розвиток кореспондент АрміяInform говорив з відомим дослідником військової техніки та озброєння, доктором історичних наук, професором кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрієм Харуком.

— Андрію Івановичу, відповідно до розподілу машинобудівних виробничих потужностей у колишньому срср, на підприємствах України, зокрема, виготовляли грізні танки й трактори, а автомобільні заводи республіки могли похвалитися лише доволі незграбними «запорожцями» та страшненькими «волинянками». Тож підприємств з виробництва колісної бронетехніки під час розвалу союзу нашій державі у спадок не дісталося. З чого почався «козачий» родовід?

— Якщо пригадати історію підприємства-виробника нинішніх ББМ «Козак», то приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об’єднання „Практика“» було засноване в Києві 1993 року. Спочатку воно займалось виробництвом цивільних броньованих об’єктів — банківських сейфів і сховищ, захищених серверних кімнат тощо. У 1998 році фірма освоїла виготовлення інкасаторських броньовиків, а за десять років спробувала вийти на ринок військових бронеавтомобілів.

— І яким був старт цього підприємства на оборонному ринку?

— У 2009 році «Практика» виготовила прототип бронеавтомобіля на повнопривідному шасі Iveco Daily 55S18W. Машина, яка отримала назву СРМ-1 «Козак», мала зварний корпус зі сталевої броні MILUX (фінського виробництва) з чотирма бічними дверима й одними кормовими.

На турелі з ручним приводом на даху корпусу можна було встановити 7,62-мм чи 12,7-мм кулемет, або ж автоматичний гранатомет калібру 30 чи 40 мм.

СРМ-1 був відносно легким — 5,5 т. Це посередньо вказує на не надто високий рівень броньованого захисту (товщина броні становила лише 5 мм, броньованого скла у вікнах — 56 мм). Конструктори звернули увагу на протимінний захист: пасажирська капсула має подвійне V-подібне дно. Додатковий захист від вибухової хвилі створюють розміщені в подвійній підлозі акумуляторні батареї та паливний бак.

Той «Козак» був обладнаний чотирициліндровим турбодизелем Iveco F1C (робочий об’єм 3 л, потужність 176 к.с.) і шестиступінчатою коробкою передач ZF6S.

Прототип демонструвався на параді з нагоди Дня Незалежності 24 серпня 2009 року. Фірма розгорнула широку маркетингову кампанію, демонструючи «Козак» на різних виставках. Зацікавленість до бронеавтомобіля начебто проявляли Нігерія, Пакистан та чи не десяток інших країн, однак жодного замовлення отримати не вдалось.

Не допомогла й низька ціна — фірма декларувала, що вартість СРМ-1 в базовому виконанні становитиме лише 125 тис. доларів. Ще дешевшим мав бути варіант на шасі вантажівки ГАЗ-66 (із заміною карбюраторного двигуна дизельним).

— Тобто на рівні прототипу діяльність фірми-виробника в царині оборони тоді й застопорилася?

— Інтерес до «Козака» зріс після початку російської агресії у 2014 році. 2 вересня 2014 року прототип демонстрували на полігоні Національної гвардії в Нових Петрівцях на Київщині, а 24–27 вересня — у Києві, на виставці «Зброя та безпека — 2014».

Однак в нинішньому вигляді СРМ-1 не зацікавив військових. Зрештою, прототип «Козака» викупило у фірми посольство США і 20 січня 2015 р. передало українським прикордонникам.

— Однак однією машиною, ба більше — прототипом, потужну ворожу навалу явно не вдасться зупинити. Як розвивалися події далі?

— Початок російської агресії у 2014 році став стимулом для багатьох українських виробників, щоб запропонувати Силам оборони свої вироби. Однак СРМ-1 не влаштовував військових. Головною вадою першого «Козака» був недостатній захист, а посилити його не було змоги через слабке шасі.

Тож коли у 2014-му фахівці «Практики» взялись за проєктування нового бронеавтомобіля, вони обрали важче шасі Iveco Eurocargo 150 E28 4×4 (в лінійці Iveco родина Eurocargo посідає проміжне місце між легкими автомобілями Daily і важкими Stralis). Прототип, відомий під назвою «Козак-2014», зберіг загальні риси СРМ-1, але використання іншого шасі дозволило посилити броньований захист — він відповідає рівню 2 за стандартом STANAG 4569.

Бойова маса зросла до 15 т, але динамічні характеристики не погіршились завдяки дизельному двигуну потужністю 250 к.с. Залежно від призначення машини та компонування внутрішнього об’єму кузова вона може транспортувати від 5 до 11 бійців плюс два члени екіпажу — водій і командир.

— Але і ця бронемашина, наскільки відомо, була лише проміжним варіантом, чи не так?

— Навесні 2015 року з’явився новий варіант бронеавтомобіля на шасі Iveco Eurocargo — «Козак-2». Він відзначався суттєво допрацьованим кузовом, шестициліндровим дизельним двигуном Iveco Tector з робочим об’ємом 5,9 л і потужністю 279 к.с. та цілою низкою інших удосконалень. Передня підвіска — незалежна пружинна, задня — залежна ресорна.

Броньований корпус зварений з листів сталі MILUX. Для екіпажу і десанту встановлені італійські протитравматичні сидіння з п’ятиточковими ременями безпеки. Машина обладнана фільтровентиляційною установкою турецького виробництва і радіостанцією тернопільського заводу «Орізон».

Озброєння в базовому варіанті монтувалось у відкритій башті типу «корона». Два перші екземпляри «Козак-2», показані 14 березня 2015 р. на полігоні у Нових Петрівцях, озброювались 12,7-мм кулеметами НСВТ-12,7. Однак допускались і інші варіанти озброєння — кулемет калібру 7,62 мм або автоматичний гранатомет. А в травні 2015 р. на полігоні 169-го навчального центру «Десна» демонструвався «Козак-2», додатково озброєний ПТРК «Стугна-П».

— А як показав цей зразок ББМ себе на польових тестах?

— Випробування бронеавтомобіля «Козак-2» проводили одночасно в інтересах Національної гвардії та Збройних Сил. У січні-лютому 2016 року машина пройшла державні випробування на полігонах Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України в м. Чернігові, навчального центру Національної гвардії України в с. Старе Київської області та на базі ПрАТ «НВО „Практика“».

Зокрема, 17 лютого один з прототипів на полігоні Національної гвардії пройшов практичні випробування на протимінну і протикульову стійкість. Під дном машин підірвали заряд тротилу масою 6 кг, а також обстріляли бронеавтомобіль з автомата АК-74 калібру 5,45 мм, снайперської гвинтівки Драгунова і кулемета ПКМ (калібру 7,62 мм).

Хоч бронеавтомобіль зазнав пошкоджень, але екіпаж в реальному бою в разі таких пошкоджень однозначно вцілів би. Ці випробування стали першими в Україні, які проводились за вимогами стандарту STANAG 4569.

— Тобто «другий» «Козак» задовольнив військових?

— 27 липня 2016 року бронеавтомобіль «Козак-2» наказом міністра внутрішніх справ № 718 був офіційно взятий на озброєння Національної гвардії України під позначенням СБА (спеціалізований броньований автомобіль) «Козак-001».

Міністерство оборони виявилось більш прискіпливим під час ухвалення рішень: 3 листопада 2016 року «Козак-2» допустили до експлуатації в особливий період (наказ № 588), а 21 березня 2017-го — взяли на озброєння наказом № 158.

Цей документ обґрунтовував, що «Козак-2» призначений «для перевезення особового складу, зразків озброєння, військових вантажів і майна всіма типами доріг і місцевості; проведення тактичних операцій, таких як патрулювання; супроводу транспортних засобів під час виконання спеціальних завдань; передачі розпоряджень і забезпечення зв’язку; вогневої підтримки особового складу в бою, а також для захисту екіпажу і вантажу, особового складу від вогню стрілецької зброї калібром 7,62 мм, осколків боєприпасів і мін».

— А коли було розпочате їхнє серійне виробництво?

— Перші 22 бронеавтомобілі «Козак-2» Національна гвардія замовила в червні 2015 року — за рік до офіційного прийняття на озброєння, і навіть до завершення державних випробувань. Вочевидь, виготовлення цих машин вже велось, бо перші десять з них замовник отримав вже на початку липня.

11 лютого 2016 року перші шість «Козаків-2» передали Державній прикордонній службі України. Збройні Сили України першу партію (десять машин «Козак-2») отримали в листопаді 2017 року. На той момент Національна гвардія і Державна прикордонна служба мали вже понад 100 таких бронеавтомобілів.

У серпні 2019 р. генеральний директор фірми «Практика» повідомив, що вже передано силовим відомствам понад 200 бронеавтомобілів «Козак-2», а чергова партія із 40 машин — готується до передачі. Ще одна партія, яка налічувала понад 40 бронеавтомобілів, була передана в грудні 2020 р.

— Щодо оборонного відомства: куди надходили ці ББМ?

— У Збройних Силах України бронеавтомобілі «Козак-2» постачались насамперед в частини Десантно-штурмових військ. Наприклад, у березні 2019 р. 33 такі машини передали 13-му окремому десантно-штурмовому батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади (Житомир), а в грудні того ж року «Козак-2» надійшли у 81 окрему аеромобільну бригаду (Краматорськ).

У грудні 2020 року близько 40 бронеавтомобілів цього типу отримав 88 окремий батальйон морської піхоти (м. Болград) 35 окремої бригади морської піхоти, а у 2021 р. такі машини отримала і 36 ОБрМП. Дванадцять «Козаків-2» саме із цієї бригади взяли участь у параді на честь Дня Незалежності в Києві 24 серпня 2021 року.

Вартість «Козак-2» у 2017 р. становила 8,4 млн грн, а для контракту, укладеного в грудні 2019 р., вона сягала 9,28 млн грн. Це пояснювалось підвищенням мінімальної заробітної плати та зростанням цін на енергоносії.

— Якщо це не є великою таємницею, скажіть, чи відомо вам, скільки даних спецавтомобілів було зібрано? Чи брали участь вони в боях на сході України?

— Загальна кількість виготовлених бронеавтомобілів «Козак-2» точно невідома, але її можна оцінити приблизно в 300 екземплярів. Два з них у 2020 р. експортували до Індонезії для проведення випробувань, решту — активно використовують Сили оборони України.

Національна гвардія випробувала свої машини «Козак-2» в бойових умовах у районі проведення антитерористичної операції ще у 2015 р. Пізніше в бою побували і бронеавтомобілі Збройних Сил, зокрема в січні 2020 р. в зону операції Об’єднаних сил прибули машини 35 ОБрМП.

— Але найбільш активні і серйозні випробування чекали на ці ББМ вже під час широкомасштабного вторгнення російських загарбників…

— Після початку широкомасштабного російського вторгнення бронеавтомобілі «Козак-2» активно використовуються в боях на всіх відтинках фронту. Водночас внаслідок перерозподілу техніки «Козак-2» з’явились на озброєнні нових частин — наприклад, у квітні 2023 р. два такі бронеавтомобілі передали 101 бригаді територіальної оборони.

— Утім, навіть серійні транспортні засоби потребують вдосконалення. Військові під час експлуатації бачать певні вади, висловлюють свої побажання щодо модернізації. А як, пане професоре, було із цим зразком?

— Суттєвим недоліком бронеавтомобіля «Козак-2» є рамна конструкція з використанням цивільного шасі (хоч і повнопривідного). Це обмежує прохідність машини. Тому наступним етапом еволюції бронеавтомобілів від їхнього виробника стало створення машини з несучим корпусом-мононкоком.

Цей варіант назвали «Козак-2М1». У ньому використані ті ж агрегати (дизельний двигун, шестиступінчаста механічна коробка передач), що і на «Козаку-2», але повністю перероблена ходова частина. Підвіска всіх коліс стала незалежною (її елементи постачає спеціалізована фірма з Чехії), а кліренс збільшився з 392 до 430 мм. При цьому завдяки відмові від рами загальна висота машини навіть зменшилась.

«Козак-2М1» відрізняється від попередника суттєво кращою прохідністю, більш плавним ходом, вищою швидкістю руху по пересіченій місцевості. Місткість бронеавтомобіля та озброєння відповідають «Козаку-2».

Прототип «Козак-2М1» вперше був представлений на виставці «Зброя та безпека-2016» восени 2016 р. З жовтня 2018 р. до липня 2019-го машина проходила державні випробування, які завершились цілком успішно. 3 квітня 2020 р. наказом міністра оборони «Козак-2М1» взяли на озброєння Збройних Сил України. Його класифікують як «броньовану бойову колісну машину» — ББКМ.

— І яке рішення військове керівництво ухвалило щодо цього транспортного засобу?

— У січні 2020 року з’явились повідомлення про намір придбати для Збройних Сил України 140 бронеавтомобілів «Козак-2М1». Міністерство оборони офіційно заявило, що з 2020 р. припиняються закупівлі машин «Козак-2» і «Варта», натомість будуть купувати «Козак-2М1».

Громадська думка «виявила незадоволення» значно зрослою ціною, яка становила 10,5 млн грн (вище ми вказували, що «Козак-2» коштував 9,28 млн грн; для порівняння наведемо ціни інших бронеавтомобілів: «Варта» — 6,9 млн, «Новатор» — 8,1 млн, Oncilla — 8,3 млн).

Однак тому, як мені здається, можна знайти пояснення: на відміну від «Козака-2» і «Варти», бронеавтомобіль «Козак-2М1» використовує не цивільне «мілітаризоване» шасі, а є спеціальною військовою конструкцією зі значно вищими експлуатаційними характеристиками.

У листопаді 2021 р. завершились випробування бронеавтомобіля «Козак-2М1», обладнаного дистанційно керованим модулем Sarp Dual (з кулеметами калібрів 12,7 і 7,62 мм) виробництва турецької фірми Aselsan. Однак серійні машини постачались зі старим варіантом озброєння — баштою типу «корона».

— Тобто буквально напередодні великої війни ці машини надійшли у війська. Куди саме?

— 6 грудня 2021 р. Збройним Силам України була передана перша партія бронеавтомобілів «Козак-2М1» — 44 бронеавтомобілі. 20 з них отримав 122 окремий батальйон 81 ОМБр, а решта надійшла до Сил спеціальних операцій: 14 — у 3 окремий полк спеціального призначення і 10 — у 73 морський центр спеціальних операцій.

Дані про постачання нових партій цих машин після початку повномасштабного російського вторгнення зі зрозумілих причин не публікувались.

Далі буде…