1. Заборона посилань на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти для української як державної
Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти були розроблені для покращення викладання та вивчення іноземних мов і сприяння міжкультурній освіті. Проте вони не є відповідними для опису рівнів володіння українською мовою як державною, тому пропоную законодавчо заборонити посилання на цей документ у визначенні рівнів української мови як державної, бо це є абсолютно некоректним і недоречним. До цього часу Україна описує рівні володіння мовою як іноземною, тобто змушує держслужбовців складати іспит із іноземної мови, просто інакше його називає. Таке собі українське питання, яке не можна вирішити по-європейськи. Проєкт дійсно передбачає зміни, однак варто в Законі прописати цю норму, щоб мудрим людям не прийшло в голову знову описати українську мову як першу за вимогами до іноземних мов.
2. Встановлення конкретної дати впровадження нових стандартів
Іспити для перевірки володіння державною мовою вже існують, але самі стандарти цієї мови – досі ні. Щоб уникнути безкінечних затримок і забезпечити прозорість, важливо визначити точну дату ухвалення нових стандартів. Для порівняння, на конференції у жовтні 2024 року в НаУКМА в Ухвалі було відзначено, що стандарт для української мови як іноземної вже діє. Водночас, нагадаю, стандарт для української мови як державної все ще не прийнятий. На жаль, це нагадує ситуацію, коли інституції, що мали би дбати про мову, навпаки її ігнорують, навіть не відповідаючи на численні звернення академічної спільноти, що можна побачити у випадку з вже згаданою Ухвалою.
3. Чому ми хочемо обмежити чинність сертифіката з української мови п’ятьма роками, якщо сертифікати з багатьох інших мов – від польської до німецької – не мають терміну дії?
Українські експерти пропонують термін дії сертифікату з української мови як іноземної у 5 років, з чим я категорично не погоджуюся. Оскільки українська мова не є глобальною, така норма може призвести до зменшення кількості охочих складати іспит, інакше кажучи, зменшиться популярність української мови на світовій арені, бо навіщо вчити і складати іспит із мови кожні 5 років, якщо інші мови можна скласти один раз і на все життя. Для прикладу, сертифікати з польської мови, найбільшої слов’янської мови у ЄС, мають безстрокову дію, Інститут Сервантеса, Інститут ім. Ґете, Кембриджській іспит, система сертифікації чеської, словенської, естонської, норвезької та багатьох інших мов не мають терміну дії. Тому, щоб менше іноземців здавало українську МОН і Нацкомісія пропонують такий рецепт. Коли я говорив з колегами, котрі займаються аналогічними тестами і інших країнах, то всі питали – чому українці так не люблять власну мову? Така норма буде згубною для української мови. Якщо наші сертифікати доведеться оновлювати так часто, ми ризикуємо втратити інтерес іноземців до вивчення української. У такому разі популярність нашої мови на світовій арені навряд чи зростатиме. Пропоную зберегти чинність сертифікатів з української без обмежень у часі – це сприятиме популяризації мови і зменшить бюрократичні перепони.
4. Підвищення вимог до членів Національної комісії
Якщо члени Нацкомісії таки вимогливі до іноземців, то можливо їм власним прикладом показати вимоги до себе. Враховуючи важливість роботи Національної комісії зі стандартів державної мови, пропоную запровадити додатковий критерій відбору членів: наявність щонайменше 8 наукових статей, опублікованих у журналах, що індексуються базою SCOPUS у категоріях “Arts and Humanities (Language and Linguistics)” та/або “Social Sciences (Linguistics and Language)”, із яких щонайменше дві мають бути написані українською мовою. Також можна розглядати наявність одноосібних монографій, індексованих SCOPUS. Такі вимоги сприятимуть формуванню професійної команди з високим рівнем експертності. Подібні вимоги вже наявні у чинному законодавстві – див. Наказ МОН № 1220 від 2019 року. Переконаний, що це забезпечить рівень професійної підготовки і підтримає формування команди експертів.
Дискусія над статусом української мови триває. Сумно, що органи, котрі повинні захищати українську мова просто зменшують її значущість у світі, а, може, просто хочуть мати менше роботи, щоб ніхто не складав цей іспит.
Українська мово, тримайся! Ми переможемо! І памʼятаймо: підтримка української мови – це питання культурної гідності та національних інтересів.
Джерело: Як українська мова може втратити свої позиції у світі: бюрократичний лабіринт і рецепти змін
