Президент Трамп: великі ризики чи великі можливості для України?

Дональд Трамп знову стане господарем Білого дому. Його політика точно матиме вплив на перебіг російсько-української війни. Чи буде цей вплив позитивним для нас? Про це в коментарі АрміяInform розповідає експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Олександр Чупак:

Хто краще: Трамп чи Гарріс?

«Протягом місяців, що передували виборам президента США, мені безліч разів ставили питання: «Хто краще для нас: Трамп чи Камала?». Найбільш правильною здавалася наступна відповідь:

• Імовірно, з Камалою Гарріс все буде приблизно так само, як до того з Байденом. На керівних посадах залишаться ті самі люди. Нам допомагатимуть, але так само повільно і в недостатній кількості.
• За Трампа все зміниться. На краще чи на гірше — поки невідомо. Але будуть зміни, і нам треба працювати, щоб вони були позитивними.

Таким чином, з перемогою Дональда Трампа ми опиняємося на порозі періоду змін. Попри шквал розпачу в популярних ЗМІ, є вагомі підстави сподіватися, що дії нової адміністрації будуть для нас сприятливими. Розберімося, чому це так.

Кінець періоду катастроф

Роки правління Джо Байдена (2021-2025) увійдуть в історію як катастрофічно провальний період для США в контексті зовнішньої політики. Здача Афганістану талібам, широкомасштабна російсько-українська війна, агресія Ірану та його проксі-сил проти Ізраїлю, поглиблення зв’язків по «вісі зла» росія-Китай-Іран-Північна Корея — це перелік лише основних провалів, допущених Вашингтоном за попередні роки.

На такому тлі перший термін Трампа (2017-2021) відрізнявся зразковою зовнішньополітичною стратегією. Згадаймо, як у середині 2010-х у різних куточках світу відбувалися теракти Ісламської держави. За Трампа американські війська разом із союзниками ліквідували загрозу ІС. На початку 2020 року був ліквідований легендарний (і лиховісний) іранський генерал Касем Сулеймані. Декілька арабських держав підписали мирний договір з Ізраїлем (Авраамська угода). Був підписаний договір між Північною та Південною Кореями.

Нині можна виокремити три дії адміністрації Байдена, що спонукали владіміра путіна до нападу на Україну:

1. Скасування санкцій проти Північного потоку-2. Вони були накладені Трампом, але зняті Байденом у квітні 2021 року на прохання Німеччини. Це стало сигналом того, що США не проти експансії Москви в Європу (нехай тоді лише економічної).
2. Скорочення видобутку американської нафти. У часи Трампа США були найбільшим видобувачем нафти у світі. Після приходу Байдена і запровадження його «екологічних» ініціатив видобуток різко впав, що призвело до стрибка світової ціни. Дорога нафта дозволила росії накопичити кошти для війни, якими вона користується до сьогодні.
3. Фіаско з виводом американських військ з Афганістану. Події серпня 2021 року означили слабкість зовнішньої політики Вашингтона, що без бою здав своїх афганських союзників на поталу талібам, покинувши за собою гори військової техніки.

Нині Дональд Трамп обіцяє у перший день на посаді президента зробити дві речі: перекрити південний кордон і повернути дозволи на видобуток нафти, щоб знову зробити США її найбільшим світовим виробником. Це має обвалити ціну, що вже тривалий час тримається на вигідному росіянам рівні $70-80 за барель.

Закінчити війну за 24 години

Ми багато разів чули заяви Трампа про те, що він зупинить російсько-українську війну за 24 години. Кілька разів він навіть казав, що зробить це ще до інавгурації, яка запланована на 20 січня 2025 року. Очевидно, це станеться не так швидко, але факт в тому, що новообраний президент бачить російсько-українську війну проблемою, яку потрібно розв’язати якнайшвидше. Не дарма він, на відміну від Камали Гарріс, згадував про Україну під час більшості своїх виступів напередодні виборів.

На початку пріоритетом нової адміністрації стане зупинка бойових дій, тобто заморожування лінії фронту на чинних позиціях. Звісно, не треба сподіватися, що Трамп одразу переконає путіна звільнити всі українські землі. Але варто пригадати його слова кількамісячної давнини: «Якщо путін не послухається мене, я озброю Україну до такої міри, що він буде про це шкодувати». Тобто пришвидшення темпів постачання зброї розглядається Трампом як спосіб стримування москви. Не забуваймо, що саме за першого терміну Трампа було зняте ембарго Обами на постачання Україні летальної зброї

Надзвичайно важливим чинником є здобуття республіканцями більшості в обох палатах Конгресу. Повний однопартійний контроль забезпечить високу швидкість ухвалення рішень, зокрема щодо нових пакетів допомоги для України. У Сенаті та в Палаті представників збережеться широка двопартійна підтримка проукраїнських ініціатив.

Негативним фактором може стати оточення Трампа на чолі з його віцепрезидентом Джей Ді Венсом, Тулсі Габбард, Робертом Кеннеді та іншими. Венс відомий своїми заявами щодо недоцільності масштабного втручання США в російсько-українську війну. Своє бачення він виклав у статті для New York Times, де описав оптимальний, на його думку, сценарій: заморожування лінії фронту та початок переговорів. Втім, варто зауважити, що Венс ніколи не казав про відверту здачу України в руки москви.

Позитивом для Києва має бути активізація зовнішньої політики США на інших напрямках, зокрема:

1. Трамп має збільшити підтримку для Ізраїля, допомагаючи в боротьбі проти Ірану та його проксі.
2. Проти Ірану відновиться жорсткий санкційний режим, що був послаблений у часи Байдена.
3. Проти Китаю знову почнуться торговельні війни. Імовірно, Трамп спробує активніше карати Пекін за стосунки з москвою та Іраном.
4. Під час першого терміну Трамп налагодив контакт з Кім Чен Ином і домовився про угоди між двома Кореями. На відміну від Байдена, нова адміністрація не повинна залишити без уваги участь Північної Кореї у війні проти України.

За попередні чотири роки Вашингтон наробив багато помилок, які потрібно негайно виправляти. Сподіваємося, зразкова зовнішньополітична стратегія стане ознакою і другого терміну Трампа.

Період великих можливостей

Хай там як, головною відмінністю адміністрації Трампа від попередників має стати рішучість у досягненні обраної стратегії, якою б вона не була. Байден, Блінкен та інші чинні посадовці завжди робили гучні заяви про підтримку України до самого кінця, забезпечення перемоги тощо. Але їхні дії суттєво відрізнялися від сказаного: зброя завжди надходила із багатомісячними затримками та в недостатній кількості. США не забезпечили Україну всім потрібним тоді, коли ми могли розвинути успіх в другій половині 2022 року (Харківська операція та звільнення Херсону), або коли готувалися до наступу влітку 2023-го.

Нині головне завдання президента Зеленського — направити Трампову рішучість в потрібне нам річище. Презентований нами План перемоги має стати основним аргументом під час розмов Трампа з москвою. На зміну періоду млявості й нерішучості на Капітолійських пагорбах приходить час великих змін і великих можливостей. Можливостей, якими ми повинні правильно скористатися”.

Олександр Чупак для АрміяInform