Лише цього тижня від них ми дізнались, що:
- нам треба мобілізувати 500 тисяч або щонайменше 160 тисяч, тому що інакше ось-ось – капітуляція.
- темпи мобілізації впали і ми повертаємось у важку зиму-весну 20224 року.
- треба мобілізувати жінок прямо зараз (дивіться два попередніх твердження).
- відключення електрики точно будуть та найгірші за всі роки війни, Росія накопичила багато ракет і готує великий обстріл.
Вишенькою на торті панічних настроїв є вибори в США та … штрафи за дрова. Аби точно не залишити нам шансу на рівновагу чи здорову психіку.
Може досить нескінчених лякалок-попереджень? Хоча б тому, що дивно чути від депутатів про проблему з мобілізацією, якщо вони не додають, що треба робити. Що ними зроблено, де вони знайшли слабку ланку та як її треба врегулювати. Тобто, зробити те, для чого зокрема мають мандат.
Від чиновників ще більш дивно чути про відключення електрики за відсутності жодного озвученого плану, що робити. Нам, не їм. Рік «страшилок» без жодної конкретної програми / пропозиції щодо автономного електропостачання. Про очікування збільшених масованих обстрілів. От нащо та щоб що? Чесно. Кожен, хто ще не втратив здатність пам’ятати, згадає, що останній обстріл був наприкінці серпня. Отже наступний наближається, але цілком за типовою для для росіян схемою. Спочатку скільки випустити стільки ракет, скільки накопичили. Потім – роблять з «коліс» та наостанок – скільки залишилось із попередніх запасів. Три стандартні вже (на жаль) хвилі. Новина? Насправді – ні. Так триває вже майже три роки. То навіщо лякати?
Проти можливого майбутнього в цьому випадку є протиотрута? Немає. Цей перелік можна продовжувати, але загальна тенденція має бути зрозуміла. Тому вже досить нас лякати. Настав час нам та журналістській спільноті починати ставити незручні питання спікерам одразу, аби неконструктивна теза “все пропало” плавно переходила в об’єктивне твердження “але надія є”. Просто перепитувати спікерів, що зробили вони, що пропонують та що мають зробити люди прямо зараз. Побачите, як зміниться риторика. Як відсіється панікерство. Та нарешті ми почнемо чути прогнози, висновки та скерування до дії, а не заклик вмерти тут і зараз. Просто тому, що все одно ми всі помремо.
Джерело: Тиждень непрогнозів
