Живий, їм кашу, п’ю каву, стріляю: історія десантника-артилериста «Дракона»

На його броні – синьо-жовта стрічка від молодших братів, американський прапор від інструктора по стрільбі та шеврон 72 бригади з гаслом «Україна або смерть». Їхніх піхотинців «Дракон» прикривав, тому отримав подарунок у знак подяки та солідарності.

Історію бійця оприлюднили Десантно-штурмові війська ЗС України.

Артилеристу «Дракону» 22 роки. На цивілці був популярним футболістом. Потім служив строкову службу в нашому артдивізіоні. До «дємбєля» залишався 21 день — і почалась широкомасштабна війна. Хлопець відразу підписав контракт з артилерією, а зізнався про це батькам тільки під час першої відпустки.

«Коли чую, що ось-ось має по нас прилетіти, то відволікаюсь. П’ю каву, курю дзиґарі в бліндажику, розказую хлопцям приколи, щоб вони голову не опускали. Ворог тоді влучив в порохові заряди. Пряме попадання в погреб, але всі наші залишилися живі. По нас працювали 4 години прицільно… Але пороха — це єдине, що вони знищили», — говорить десантник.

Особовий склад залишився живий. З гарматою М777 теж все добре. Артилеристи назвали її «Марухою». Настріл у неї чималенький – три тисячі пострілів. Гармата бойова і навіть була «поранена” через ворожий ланцет, але ефективно працює далі. «Дракон» відгукується про неї з любов’ю.

«Мені подобається моя гармата. Усе просто, швидко і надійно. У нас були випадки, коли один постріл – і мінус танк! Інколи з кількох снарядів вдається уразити техніку. Попадання залежить від порохів і від навідника. Буль-буль! Бах-бах! І все чотко», — каже військовий.

«Дракон» — навідник, до речі. Він пишається приналежністю до Десантно-штурмових військ та гідно виконує бойові завдання. Вони з побратимами живуть під землею, ефективно мінусують противника і витримують всі складнощі служби. Бо насправді ж хто крім них?

«Якби було більше заміни, ми могли б краще їх гнати далі»,— додає боєць.

Раніше АрміяInform повідомляла, що Сили оборони розповіли історію інженера-механіка Віталія та як він воював у Вугледарі.