Ідея виникла ще до початку повномасштабної війни, а потім набула нового сенсу. Скульптура стала благодійною: щоби була можливість засіяти зерно, треба розмінувати українські поля, а отже, задонейтити на їхнє розмінування у фонд «Повернись живим». Зісканувати QR-код можна на табличці біля скульптури. Сквер довкола спроєктували Balbek Bureau, тепер тут часто збирається молодь.
Якщо прогулюватися головною вулицею – проспектом Волі – до Центрального парку, дорогою можна побачити невеликий сквер імені королеви Анни. Така назва в скверу з’явилася після того, як тут встановили маленьку скульптуру королеви. Автор скульптури – Костянтин Скритуцький, який також створив скульптури для Пейзажної алеї в Києві, а ідея належить Федору Баландіну. Такі скульптури також є в Києві, Кракові, Тулузі, Версалі, Парижі. Їх встановили в межах проєкту «Шлях королеви», що розповідає про місця, де могла зупинятися Анна Київська на шляху з Києва до Парижа.
Саме цю скульптуру встановили у 2020 році, громаді Луцька її подарувала громада Києва. Місце, де вона встановлена, за часів життя Анни Київської вважалося околицями Луцька. Саме тут, імовірно, проходив шлях купців до Європи, і, як кажуть історики, шлях королеви, яка прямувала до Парижа.
«Чому скульптура маленька? Бо кожна дівчина може стати королевою, і йдеться не про титул, а про те, що, навчаючись, вивчаючи мови, досягаючи висот у певній сфері, ви можете стати володаркою цього життя», – коментує Катерина Теліпська.
За її словами, ще до встановлення скульптури територія сучасного скверу була доволі занедбана, тут був розташований стихійний ринок. Зараз це спокійне місце з лавочками, де можна відпочити.
Ще одна скульптура, яку спочатку можна й не помітити, – це геометричні фігури Євгена Примаченка «Возз’єднання» в Центральному парку. Триметрові скульптури з кортенівської сталі встановили на різних берегах річки Стир: по одну сторону – батько, по іншу – мама за дитиною. Їх присвятили родинам, роз’єднаним війною. Фігури стоять на двох паромних переправах, які збудували ще в 60-х роках, коли Стир був судноплавною річкою.
Джерело: Один день у Луцьку
