Продавці функціональних грибів кажуть, що в них можна придбати альтернативу каві чи аптечним засобам, що підтримують роботу мозку. А ще обіцяють, що гриби «перепрошиють» мозок, повернуть пам’ять і спокій.
Як насправді працюють головні «зірки маркетингу» – їжовик гребінчастий, рейші та кордицепс, чи можна суміщати їх з антидепресантами та чому гриби – це не шахрайство, але й не панацея, Віледж запитав у патофізіолога Віктора Досенка та неврологині Олександри Щебет.
Віктор Досенко
патофізіолог і професор, генетик, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені Богомольця НАН України
Олександра Щебет
неврологиня й координаторка клінічних досліджень в американському університеті Nova Southeastern
Головна зірка грибного маркетингу – їжовик гребінчастий
(Lion’s Mane, або Hericium erinaceus)
Його продають як стимулятор нейрогенезу, що відповідає за збільшення кількості нейронів. І наукове підґрунтя тут справді є: у цьому грибі містяться речовини – еринацини, які стимулюють синтез білка NGF. «Це один із найважливіших нейротрофінів, як добриво для рослини. Вода є, але потрібен ще спеціальний елемент, щоб рослина розквітла. Так само й наш мозок», – пояснює патофізіолог Віктор Досенко.
NGF (Nerve Growth Factor) – білок, один із найважливіших нейротрофінів. Працює як «добриво» для мозку: живить нейрони та допомагає їм виживати, подібно до того, як рослина потребує підживлення для росту.
Логіка покупця проста: більше їжовика – більше NGF – нові нейрони. Сучасні дослідження підтверджують: хоча еринацини й стимулюють синтез NGF, детальний молекулярний механізм цього процесу досі залишається невідомим (так звана «чорна скринька»). Еринацини на вході дають підвищення NGF на виході в мишей. Але як саме вони могли би змусити гени запускати виробництво цього білка – до кінця незрозуміло.
Отже,молекулам гриба треба спочатку дістатися мозку. Перша перешкода – шлунок. «Соляна кислота й ферменти руйнують частину речовин ще до всмоктування. Далі печінка проводить перший метаболізм. Що саме потрапляє в кров – велике питання», – каже неврологиня Олександра Щебет.
Друга перешкода – гематоенцефалічний бар’єр, тобто фільтр, що захищає мозок від токсинів. Він пропускає лише жиророзчинні малі молекули – ті, що здатні розчинятися в жирах і «прослизати» крізь клітинні оболонки (а також глюкозу й окремі амінокислоти).Еринацини теоретично можуть пройти цей кордон, але прямих доказів, що вони накопичуються в мозку людини в дієвій концентрації, немає.
ГЕБ (гематоенцефалічний бар’єр) – біологічний фільтр між кров’ю та тканиною мозку. Це своєрідний «фейс-контроль», що пропускає глюкозу та малі жиророзчинні молекули, але блокує більшість токсинів, бактерій і, на жаль, багато ліків.
Еринацити – біологічно активні речовини з їжовика гребінчастого, які в лабораторних умовах (на мишах) показали здатність стимулювати вироблення NGF.
«Миші – це не люди. У нас інший метаболізм. Тому «магія» може розщепитися ще в печінці, так і не дійшовши до гіпокампа», – говорить Щебет.
Підсумовуючи, ефект від їжовика короткочасний і, за словами Досенка, «м’якенький» – це не революція, яка миттєво зробить вас розумнішим. Наскільки короткочасний – залежатиме від індивідуальної реакції кожної людини.
Це не The Last of Us. Як кордицепс і рейші насправді впливають на мозок
Якщо їжовик відповідає за «розум», то кордицепс і рейші купують заради енергії або, навпаки, релаксу. Тут механізми дії вивчені краще. Кордицепс часто називають природним енергетиком, але він діє інакше, ніж кофеїн.
• Кофеїн блокує аденозинові рецептори (прибирає відчуття втоми) й підганяє організм, «вставай і біжи».
• Кордицепін (активна речовина гриба), навпаки, активує ці рецептори. Він працює як агоніст, збільшуючи продукцію АТФ – джерела енергії в клітині. Це дає ефект розслаблення та відновлення, а не збудження.
АТФ (аденозинтрифосфат) – це джерело енергії, своєрідна «енергетична валюта» для клітин.
Рейшіпрацює через ганодерові кислоти. Цей гриб не проникає в мозок, а діє на периферії: зменшує запалення в тілі та знижує рівень кортизолу (гормону стресу). «Периферія заспокоюється й не «несе пожежу» в центральну нервову систему», – пояснює Віктор Досенко. Тобто ці гриби дійсно можна назвати адаптогенами – вони допомагають організму адаптуватися до стресу, але роблять це дуже м’яко, «на п’ять копійок», як іронізує науковець.
Ганодерові кислоти – активні речовини гриба рейші (тритерпени).
Адаптогени – речовини (рослини або гриби), що допомагають організму «м’яко» адаптуватися до стресу, зменшуючи запалення й рівень кортизолу, не виснажуючи водночас ресурс, як жорсткі стимулятори.
Чому гриби не врятують від вигорання
Багато хто починає пити грибні БАДи, коли сил уже немає, сподіваючись «вичавити» із себе продуктивність. Олександра Щебет пропонує аналогію з акумулятором смартфона. «Уявіть, що ваш мозок заряджений на 15%. Ви можете підключити «швидку зарядку» у вигляді стимуляторів. Але якщо акумулятор зношений (хронічний стрес), він не триматиме заряд», – каже лікарка.
Під час хронічного стресу високий рівень кортизолу фізично пригнічує утворення нових нервових клітин і може призводити до атрофії клітин у гіпокампі. Спроба стимулювати такий мозок – це взяття кредиту, який доведеться віддавати ще глибшим виснаженням або депресією. «Мозок у режимі енергоощадження потребує не стимуляції, а сну та зниження навантаження», – категорична неврологиня.
Гіпокамп – зона мозку, що відповідає за пам’ять, увагу та здатність до навчання.
Чому функціональні гриби можуть не подружитися з антидепресантами
«Натуральне» – найпопулярніший синонім до слова «безпечне» в голові споживача. Водночас виробники також стверджують, що гриби натуральні. Але це не зовсім так. Гриби також накопичують важкі метали. Вони не виводяться з організму роками й можуть викликати ниркову чи печінкову недостатність, попереджає Віктор Досенко. «Якщо ви купуєте цілий висушений гриб, ви можете хоча б ідентифікувати його на вигляд. Але з порошком у капсулі ви купуєте «кота в мішку»: без сертифіката аналізу на метали – це справжня лотерея», – додає патофізіолог.
Ще один неочевидний ризик – конфлікт із ліками. У печінці є ферменти цитохроми P450, які відповідають за перероблення медикаментів. Рослинні екстракти та гриби можуть втручатися в їхню роботу.
«Якщо ви приймаєте антидепресанти й додаєте гриби, є ризик непередбачуваної взаємодії. Наприклад, посилення седативного ефекту або навіть серотоніновий синдром – стан, коли в мозку накопичується критично багато «гормону щастя», що стає отрутою для організму. Хоча для їжовика цей ризик мінімальний, він вищий для інших видів», – застерігає Олександра Щебет. Тому правило просте: п’єте таблетки – про гриби радьтеся з лікарем.
Ринок пропонує гриби в будь-якому форматі: від спиртових настоянок і капсул до стіків для води й желейних ведмедиків. Проте що складніша форма (наприклад, цукерка чи лате), то важче зрозуміти, скільки там справжнього гриба, а скільки – цукру й ароматизаторів. До того ж «натуральний порошок» у капсулі часто виявляється просто перемеленою біомасою з невідомою концентрацією діючих речовин, на відміну від стандартизованих екстрактів. Вірити цифрам на етикетці теж варто з обережністю.
«Якщо на фармакологічному препараті написано 10 міліграмів, то там буде 10 міліграмів, а не «приблизно 10». А для виробника БАДів це взагалі ніяка різниця», – пояснює Віктор Досенко. Тому заявлені дози на пакованні можуть суттєво відрізнятися від того, що ви реально ковтаєте.
Реальна сила ефекту плацебо
Попри скепсис щодо «магічних молекул», люди можуть відчувати ефект від функціональних грибів. І це не обман. Олександра Щебет пояснює, що плацебо – це реальний нейрофізіологічний процес.
«Коли ви вірите в продукт і виконуєте ритуал турботи про себе (розмішуєте порошок, п’єте з гарної чашки), активується префронтальна кора. Мозок очікує винагороди й вивільняє ендогенні опіоїди (наші природні знеболювальні) та дофамін», – каже лікарка.
Саме дофамін покращує фокус і мотивацію, а активність амигдали (центру тривоги) знижується. Тобто працює не стільки гриб, скільки ваш власний ресурс, активований вірою. «Це чудово, бо означає, що ваша система самовідновлення працює», – додає Щебет.
Функціональні гриби – не шахрайство, але й не панацея. Вони залишаються в статусі БАДів, бо їхня дія не є настільки потужною, передбачуваною та стабільною, щоб стати ліками. «Очікувати, що вони щось полікують? Ні. Але м’якеньке підтримання й адаптація – цілком можливо», – каже Віктор Досенко. Головне – не використовувати як стимулятор і джерело енергії, не ігнорувати симптоми депресії та перевіряти виробника, щоб замість позитивного впливу на організм не отримати порцію важких металів.
Джерело: Функціональні гриби врятують від вигорання? Запитуємо в лікарів
