Унаслідок повномасштабного вторгнення 1,5 мільйона українських дітей виїхали за кордон, 6 мільйонів залишаються на окупованих територіях, приблизно 800 тисяч стали внутрішньо переміщеними особами. Сотні тисяч дітей втратили батьків, пережили розрив із друзями, родинами та руйнування домівок – їхні травми потребують тривалої й ґрунтовної роботи з фахівцями, яку держава нині не в змозі забезпечити в повному обсязі.
«Україна має визнати травми війни не приватною проблемою родини, а питанням національної безпеки»,
– говорить Оксана Лебедєва, засновниця Gen.Ukrainian
Команда Gen.Ukrainian підхопила ініціативу психосоціальної реабілітації дітей із досвідом травми. Це громадська організація, що вивчає дитинство під час війни й залучає міжнародний досвід для створення інноваційних програм психологічної допомоги.
Віледж разом із Gen.Ukrainian розповідають про флагманський проєкт організації – Центр провідного досвіду Gen.Hope, який сьогодні закладає підґрунтя для майбутнього ментально здорового суспільства.
«Діти ніколи не починають війни, але завжди страждають першими. Ми як «колективний дорослий» несемо відповідальність за те, як вони пройдуть цей складний період», – так окреслює імпульс до запуску Gen.Ukrainian Оксана Лебедєва.
Громадська організація Gen.Ukrainian виникла у 2022 році як реакція на гостру кризу. Спочатку команда зосередилася на дітях, які втратили одного чи обох батьків і потребували невідкладної психологічної допомоги. Фахівці розробили програми для роботи з дітьми, що проживали втрату та горювання.
Gen.Ukrainian не просто точково працює з дітьми, а й тримає зв’язок із кожним підопічним після завершення реабілітації. Так дуже швидко команда помітила, що попри всі старання, діти залишаються вразливими, коли повертаються до родин, у школи й загалом у соціальне середовище, яке не розуміє, як правильно поводитися, а тому може завдати додаткового болю.
«Дитина не існує у вакуумі – вона взаємодіє зі школою, лікарем і громадою. Але коли ці системи не бачать одна одну, постраждалий потрапляє не в маршрут допомоги, а в маршрут виснаження»,
– говорить Оксана Лебедєва
Зважаючи на масштаб викликів, Gen.Ukrainian почала працювати над розробкою комплексного підходу до реабілітації. Результатом цих зусиль став Центр провідного досвіду Gen.Hope – модель системної підтримки, що працює не фрагментарно, а з усією екосистемою, яка впливає на якість життя дитини.
Gen.Hope – Центр провідного досвіду з психічного здоров’я дітей і підлітків у час війни. Команда центру організовує психологічні інтенсиви, веде активну наукову роботу та сприяє структурним змінам у державній системі освіти, охорони здоров’я, щоб жодна дитина, яка отримала травматичний досвід унаслідок війни – втратила батьків, пережила полон, примусову депортацію й окупацію, – не залишилася без уваги.
«Дитинство й підлітковий період завжди повʼязані з викликами. Але українські діти проходять цей шлях інакше: вони ніби біжать той самий марафон, що і їхні однолітки у світі, але з прив’язаною до ноги гирею війни», – говорить Оксана Лебедєва.
Щоб комплексно допомагати українським дітям пережити травму війни, Gen.Hope працюватиме над:
- психологічною допомогою дітям, підліткам і їхнім родинам
- дослідженням психічного здоров’я та потреб дитинства у співпраці з науковими інституціями
- підготовкою фахівців через міжсекторальну навчальну платформу
- обміном найкращими практиками
- меморіалізацією дитячого досвіду війни
- адвокацією прав дитини з досвідом психологічної травми під час війни на національному та міжнародному рівнях.
«Ми вже чітко розуміємо: діти, які пережили війну, не «відновляться» за рік чи два. Їм потрібні десятиліття уваги, науки, фахової присутності й етичної дорослості з боку суспільства»
– розповідає Оксана Лебедєва
У створення центру канадські та британські благодійники інвестують сім мільйонів доларів. Міжнародна підтримка дасть змогу масштабувати ініціативу та сформувати стійку модель довгострокової допомоги дітям в Україні.
Проєкт реалізують за інституційної підтримки Київської школи економіки (KSE), що забезпечує академічну, експертну й дослідницьку основу. Фізичний простір Gen.Hope буде розташований на території майбутнього кампусу університету на Оболоні.
Метою створення Центру є формування комплексного підходу до підтримки психічного здоров’я дітей і підлітків. Діяльність Центру поєднуватиме практичну допомогу, розвиток доказових програм втручання та дослідження, спрямовані на зміцнення психологічної стійкості й емоційного добробуту дітей.
У цій важливій місії Gen.Hope спирається на найкращі напрацювання та досвід в Україні й за кордоном. На регулярній основі методологічну й практичну підтримку центру надає експертна рада, яка складається з провідних фахівців у галузях психології, освіти, захисту дітей і прав людини. До її складу ввійшли:
Віктор Керіон
– професор Стенфордського університету, очолює Стенфордську програму зі стресу раннього віку та стійкості
Раґнгільд Дібдаль
– старша радниця з психічного здоров’я в Норвезькому інституті громадського здоров’я та доцентка Центру кризової психології Університету Бергена
Де́нніс Оугрін
– професор дитячої та підліткової психіатрії й глобального психічного здоров’я в Лондонському університеті королеви Марії
Емілі Ґудман-Скотт
– професорка та координаторка програм зі шкільних психологічних служб в Old Dominion University (Вірджинія, США)
Олександра Романцова
– виконавча директорка Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру
Валерія Палій
– академічна директорка програми «Психологія» в Київській школі економіки
Антон Дробович
– очільник Центру прав людини та меморіалізації війни Київській школі економіки
Ксенія Возніцина
– директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна»
Наталія Тулінова
– засновниця та CEO агенції «ZDOROVI»
«Кажуть, що жити в історичні часи – це прокляття. Але кожна криза відкриває можливість для відповідальних і сильних рішень. Так, досвід дітей в Україні під час війни розбиває серце, але водночас ми маємо потужну спільноту експертів, партнерів та українських психологів, освітян, правозахисників, правоохоронців, готових стояти на варті дитинства. Завдання Gen.Hope – зібрати цю експертизу в цілісну систему підтримки й спрямувати її на майбутнє дітей»
– каже Анна Борщевська, програмна директорка Gen.Hope
«Я бачила багато зламаних старших людей, але ніколи не бачила, щоб силу втрачали діти. Вони втрачають орієнтири. І їм потрібні дорослі, які підкажуть, що робити»
– підсумовує Оксана Лебедєва
Матеріал підготовлено за підтримки
фото: Номбре Розалі, Віталій Ухов, Ірина Кріпак
Джерело: Бути поруч: як Gen.Ukrainian відповідають на кризу дитинства під час війни
