Цифри, які неможливо проігнорувати
Згідно з дослідженням National Literacy Trust, у 2025 році лише 32,7% дітей віком 8-18 років кажуть, що їм подобається читати — це історичний мінімум за 20 років спостережень. Відчуваєте різницю? У 2005 році таких було майже вдвічі більше.
Серед дев’ятирічок у 2020 році 16% сказали, що ніколи або майже ніколи не читають для задоволення, а це найвищий показник з 1984 року.
Але найцікавіше не в цих цифрах. Цікаве — у тому, що відбувається з дітьми віком 8-10 років, саме тоді, коли вони навчились читати й мають формувати звичку.
Я працюю у видавничому бізнесі понад 25 років, і вперше бачу, як ми втрачаємо цілу генерацію читачів. Не тому, що діти дурнішають. Не тому, що батьки байдужіють. А тому, що ми намагались конкурувати з відеоіграми й TikTok їхньою ж зброєю — і програли.
Що ми зрозуміли неправильно
Ми думали, що дитині потрібна «правильна» книжка. Класика. Велика література. Те, що «розвиває».
Але дослідження показують інше. Згідно зі звітом National Literacy Trust за 2025 рік, 38,1% дітей мотивовані читати, коли матеріал пов’язаний з улюбленим фільмом чи серіалом, а 37,1% — коли він відповідає їхнім інтересам і хобі.
Чи означає це, що Netflix вбиває читання? Навпаки. 68% педагогів вважають, що екранізації підвищують інтерес дітей до книг. Netflix не вбиває читання — він створює читачів, якщо після серіалу дати дитині відповідну книжку.
Проблема не в змісті. Проблема в тому, що ми забули базову річ: діти це маленькі геймери. Їм потрібен левелап. Їм потрібно бачити свій прогрес.
Гейміфікація це не зло, а інструмент
Коли дитина розфарбовує черговий смайлик у трекері, в її мозку спрацьовує той самий дофаміновий механізм, що й від досягнення у грі. І це не маніпуляція, а використання природної мотиваційної системи.
Дослідження, опубліковане в British Journal of Educational Technology, показало, що гейміфіковані інструменти для читання мають довготривалий позитивний вплив на читацькі інтереси дітей, їхні звички, здібності та емоційний стан. Ключове слово тут довготривалий. Не тимчасовий ефект, а справжня зміна звички.
Progression bar, або індикатор прогресу — одна з найпотужніших механік мотивації в гейм-дизайні. Scholastic просто адаптували її для читання. Без додатків. Без підписок. Без нотифікацій.
Математика читання
Дослідження показують: 21 хвилина читання поза школою щодня підвищує результати тестів і додає 1,8 мільйона прочитаних слів на рік.
Є хоч і умовні, втім настільки показові цифри, що я показую їх кожному скептику. Вони порівнюють трьох дітей:
Перша дитина читає 40 хвилин на день. За рік вона пропускає крізь себе понад 2,3 мільйона слів і показує результати на 90% вищі, ніж у більшості однолітків.
Друга дитина читає 12 хвилин на день (це середній показник). Вона набирає близько 600 тисяч слів на рік, і її результати посередині шкали.
Третя дитина читає півтори хвилини на день. За рік — лише 50 тисяч слів. Стільки, скільки перша дитина прочитує за тиждень. Її результати гірші, ніж у 90% однолітків.
Різниця між першою і третьою дитиною — 38,5 хвилин читання на день. Це час, за який можна подивитись один епізод мультсеріалу.
Але щоб дитина прочитала ці критичні 21 хвилину на день (поріг, за яким починаються відчутні зміни), їй не потрібна обов’язкова програма з класики. Їй потрібно бачити, що вона прогресує.
Що це означає для нас
Я переконаний, що майбутнє дитячого книговидання за гібридними форматами. Ми з командою активно шукаємо способи зробити читання більш інтерактивним і видимим. Це не означає відмову від якісного контенту — це означає пошук нових шляхів до серця юного читача.
Приклад Scholastic з їхніми трекерами, насправді це не революція. Це повернення до базових принципів мотивації, адаптованих під сучасність. І якщо простий аркуш паперу працює краще за складні додатки, то чому б не використовувати це?
Це не означає, що ми відмовляємося від якісної літератури. Навпаки. Ми просто визнаємо, що дорога до Джойса чи Франка може починатися з трекера читання й коміксу про улюбленого супергероя.
Критики скажуть: «Так ви ж формуєте залежність від зовнішніх нагород!» Але дослідження з gamification pedagogy показують інше. Якщо система правильно побудована, зовнішня мотивація (значки, трекери) поступово трансформується у внутрішню. Дитина починає читати не заради закритого квадратика, а заради самої історії.
А ще є інший аспект, про який мало згадують. Згідно з японським лонгітюдним дослідженням, близько 50% дітей від початкової до старшої школи взагалі не витрачають часу на читання для задоволення. І ці діти в майбутньому демонструють менш позитивне ставлення до новин, нижчу впевненість у собі та менш чіткі життєві цілі. З цього робимо цілком логічний висновок, що читання формує не просто навичку — воно формує особистість.
Про що ми забули
Пам’ятаєте відчуття, коли в дитинстві дочитували товсту книгу і ставили її на полицю? Це було фізичне, відчутне досягнення. Зараз діти читають на планшетах, і єдине, що міняється це відсоток у додатку. Немає відчуття цього прогресу.
Трекери повертають цю фізичність. Дитина бачить: «Ось тут я був місяць тому. А ось де я зараз. Круто ж?»
Визнаю, у нас, видавців, є звичка ускладнювати. Ми створюємо мобільні додатки з геймплеєм, VR-досвіди, інтерактивні книжки. І це все теж чудово. Але іноді найкраще рішення — найпростіше.
Що робити батькам?
Навіть до того, як діти навчаються читати самостійно, кожна сесія читання формує звички. Двадцять хвилин читання на день — це не просто домашня робота. Це інвестиція, яка окупиться через роки.
Ось що працює:
- Використовуйте трекери — хочете паперові, можна й цифрові. Головне, щоб дитина бачила свій прогрес.
- Не нав’язуйте «правильні» книжки. Нехай дитина читає те, що їй цікаво. Навіть якщо це комікс за мотивами гри.
- Пов’яжіть читання з тим, що вона вже любить. До прикладу: подивилась «Енканто»? Дайте книжку про Колумбію чи латиноамериканські казки. Захоплюється фільмами про «Гаррі Поттера»? Запропонуйте книжки, чи інші фентезійні серії, як от: «Персі Джексон». Обожнює «Wednesday»? Є чудові готичні історії для підлітків. Грається в Minecraft? Існують офіційні романи всесвіту гри.
- Читайте разом, навіть коли дитина вже вміє читати сама. Спільне читання формує емоційний зв’язок з книжками.
- Святкуйте досягнення! Дитина закінчила десяту книжку? Це привід для сімейного свята.
Минулого тижня я розмовляв із дев’ятирічним сином свого колеги. Спитав, що він зараз читає. Хлопчик показав свій трекер, а там уже вісім квадратиків розфарбовано. «Хочу до кінця місяця всі дванадцять закрити», — сказав він. І знаєте, у його очах була та сама азартна іскорка, що й коли він розповідає про Roblox.
Тобто ми не програли війну за увагу дітей. Ми просто довго використовували не ту зброю. А найкраща зброя якраз не складна технологія, а розуміння того, як працює дитячий мозок.
Один простий аркуш паперу з дванадцятьма квадратиками може зробити більше для формування читача, ніж найдорожчий освітній додаток. Тому що він робить прогрес видимим. А видимий прогрес — найпотужніша мотивація, яку ми можемо дати дитині.
Netflix не наш ворог. Наш ворог це нерозуміння того, що діти завжди були геймерами. І якщо ми хочемо, щоб вони читали, треба зробити читання грою, в якій вони бачать свій левел ап.
Іноді найкращі рішення — найпростіші. І це добре. Тому що означає, що вони доступні кожному.
