Павло Паліса
Пане полковнику, розкажіть хоч трішки більше про ваші з начальником Генерального штабу ініціативи і їх передісторію.
Загальний концепт з Андрієм Гнатовим вдалося обговорити телефоном, поки він прямував до США. Наразі Генштаб збирає свої оцінки і цифри. Ми домовились з начальником ГШ після нашого повернення в Україну зустрітись, сісти з командами і проговорити конкретні умови і цифри. І прийти на Ставку з готовими пропозиціями для президента і та членів Ставки для обговорення питання розподілу мобілізованих у бригади. Концепт ще підлягає обговоренню, бо розумію, що у ГШ будуть власні аргументи і треба дійти згоди.
Ідея така: забезпечити надходження на термін циклу БЗВП (базова загальновійськова підготовка — Ред.) певну кількість мобілізованих для підготовки у самих бойових бригадах (як пояснював Паліса у своєму дописі на Facebook, вже є бригади, які мають власних інструкторів та матеріальну базу для навчання особового складу і їх треба буде підсилювати. А у бригадах, де таких можливостей немає, їх створюватимуть. Навчальні центри безпосередньо у бойових бригадах готуватимуть бійців відразу під конкретну техніку, тактику й умови своєї бригади — Ред.).
Не йдеться про те, щоб змістити підготовку новобранців з навчальних центрів, але необхідно дати командирам бригад стабільне розуміння перспектив надходження особового складу. Причому, не забираючи у ГШ його повноваження і ресурси, дати можливість (бригадам — Ред.) накопичувати певні підрозділи під певні задачі, для відновлення підрозділів за окремим планом тощо. Я б особисто назвав це підходом, схожим на децентралізацію фінансування (закупівель Сил оборони — Ред.) — щось на кшталт цього. Тривають консультації, є цифри, які може забезпечити ГШ, нам потрібно їх погодити.
В одному з навчальних центрів ЗСУ.
За певний час, коли процес буде організовано на відповідному рівні, нововведення дозволять наповнити і частково відновити деякі підрозділи в бригадам. І таким чином, сподіваюсь, у середньостроковій перспективі з’явиться шанс “прибрати фрагментацію на фронті на рівні бригад і на рівні корпусів.
Який очікуєте результат?
Вау-ефекту тут очікувати не варто, бо зіштовхнемося у більшому масштабі з багатьма проблемами, які досі існували фрагментарно у підрозділах, що вже проводять таку підготовку у себе. Але, на мою думку, це варто робити, бо у довгостроковій перспективі це дасть можливість бригадам прогнозувати свої дії, свою підготовку, здійснювати середньострокове планування на підставі хоч якихось вихідних даних.
Чому виникла така необхідність? За даними LB.ua, отриманими з різних джерел, наразі в Силах оборони існує проблема нерівномірного розподілу мобілізованих. Зокрема, як стверджують, нерідко найбільш якісне поповнення дістається так званим підрозділам-улюбленцям, де люди швидко сточуються, а решта часом отримують “неліквід”. Це набуває рис катастрофи, бо призводить до збільшення кількості випадків СЗЧ і ухилянтів. Але офіцери зазвичай не говорять про цю ситуацію публічно. Ви бачите ситуацію приблизно так само і саме тому виникла ідея змін?
Так, я розумію. Наприклад, спілкуюсь з комбригом: друже, які втрати за 2025 рік? — Такі-то. — А скільки особового складу отримав з навчальних центрів за той же період? — У кілька разів менше. І я розумію: хтось звільняється, переміщується і бригада “худне”.
Смуга бойових дій при цьому не зменшується, задачі з бригад не знімаються, тож виникає питання: як командир з таким персоналом мають виконувати ці задачі? Загальну картинку складають безліч деталей, і якщо виправити їх, ситуація зміниться загалом, хоч і не в короткостроковій перспективі. Бо передбачувано зіштовхнемося з багатьма труднощами.
Але це те, що треба було робити вже раніше. Не розподіляти особовий склад суто інтуїтивно, залежно від, зокрема, обстановки на фронті. Я — прихильник більш планового підходу. Треба дати можливість, перепрошую, “підтримати штани” командирам усіх рівнів, бо як вимагати з них, коли нічого їм не дав?.
При цьому, повторюю: залишаючи можливості для маневрів силами для головнокомандувача і начальника ГШ.
Чи є у військово-політичного керівництва загалом розуміння, що вже час змінювати загальний підхід до мобілізації? Наприклад, змінювати порядок бронювання, на яке лунає чимало нарікань. Зокрема, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький вже вказував на непрозору систему, яка, на його думку, включає багато “некритичних” працівників. Мовляв, чимало людей, які не мають відношення до критичної інфраструктури, ВПК чи транспорту, користуються “бронею”. Або ж нарешті продумати дієві інструменти впливу на “армію ухилянтів”.
Розуміння, безумовно, є. Це дуже складне питання. Воно однозначно потребує обговорення і прийняття рішень. Потрібен діалог, зокрема, з суспільством, узгодження багатьох речей. Впевнений — з потугами, але і до цього доберемося.
Одна справа розуміти проблему, інша — знайти спосіб її розв’язання, і геть іншого рівня завдання — впровадити весь план в життя. Це дуже складно. Хай як би мені не хотілось вже завтра махнути чарівною паличкою, щоб все стало добре. Дуже сенситивна тема, в якій має бути враховано дуже багато обставин.
