Наша відповідь має бути однозначною: це зміна власної логіки від ролі “житниці” (продовольчої) до ролі “житниці сенсів” (культурної та цивілізаційної). Україна – це унікальний простір, де минуле і майбутнє співіснують у реальному часі, що перетворює її на справжню культурну лабораторію та життєздатну модель для глобальних трансформацій.
Світові виклики та Українська відповідь
Світ стоїть перед низкою викликів, які загрожують самій основі людського співіснування. Це глобальна поляризація, розквіт постправди та загрозлива культурна втома.
Мільйони людей переживають втрату ідентичності внаслідок стрімкого розвитку технологій та масової міграції (понад 400 млн. людей у світі працюють не у країні свого громадянства). Культурні війни знищують довіру й діалог, а AI-революція ставить під питання автентичність та людську унікальність.
На тлі цих глобальних криз, Україна демонструє унікальний парадокс: війна не лише не зруйнувала нашу культуру, а й зробила її живою. Культура в Україні перетворилася на лабораторію адаптивності, креативності та стійкості. Цей феномен підтверджують і такі факти:
- Попри війну, в Україні працюють понад 1800 музеїв, театрів та бібліотек.
- Активно розвивається український контент (музика, кіно, мода, мистецтво).
- Зростання експорту культурного продукту становить +35–50% на рік.
Україна не просто захищає свою свободу, вона переосмислює, що означає культура у XXI столітті. Недарма історик Тімоті Снайдер констатував, що «Ukraine teaches the world how to feel» (Україна вчить світ, як відчувати).
Культура як інфраструктура майбутнього (Core Power)
Це означає, що культура в Україні перестає бути лише “soft power” (м’якою силою) і зростає до рівня “core power” (основної, стратегічної сили).
Українські культурні ініціативи – це не лише естетика, а й соціальні технології виживання. Саме тут реалізується концепція, що “Innovation is culture applied to uncertainty” (Інновація – це культура, застосована до невизначеності).
Серед прикладів інновацій, що створюють інфраструктуру майбутнього:
Crowdsourced heritage: Збереження спадщини через децентралізовані спільноти.
Digital sovereignty: Створення національного культурного шару у віртуальному просторі Metaverse.
Cultural Resilience Index (2025): Перший у Європі пілот культурної спроможності громад.
Creative clusters: Міста, як Львів, Дніпро, Івано-Франківськ, перетворюються на «нові Берліни» Центральної Європи.
Ці трансформації мають колосальний економічний потенціал. Креативна економіка вже становить 4+% ВВП України і має потенціал зрости до 8% у 2030 році. Експорт креативних індустрій (включно з ІТ) перевищує $10 млрд на рік, а у сфері культури та технологій діє понад 1500 стартапів, третина з яких працює у форматі impact business.
П’ять ідей для світу: уроки з культурної лабораторії
Україна сьогодні – це не просто передній край Цивілізації (frontier), це лабораторія кордону (frontier lab). В Україні генерується новий універсальний код людяності, що поєднує історію та ідентичність із технологічністю й адаптивністю.
Ось п’ять ключових ідей, які Україна пропонує світу:
- Resilience creates innovation: Тиск породжує та стимулює творчість. Необхідність виживання змушує шукати нестандартні рішення і прискорює інноваційні процеси.
- Tradition nostalgia: Традиція – це ресурс для прототипування майбутнього. Україна демонструє модель відкритої ідентичності: «я українець, але також європеєць, творець, людина світу». Ми є нацією-медіатором між традицією й модерністю, Сходом і Заходом, минулим і майбутнім.
- Culture = Infrastructure: Культура – це не просто витрати, а екосистема співіснування і співдії. Вона стає тією основою, на якій будується стійке суспільство.
- Decentralized identity: Нація функціонує як мережа культурних спільнот. Світу потрібна глобальна культура без імперії, де перехід відбувається від «веж» до «площ» (визначення Ніла Фергюсона), а від «площ» – до розподілених мереж.
- From survival to meaning: Українська культура – це невпинний пошук сенсу в хаосі. Гуманізм, людяність (як і щирість, самоактивація, самоіронія) є не романтичною мрією, а стратегічною основою виживання людства.
Новий суспільний договір і “Happitalism”
Цей культурний досвід дає відповіді на “дорослі теми” сьогодення: деградація, депрофесіоналізація, депопуляція. Через необхідність перенавчання та готовності до переїзду, народжується нова мультикультурність та відкритість до талантів.
Культура війни та стійкості формує основу для нового суспільного договору, де:
- Справедливість визначається як суспільне благо.
- Визначальною рисою громадянина є відповідальність за добробут і здоров’я родини, освіту та владу.
- Ключовою метою є формування суб’єктності та реалізація нових конкурентних переваг у світі.
Такий новий договір вимагає і людино-центричної держави – держави, яка не домінує, а дбає про тих, хто не може подбати про себе, сприяє (будує інклюзивні інституції, залучає громадян до діалогу, впроваджує децентралізацію) та співдіє з усіма.
Україна зараз перебуває на піку інноваційної хвилі, але з глибокими культурними коренями. Поєднання історії та ідентичності з технологічністю та адаптивністю – це той самий новий універсальний код людяності. Зрештою, культура, яка бореться за волю, здатна відродити демократію і віру в неї.
Наше завдання – використати цей безпрецедентний культурний досвід для побудови економіки, орієнтованої на людину та її щастя. Let’s build happitalism!
