Ліквідація удару рф по критичній інфраструктурі України
Ціль Росії не лише ТЕС і ГЕС, а й маневрені потужності — щоб не зробити перетоки по ланцюжку від профіцитного заходу на дефіцитний схід.
У Харкові після удару по Зміївській ТЕС різко впав тиск води у кранах, зупинили ліфти, тривають аварійні відключення.
У Полтаві ж, навпаки, стрибки напруги — важко балансувати систему в моменти прильотів і коли випало велике місто.
Те, що ми досі не спостерігаємо блекауту, а лише графіки й ліміти — кропітка праця багатьох служб, що межує з подвигом.
Крім того, Росія завдавала ударів по підстанціях, які живили Хмельницьку та Рівненську АЕС. Щоб відволікати ресурси на ремонт і, якщо поталанить, викликати аварійну зупинку.
Хтось бачить у Європі з цього приводу масові демонстрації рівня «Свободу Палестині»? Перевернуті біля кампусів автомобілі й вимоги своїм урядам наростити допомогу Україні, бо сьогодні Москва б’є по підстанціях, а завтра почне по АЕС?
Рівненська АЕС
Бо якщо почнуть, то що ви зробите? Запровадите «санкції з пекла», як після знищення Каховського водосховища?
Але ні, тиша — ні демонстрацій, ні спалених російських прапорів, як стабільно роблять з ізраїльськими.
Виявляється, сльозинка дитини і права людини сильно залежать від нюансів, а удари поряд з АЕС у регіоні, де вже сталася найбільша ядерна катастрофа в історії, викликають лише слабке занепокоєння.
Натомість оскільки це не воєнний злочин для всього світу, то напередодні зими прильоти відчуваємо не лише ми: прилетіло по ТЕС у Харкові — відвантажили по ТЕС «ЛУЧ» у Бєлгороді.
Знову накрили машинний зал і газові турбіни — найдорожче. Те, що досить складно ремонтувати.
Також у ніч на 9 листопада уразили Воронезьку ТЕЦ-1 — три крилаті ракети прилетіли до котельні й машинної зали, у регіоні відключення електрики й тепла.
Воронеж і Бєлгород — це найсвіжіші котельні, які модернізували у 2019-му: десятки мільйонів доларів інвестицій. Весела війнонька за три дні докотилася до прикордонних регіонів.
Причини, чому вдається успішно бити по російській генерації, очевидні.
Сили оборони України знову завдали удару по ТЕС Луч у Бєлгороді
Запаси радянських ракет до ЗРК вичерпані чи сильно залежать від зовнішніх ринків, а це означає неповне завантаження пускових, ліміти й можливість швидко наситити канальність у секторі.
Цикл виробництва зенітної ракети в СРСР був 7–8 місяців, сильно прискорити його не вийде.
Тоді як майже в кожному залпі противник застосовує «Іскандери» та їхні корейські копії (це не ефективність «Патріотів» впала, це Москва б’є балістикою туди, де батарей ПРО немає), а жодні ґрати і бетонний захист не захистять від прильоту півтонної голови. Саме їх напередодні зими збирали на кілька залпів — далі піде лише з коліс і буде легше.
Зенітні дрони, вертолітні команди й мобільні групи не панацея на 100 %, як показали прильоти по Трипільській ТЕС 19 «шахедів».
ППО будь-якого об’єкта можна перевантажити і зрештою влучити; якщо це актуально для дюжини російських НПЗ по три-чотири рази за сезон, актуально і для нас.
Потрібна система, в якій будуть пов’язані десятки реактивних літаків, і нові батареї ПРО, і зенітні дрони, і добре навчені мобільні групи, і АСУ, і все це дуже копітка робота, якій заважає виснаження в багаторічній війні й тиск технологічно сильного супротивника.
Військовослужбовці мобільної вогневої групи боротьби ЗСУ ведуть вогонь із зенітної гармати ЗУ-23 по російському безпілотнику, що летять у напрямку Харкова , 2 липня 2025 р,
Звичайно, потрібна і децентралізація генерації, і опора на місцеві ресурси (пелети, спалювання сміття, торф, малі гідроелектростанції, котельні для району, а не великі ТЕЦ).
Ну і очевидно, що ще з 2014-го слід домовитися, що відкати й розпили не робляться зі збитків, з оборони та з виживання — крадіжки тут загрожують нам усім загибеллю.
Але поки в нас судді, який наїхав п’яним на нацгвардійця в комендантську годину, ніяк не можуть винести вирок, а голові ТЦК Борисову порізали заставу зі 100 до 20 млн — це як скаржитися, що сонце сходить.
Але все це є й у ворога, помножене на російські відстані, на те, що ППО в Криму практично не існує і в нас регулярні страйки то по ЗРК С-400, то по Гвардійському, то по підстанції 330 кВ у Джанкої.
Продовжуючи роботу по НПЗ, перевалці та зберіганні нафти, ми уразили вже понад десяток підстанцій. Не тільки заповнені мастилом трансформатори, а й виробництво і зберігання кисню, різні ремонтні цехи, виробництво для ремонту.
Мета в нас схожа — відсікання профіцитних регіонів Поволжя й зон біля АЕС від дефіцитних мегаполісів, тиск на і так уже дефіцитний бюджет. І вже очевидно, що цього року сотні тисяч росіян також дізнаються, що таке графіки відключень, генератори і втрачені робочі місця. Поки що у ворога перевага в тоннажі пуску, але рік тому ми лише приймали його страйки, а цього року працюємо вглиб РФ.
Джерело: Про взаємні удари по енергетиці
