Найпоширеніша версія походження Гелловіну – від давнього кельтського свята збору урожаю Самайну, яке супроводжувалося жертвоприношеннями і асоціювалося зі смертю. Вважається, що з поширенням християнства в Ірландії язичницьке свято збіглося з Днем усіх святих у Католицькій церкві і з часом перетворилося на сучасний Геловін.
А от директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, священник РКЦ Петро Балог вважає, що теорія про язичницьке походження свята – це звичайний забобон.
За його словами, Геловін має християнське коріння у його католицькому варіанті, а його сучасна форма – це американський продукт початку ХХ століття.
Поштова картка 1904 року до Хелловіну
«У VIII столітті починають відзначати 1 листопада День усіх святих. Початково це свято було в травні (як дотепер у Східній церкві), але пізніше папа Григорій ІІІ освятив у Римі храм всіх святих саме 1 листопада, і переніс на день освячення цього храму також свято. У IX столітті папа Григорій IV постановив, що 1 листопада буде Днем усіх святих у всій Церкві. Таким чином свято потрапило і до Ірландії, а не навпаки, як дехто думає, що нібито воно трансформувалося з дохристиянського язичницького шабашу. А день перед цим, як і перед кожним великим святом, чи то на Сході, чи на Заході, проводилося передпразденство, тобто вігілія. Звідси назва «All Hallows Even», «Вігілія Всіх Святих», скорочено «Hallowe’en», – розповідає Петро Балог.
Священник розповідає, що в Америці досить швидко перевдягання на Геловін стало засобом назбирати побільше всякого добра по сусідах, як це роблять наші колядники. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали до дверей і говорили: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), себто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось «геловінським колядникам».
Переодягнені діти стукають у двері на Геловін
Глобалізація зробила свою справу: Геловін, як і День святого Валентина чи День святого Патріка, увірвалися в життя українців і зокрема українських християн.
Але покладімо руку на серце, ми й самі давно грішимо використанням спадку своїх предків-поган у наших християнських обрядах.
«По суті, свято стало таким самим за характером, як і Новий рік, як і Різдво (у його світській інтерпретації) чи як День святого Валентина, ну або як наше українське Різдво з вертепами (де нерідко є і чорт, й інші погані дійові особи) та колядуванням, що супроводжується збиранням грошей. До речі, нам зовсім не перешкоджає, що Коляда – це дохристиянське слов’янське свято 21 грудня на честь народження сонця, присвячене богу Коляді й пов’язане із зимовим сонцестоянням та новим роком у давньослов’янському календарі», – зазначає богослов.
На думку Петра Балога, всіляку добру справу людина здатна перевернути «з ніг на голову». Так і сталося з християнським днем Геловін.
Петро Балог
«Сьогодні часто це свято дійсно вже далеко не християнське і має елементи якихось сатанинських культів. Зрештою, різні групи сатаністів використовують цей день для своїх ритуалів. Проте не можна при цьому «виливати дитя з купіллю», забуваючи про походження цього свята. Якщо колись – уявімо – християни призабудуть про християнське коріння свята Різдва і будуть дивитися на цей день лише через призму світського святкування Christmas, бачачи багато язичницьких елементів в такому святкуванні і не помічаючи майже жодних християнських, то це не повинно підштовхнути до думки, що «Різдво – язичницького походження». Це повинно підштовхнути до дії, щоб відновити первісне значення цього свята, дати приклад, як це можна зробити, і врятувати християнське значення свята Різдва», – вважає священник.
Він зауважує, що чим більше говорять про «сатанинську суть» та «диявольську небезпеку» Геловіну, тим більше зростає зацікавленість. Бо ж заборонений плід – солодший.
«Колись Ден Браун написав таку собі видуману історію «Код Да Вінчі», – зазначає Петро Балог. – Багато церковників накинулися на книгу з нищівною критикою, навіть Ватикан зробив критичну заяву. Кращої реклами було годі чекати. Книга стала бестселером і розійшлася по світу десятками мільйонів примірників, а на додачу ще й фільм вийшов, який переглянули сотні мільйонів. І Ден Браун подякував церкві «за рекламу».
Щодо офіційної позиції Римо-католицької церкви, то її немає – Катехизм про це свято нічого не говорить. Тому всі «заборони» – це суто приватна ініціатива представників духовенства.
У Православній церкві України перед Геловіном зазвичай застерігають, що не варто загравати із силами зла. А крім того, вважають, що нині геловінські маскаради можуть нагадувати про жахи війни і травмувати тих, хто постраждав.
Святкування Маланки в Космачі. Чим не Геловін.
Проте не всі в середовищі ПЦУ з цим погодяться.
Викладач Київської православної богословської академії священник ПЦУ Петро Лопатинський вважає, людям притаманно випробовувати свій страх, щоб навчитися контролювати його і врешті не боятися.
«Хтось любить фільми жахів, хтось читає Стівена Кінга. Ми розуміємо, що треба якось із страхом співіснувати. І один із способів позбутися страху – це показати, що він не настільки жахливий, що він може бути контрольованим, що його можна «вимкнути», – зазначає священник.
Він розповідає, що часто батькам доводиться зображати монстрів, граючись із дітьми.
«У мене дев’ятирічна дочка, і мені доводилося зображати чудовисько, яке бігає, гарчить і хоче її «з’їсти». А дитина тікає, кричить, тішиться. І мені подобається, що вона радіє. В якийсь момент донька каже: “Все, тату, стоп”. Їй стало занадто страшно, але вона має знати, що може зупинити це, що існує контроль над страхом», – ділиться православний богослов.
Він вважає, що люди винайшли хороші способи, як боротися зі страхами. Це казки, в яких завжди є страшні герої, але в яких добро завжди перемагає. Щоправда, тепер виявилося, що декого казки не влаштовують.
Петро Лопатинський
«Був період, коли деякі християни вважали, що шкідливо читати книжки про Гаррі Поттера. Але ж це чудові, повчальні, корисні твори. А скільки московська пропаганда вилила бруду, поширювали «почаївські листи» про небезпеку цих романів, що вони, мовляв, вчать чарів. Це якісь подвійні стандарти», – зазначає православний священник.
На його думку, небезпечним є не перевдягання в чудовиськ, а так званий християнський фундаменталізм. Це він не дає православним реалізовувати радість від віри, перетворює їх на ворожих до всього істот, які всюди бачать небезпеку єресі. Яскравим прикладом поширення фундаменталізму є Російська церква, яка радикально налаштована проти всього західного. Часто жертвами цієї примітивної пропаганди ставали й українці. «Християни, коли одягаються в фундаменталізм, стають агресивними, ворожими. А потім доходить до війни», – зазначає богослов.
Як в такому разі християнам ставитися до Геловіну?
Петро Лопатинський вважає, що головне – передати дитині те, що дав нам Христос.
Личаківський цвинтар у День усіх святих, 2019 рік
«Христос сказав: «Не бійся». Це якраз і є відповіддю всі страхи, пов’язані з Геловіном та іншими «святами». Христос сказав стоп смерті, «смертю смерть подолав». І з тих пір для християнина не страшно померти. Страшно не жити», – наголошує православний богослов.
На думку католицького богослова Петра Балога, слід пам’ятати, особливо тим, котрі думають, що Геловін «забруднює» християнську віру різним «поганським» брудом, про слова Христа: «Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те оскверняє людину. Хто має вуха слухати, хай слухає!.. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й оскверняє людину».
А православний священник Петро Лопатинський зізнається, що дозволяє своїй дочці йти на геловінські вечірки в школі. І вважає, що вона від того не стане злою.
