Важливість сильної програми важко переоцінити у перегріту фестивалями осінь. Цьогоріч у жовтні в Києві проходять чотири великі кінофестивалі поспіль і «Молодість» закриває цей шалений період. Така концентрація подій нівелює конкретний фестиваль як прем’єрний майданчик, впливає на анонсування показів — від чого втрачають і самі фільми, і глядачі та глядачки. Але це вже тема для окремої довгої дискусії, яка, хочеться сподіватися, вирішиться урізноманітненням фестивального календаря – замість концентрації всіх подій в один місяць в одному кінотеатрі.
Є ще одна річ, яку треба знати про цьогорічну «Молодість», і вона теж пов’язана з програмою. Щодня паралельно відбуватимуться 4 покази, тож подивитися усі фільми фактично неможливо. Хороша новина: є повтори. Тому обирайте уважно – для цього у нашому гіді підсвічуємо найцікавіші фестивальні стрічки.
«Халамидник» / Urchin, реж. Гарріс Дікінсон
Секція «Міжнародний конкурс»
Британець Гарріс Дікінсон увірвався у кіно як актор («Хороша погана дівчинка», «Трикутник смутку»), але доволі швидко знайшов себе і в режисурі. «Халамидник» розповідає про безхатька з Лондона, який намагається змінити своє життя. Фільм тепло прийняли у Каннах, а для нас важить ще й те, що помітну роль у стрічці зіграла українка Каріна Химчук, яку ви можете пам’ятати за «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової чи «Королями репу» Мирослава Латика.
«Наш дім у вогні» / Our House Is On Fire, реж. Олеся Білецька
Секція «Міжнародний конкурс»
У центрі сюжету – українка Софія, яка будує кар’єру у США. Напередодні повномасштабного вторгнення вона відвідує родину у Києві і застрягає через війну. Попереду на неї чекає еволюція поглядів і головний вибір: кар’єра чи дім. Історія фільму частково автобіографічна, адже сама Олеся Білецька – українка, яка поїхала навчатися кіномайстерності до США, але свій дебют зняла на батьківщині з українськими акторами та акторками.
«Ремонт» / Renovation, реж. Ґабріелє Урбонайтє
Секція «Міжнародний конкурс»
Литовсько-латвійсько-бельгійська картина стежить за подружньою парою, яка переїздить до нової квартири. Затіяний ремонт, який мав би залагодити стосунки, навпаки робить помітними існуючі тріщини. Все ускладнює поява третього учасника цього рівняння — українського робітника Олега, якого втілив Роман Луцький («Відблиск», «Віддана»). До речі, це вже друга поспіль міжнародна робота Луцького, яка запрем’єрилася на «Молодості».
«Втомлені» / Tired, реж. Юрій Дунай
Секція «Міжнародний конкурс»
Кадр з фільму «Втомлені»
Відомий оператор Юрій Дунай (польсько-український «Звідки куди», що потрапив до шортлиста «Оскара») уперше пробує себе в режисурі. Українська психологічна драма «Втомлені» занурює нас в історію двох ветеранів війни, Люби й Андрія, тіла і душі яких покриті шрамами. Вони знаходять розраду одне в одному, але відновлення випробує їх стосунки на міцність. Головну пару фільму втілюють Валерія Ходос («Будинок “Слово”: Нескінчений роман») та актор-військовий Дмитро Сова («Черкаси»). Також серед акторів є військовослужбовці та ветерани, які допомагали досягти аутентичності.
«Просто випадковість» / It Was Just an Accident, реж. Джафар Панагі
Секція «Фестиваль фестивалів»
Джафар Панагі — живий класик іранського кіно. Його життя сповнене перипетій та легенд. Багаторічний політичний в’язень режиму й улюбленець фестивалів, який має всі головні нагороди найпрестижніших світових кіноподій — «Золотого ведмедя», «Золотого лева» та, віднедавна, «Золоту пальмову гілку», яку отримав якраз за «Просто випадковість». Сюжет фільму доволі актуальний для українських реалій. Тут ідеться про Вахіда, який впізнає свого колишнього ката з іранської в’язниці. Він викрадає чоловіка, щоб упевнитися, що це справді його мучитель і вигадує план, що з ним робити далі.
«Подорож і повсякдення» / Two Seasons, Two Strangers, реж. Шьо Міяке
Секція «Фестиваль фестивалів»
«Подорож і повсякдення» — фільм-переможець кінофестивалю у Локарно, що спеціалізується на пошуках унікальної кіномови. Для Шьо це не перша робота, але, судячи з відгуків, найдовершеніша. Стрічка зводить разом незнайомців Нагісу і Нацуо, які зустрілися на березі моря влітку, та сценаристку Лі, яка зупинилася у гостьовому будинку Бензо. Їх взаємодія і стане основою сюжету, що заснований на мангах Йосіхару Цуґе — легендарного карикатируста, який творив для авангардного часопису Garo.
«Дракула»/ Dracula та «Континенталь ’25» / Kontinental ’25, реж. Раду Жуде
Секція «Фестиваль фестивалів»
Румунський режисер Раду Жуде – один з найрадикальніших авторів сучасності. Його фільми іронічно та нещадно препарують румунську дійсність й історію, викликаючи захват кіноманів та кіноманок зі всього світу і роздратовану реакцію на батьківщині (що не заважає Румунії подавати на «Оскар» саме його фільми). Цього року Жуде відзначився одразу двома стрічками — морально-філософською драмою «Континенталь’25» з Берлінале та треш-комедійним горором «Дракула» з Локарно.
«Континенталь’25» розповідає про жінку, чия робота – виселяти людей, щоб сприяти подальшій забудові. Одне з виселень призводить до самогубства і рефлексій про провину і відповідальність за чуже життя. Жуде пропонує різні точки зору на ситуацію, свідком якої ми стаємо, і вкотре знаходить неочікуваний спосіб вказати на одну з національних проблем. Цього разу — шалені темпи забудови.
«Дракула» — зухвала сатира про одного з найвідоміших героїв Румунії, а також критика всього на світі. Жуде називає фільм своїм найбільш комерційним проєктом, тоді як приголомшені кінооглядачі пишуть, що це не одна картина, а цілий десяток. Тут змішані горор, секс, специфічний гумор, OnlyFans, класика кіно, штучний інтелект та ще безліч речей, які напевне потішать кіноманську душу, але можуть бути занадто екстравагантними для непідготовлених глядачів і глядачок.
«Пілліон» / Pillion, реж. Гаррі Лайтон
Секція «Фестиваль фестивалів»
Квір-ромком «Пілліон» — чергова трансгресивна роль Александра Скашґорда («Спадкоємці», «Велика маленька брехня»). Цього разу актор грає мандрівного байкера, який вступає у БДСМ стосунки зі сором’язливим молодиком. «Пілліон» запрем’єрився на Каннському кінофестивалі у другому за значенням конкурсі «Особливий погляд», де виграв нагороду за найкращий сценарій. Позитивною була і критика, яка насамперед відзначає: дивлячись «Пілліон» ніколи не подумаєш, що це перший фільм режисера.
«Під хмарами» / Below the Clouds, реж. Джанфранко Розі
Секція «Фестиваль фестивалів»
Італієць Джанфранко Розі — унікальний документаліст, який може похвалитися «Золотим ведмедем» Берлінале та «Золотим левом» Венеції. Його антропологічні картини досліджують Італію з неочікуваної сторони та з неймовірною любов’ю. Колись він розповідав про надзвичайно зворушливих жителів Римської кільцевої та мігрантську кризу, а нині стежить за Неаполем, який перебуває у небезпеці через можливе виверження Везувію. Прозора метафора світу, в якому ми зараз усі живемо.
«Звук Райдуги» / The Sound of the Rainbow, реж. Роман Синчук
Секція «Документальний конкурс»
Кадр з фільму ‘Звук радуги’
Роман Синчук цього року став співавтором короткого доку «Життя — наївне мистецтво» (разом з Олесею Моргунець-Ісаєнко), де розповідалося про школу імені Марії Примаченко. Його велика сольна робота теж доволі нетипова для загального тренду української документалістики. Тут ідеться про життя київського Театру міміки та жестів «Райдуга». Стрічка зазирає за лаштунки і показує як команда з порушеннями слуху творить безбар’єрне мистецтво.
«Якщо ми більше не зустрінемося» / In Case We Never Meet Again, реж. Ноаз Деше, Бо Віллімон, Пьотр Вєрзілов
Секція «Документальний конкурс»
Кадр з фільму «Якщо ми більше не зустрінемося»
«Якщо ми більше не зустрінемося» — це історія кохання на тлі повномасштабного вторгнення та дитинства під час війни. Над фільмом працювало троє режисерів кожен з різним бекграундом. Ноаз Деше — досвідчений режисер з великими фестивалями у портфоліо. Бо Віллімон — американський сценарист і шоураннер, серед робіт якого серіали «Картковий будинок», «Розділення» та «Андор». Пьотр Вєрзілов — російсько-канадський митець та активіст, який долучився до українських Сил оборони та воює проти Росії. Такі різні погляди можуть підсилити фільм або ж «розірвати» його на шматки.
«Торт для президента» / The President’s Cake, реж. Хасан Хаді
Секція Teen Screen
«Торт для президента» розповідає про 9-річну дівчинку, яка має спекти торт для президента Іраку. Пошук інгредієнтів перетворюється на серйозне випробування, адже будь-яка похибка понесе за собою серйозне покарання. «Торт для президента» став найкращим дебютом цьогорічних Канн, а також вибором глядачів у програмі «Двотижневик режисерів». Судячи з перших відгуків, Хаді може стати новим великим ім’ям у світі кіно і познайомитися з ним варто вже з першої великої роботи.
«Птахи і звірі. Всесвіт Гніздовського» / Birds & Beasts, реж. Надія Парфан
Секція «Українські прем’єри»
«Птахи і звірі. Всесвіт Гніздовського» присвячений українсько-американському художнику Якову Гніздовському, який прославився гравюрами тварин і рослин в унікальному, притаманному лише йому стилі. Найвідоміший факт про Гніздовського – його роботи прикрашали кабінет президента Джона Кеннеді; його твори знаходяться в різних колекціях по всьому світу. Попри те, що цьогоріч у Гніздовского 110-річний ювілей, його фігура досі не була осмислена кінематографічно, якщо не вважати епізодичну появу у доці «За стерном долі». Надія Парфан виправляє це суб’єктивним та грайливим фільмом. Тут не варто очікувати академічності, але цілком можна сподіватися на емоційну та насичену розповідь про видатну людину.
Satisfaction, реж. Алекс Бурунова
Секція «Українські прем’єри»
Історія стосунків на грецьких островах, які зайшли у глухий кут. Для Алекс Бурунової, яка працювала з Netflix (створила ознайомчий док про світ аніме Enter the Anime), фільм став повнометражним ігровим дебютом. Цю візуальну оперу вона створювала майже 10 років; вперше її показали на американському фестивалі SXSW, що спеціалізується на жанровому кіно та артмейнстримі.
«Оксана» / Oxana, реж. Шарлін Фав’є
Секція «Українські прем’єри»
Біографічний фільм про Оксану Чачко — співзасновницю руху FEMEN, яка закінчила життя самогубством. Стрічка розповідає про тривалий шлях переродження Оксани від життя в релігійній родині до емансипації, створення радикального феміністичного угрупування та конфліктів усередині групи. Фільм зняла французька режисерка Шарлін Фав’є за участі української команди. Зокрема, головні ролі зіграли українки Альбіна Корж та Марина Кошкіна.
«Паляниця», реж. Кадім Тарасов, Юлія Большинська
Секція «Українські прем’єри»
Феноменологічне дослідження двох американських митців-стриартистів, які подорожували Україною після повномаштабного вторгнення. Це змінило їх і знайшло відображення у новому витку творчості. Чергова варіація на тему, яку так полюбляють у західному світі, знаходить цікаве вираження у роботі знаного українського кліпмейкера, який працював з гуртами «Тартак», «ТНМК», O.Tоrvald і продюсера Раяна Сміта, який раніше зняв фільм «Солдати пісні» про українських музикантів, що стали до лав війська.
«Олівія і хмари» / Olivia & the Clouds, реж. Томас Пічардо-Еспаят
Секція «Молодість-молодість»
Секцію «Молодість-Молодість» створили цьогоріч, щоб підсвітити молоді таланти, які новаторськи говорять про вічне. Фільм Томаса Пічардо-Еспаята з програми головного фестивалю анімації в Ансі розповідає про привида минулого кохання, який не відпускає героїню. Стрічка досліджує ефект Рашомона (від фільму Акіри Куросави «Рашомон». – Ред.) — коли одну історію розповідають з різних точок зору.
«Любов, що не зникає» / The Love That Remains, реж. Глінур Палмасон
Секція «Скандинавська панорама»
Гірко-солодка історія про кохання, що згасає та спільні спогади, які залишаються з нами. «Любов, що зникає» — це вже четвертий повний метр ісландця Глінура Палмасона, відомого за фільмом «Земля бога». Палмасон знімає медитативне та по-скандинавськи холодне кіно, в якому досягає балансу між артистичним вираженням і необхідною мінімалістичністю. Інакше як ісландськими фільми режисера не назвеш, тож не дивно, що він часто представляє країну на «Оскарі». «Любов, що не зникає» — не виключення.
«Орли республіки» / Eagles of the Republic, реж. Тарік Салех
Секція «Скандинавська панорама»
Політичний трилер про зіркового актора, який впадає у немилість влади. Завершальна частина «Каїрської трилогії» шведсько-єгипетського автора вкотре доводить, що культура не буває поза політикою і будь-яка позиція матиме свої наслідки. Тарік Салех обожнює трилери і добре набив собі руку у цьому жанрі, якимось чином втримуючи увагу і масової аудиторії, що приходить подивитися на мужнього Кріса Пайна, і фестивальної, яка звикла до змістовнішого кіно.
«Запах бузку», реж. Роман Курган
Секція «Форма»
Експериментальна робота від харківського електронного музиканта, відомого як Monotronique. Роман пропонує нам зануритися у концепцію, де головний персонаж — це об’єкт, а не суб’єкт. Глядач проведе з ним 24 години (насправді хронометраж 60 хвилин), досліджуючи можливості розвитку сюжету без традиційних елементів. «Запах бузку» логічно продовжує шлях музиканта, який зайшов у кіно через кінокомпозиторство.
«Велика історія західної філософії» / La gran historia de la filosofía occidenta (The Great History of Western Philosophy), реж. Арія Ковамонас
Секція «Форма»
«Велика історія західної філософії» занурює нас в шалену експериментальну анімацію. Космічний аніматор має зробити філософський фільм на замовлення Центрального комітету під проводом Мао. У більш ніж скромні 75 хвилин хронометражу Арія встигає засунути відсилки до китайської класики «Мандрівка на Захід», гумор у стилі «Монті Пайтон», лаканівський психоаналіз, сюрреалістичний відеоряд і ще безліч розумних та не дуже речей. Прекрасна у своєму хаосі робота, повз яку не зміг пройти і головний фестиваль анімації в Ансі.
«Знову і знову» / Redux Redux, реж. Кевін Мак-Менус, Меттью Мак-Менус
Секція «Опівнічний сеанс»
Історія згорьованої матері, яка подорожує між світами, аби помститися за доньку. «Знову і знову» змішує марвелівський концепт з «Днем бабака» та тарантінівською жорстокістю у спробі перевинайти жанр фільму-помсти. Це вже друга спільна робота братів Мак-Менус і вже друга їх поява на фетивалі SXSW, який полюбляє кіно про мультивсесвіт — саме там почався свого часу шлях оскарівського лауреата «Все, завжди і водночас».
«Пустощі» / Follies, реж. Ерік К. Бульян
Секція «Опівнічний сеанс»
Сексуальна комедія — нетиповий жанр для «Молодості». А тим паче для головного артхаусного фестивалю світу — Локарно, де це кіно мало прем’єру. Ерік К. Бульян привносить нотки дорослості у найбільш глядацький жанр. Він показує історію пари, сексуальний потяг якої давно зник і вона прагне його відновити. І все це – з квебекською іронією, яка так близька до французького гумору.
Програма «Спеціальні події»
Зазвичай програми спеціальних показів найслабкіші на фестивалі, але на «Молодості» тут зібрали брата-близнюка секції «Фестиваль фестивалів». Майже кожне ім’я у програмі знайоме синефілам і синефілкам, а деякі потребують дослідження. Це той випадок, коли обрати один чи декілька фільмів з програми неможливо. Саме тут покажуть нові стрічки Лава Діаса («Магеллан»), Хона Сансу («Що тобі каже ця природа»), Дені Коте («Пол») і Дьордя Палфі («Курочка»). Також варто звернути увагу на «Відбудову» Макса Вокера-Сільвермана, де зіграв Джош О’Коннор («Корона») і українську ретроспективу майстерні Володимира Денисенка.
Програма 100
Традиційна ретроспективна програма, де зібрана класика, перевірена роками. Тут сусідять знайомий з дитинства «Приборкання норовливої» та культовий вестерн «Буч Кессіді і Санденс Кід» з померлим цьогоріч Робертом Редфордом. Хоч класика здається безпечною, насправді тут важливо зробити обмовку про тригери, що містить «Солом’яні пси» Сема Пекінпа. Це культовий фільм-помста, який розширив уявлення про екранну жорстокість. Тож, якщо ультранасилля на екрані для вас неприйнятне, краще уникнути перегляду.
Кадр із фільму ‘Буч Кессіді і Санденс Кід’
Міжнародні короткометражний і студентський конкурси
Дві конкурсні секції, де сконцентровані пошуки режисерів та режисерок з усього світу. Цьогоріч у програмі доволі багато українського сліду. У міжнародному короткометражному конкурсі це ZAZA Богдани Орлеанової про українську акторку, яка виїхала до Лондона; «Осколки нас» сакартвельської режисерки Лели Мебурішвіліпро українську фотографиню, яку зіграла Карина Хімчук; «Брама Європи» Олексія Чубуна про сестру, яка намагається отримати опіку над братом після смерті матері. У студентському конкурсі — «Завтра не настане» української режисерки Гаї про коханку військового, який має відправитися на передову; анімація «Світло у хвилях» Дар’ї Удачиної, що у формі притчі показує історію наглядача маяка, який втратив родину, але зробить усе, аби запобігти ще одній смерті; «Ромчик» Алексіса Біката про 8-річного Романа Олексіва, який після пережитого ракетного удару повернувся до захоплення свого життя.
Національний короткометражний конкурс
Щороку «Молодість» збирає селекцію коротких метрів, що якнайкраще показують пошуки молодого українського кіно та експерименти вже досвідчених авторів і авторок. У секції парадоксальним чином поєднані експериментальний «Євротелепорт» Наталії Ільчук; анімаційний «Київський торт» Микити Лиськова; «недоступні» Кирила Земляногоз програми Венеції; аматорський Like A George Lucas Петроса Коваля; лаконічний «Чоловік середніх літ нарешті дістався Америки» оператора «Стоп-Землі» Сашко Рощина; розлогий «Понад усе» документаліста Андрія Литвиненка; роуд-муві «Уроки водіння» Анастасії Грубої; мозаїчний фільм-спостереження «Роздуми про мир під час повітряного нальоту» В’ячеслава Туряниці та інші стрічки. Фільми тут показують блоками, тож за один перегляд можна охопити певний зріз тем та поглядів, що цікавлять українських кінематографістів і кінематографісток тут і зараз.
54-й фестиваль «Молодість» відбудеться у Києві з 25 жовтня до 2 листопада 2025 року.
Джерело: Стати кращою версією себе: що покаже 54-й кінофестиваль «Молодість»
